ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
11.08.06 Справа№ 1/104-21/17
Господарський суд Львівської області у складі:
судді Масловської Л.З.
За позовом: Львівського прокурора з нагляду за дотриманням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави в особі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області, м. Львів, Львівської виправної колонії №48 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області, м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс-Арк”, м. Львів,
3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: підприємство ЛВК №48 управління Державного департаменту України з пистань виконання покарань у Львівській області, м.Львів
про визнання договору оренди від 01.12.2002 р. недійсним.
Представники сторін:
від позивача - Данилишин С.П., Тайстра В.Ю. - представники
від прокуратури –Тупчій В.Ф. –ст. пом. прокурора
від відповідача – Уляник Р.Б. –представник
від 3-тьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача- Данилишин С.П.-представ.
Представникам сторін роз’яснено їх права та обов”язки, згідно ст.ст.20,22 ГПК України.
Суть спору:
Позовну заяву подано Львівським прокурором з нагляду за дотриманням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави в особі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області, м. Львів, Львівської виправної колонії №48 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області, м. Львів, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс-Арк”, м. Львів, про визнання договору оренди від 01.12.2002 р., укладеного між Львівською виправною колонією №48 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Альянс-Арк”, недійсним.
Для об”єктивного та всестороннього вирішення спору по суті, розгляд справи відкладався ухвалами суду та в судових засіданнях оголошувалися перерви.
В судовому засіданні 11.08.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення у відповідності до ст.84 ГПК оформлено 14.03.2006р.
У судовому засіданні прокурор позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Зазначив, зокрема, що між Львівською виправною колонією №48 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Альянс-Арк” 01.12.2002 р. було укладено договір оренди державного майна –автозаправочної станції з прилеглими нежитловими приміщеннями площею 44,8 кв.м., розташованих за адресою м. Львів, вул. Хуторівка, 2. Сам текст договору не містить платіжних реквізитів орендаря, не відповідає Методиці розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, не погоджені з органами Фонду державного майна. Ствердив, що відповідач порушує умови договору оренди, зокрема, порядок прийому-передачі, оскільки акт прийому-передачі майна підписаний із запізненням, не уклав договору страхування майна, не використовує об’єкт оренди та не сплачує оренду плату.
Представники позивача позов підтримали з аналогічних мотивів. В уточненні до позовних вимог №1108 від 14.03.2006 р. зазначили, зокрема, що договір не був зареєстрований у юридичній службі, а дозвіл на укладення договору оренди №6-1889/Сн від 22.11.2002 р. підписаний заступником голови держдепартаменту із перевищенням своїх повноважень. Просять позов задоволити.
Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву. Ствердив, зокрема, що відсутність реєстрації оспорюваного договору чи наявних листів –погоджень у позивачів не тягнуть за собою визнання договору недійсним, а свідчать лише про неналежну організацію роботи позивачів. Твердження щодо порушення відповідачем умов договору не відповідають дійсності і закон не пов’язує з ними підстави для визнання договору недійсним. Зазначив, що законодавство визначає ФДМУ та його відділення орендодавцями державного майна лише з 01.01.2004 р., тобто після укладення оспорюваного договору, а відтак ця вимога не може поширюватись на сторони. Розмір орендної плати визначений з врахуванням методики розрахунку згідно із цільовим призначенням орендованого майна в редакції додатку до оспорюваного договору. Долучив до матеріалів справи договір страхування майна, докази розрахунку по орендній платі. Просить у позові відмовити.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.07.06р. до участі у справі залучена третя особа без самостійних вимог підприємство ЛВК №48 управління Державного департаменту України з пистань виконання покарань у Львівській області, м.Львів.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
Львівська виправна колонія №48 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області наділена правами юридичної особи і є державною організацією (установою, закладом), що базується на загальнодержавній власності, що підтверджується довідкою №931 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №376948.
Львівська виправна колонія № 48 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області діє на підставі Положення, затвердженого начальником Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області 03.01.2002р.
Відповідно до п.4.5. Положення, колонія має право відповідно до вимог чинного законодавства здавати в оренду підприємствам, організаціям та установам, а також громадянам належні їй устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, крім цілісних майнових комплексів, структурних підрозділів (філіалів, цехів) на строк до п”яти років (включно), а на більший строк –за узгодженням з Управлінням або за погодженням з Держдепартаментом України.
У відповідності до листа Львівської виправної колонії №48 №5873 від 10.10.2002 р., управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області листом №10/1847 від 10.10.2002 р. надало дозвіл, чим погодило укладення договору оренди приміщень колишньої АЗС з прилеглими нежитловими приміщеннями з відповідачем.
У відповідності із зазначеним погодженням, 01.12.2002 р. між Львівською виправною колонією №48 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Альянс-Арк” (орендар) 01.12.2002 р. було укладено договір оренди державного майна –автозаправочної станції з прилеглими нежитловими приміщеннями площею 44,8 кв.м., розташованої за адресою м. Львів, вул. Хуторівка, 2 (п. 1.1. договору). Посилання позивачів на те, що зазначений договір не зареєстрований у позивача, а подані листи не містять відмітки вхідної кореспонденції Львівської виправної колонії №48 управління Державного департаменту України спростовуються зазначеними листами, наявними у матеріалах справи та не свідчать про недійсність вказаного договору, так само, як і відсутність візи на договорі юридичної служби. Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України №690 від 27.08.1995 р. “Про Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації” передбачені обов’язки юридичної служби, зокрема, щодо участі у підготовці, укладенні та контролі за виконанням господарських договорів. Однак, з тексту Постанови не вбачається такий наслідок невиконання юридичною службою своїх обов’язків щодо участі в укладенні угоди, як визнання угоди недійсною. Згідно із ст. 29 ЦК УРСР, діючого на момент підписання оспорюваної угоди, юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов’язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Із вказаного положення не вбачається право юридичної служби позивача набувати від імені позивача цивільних прав чи обов’язків.
Розділом 3 договору передбачено порядок передачі об’єкта в оренду. Зокрема, згідно з п. 3.2. договору, сторони повинні призначити своїх повноважних представників у двосторонню комісію та приступити до передачі об’єкта, що орендується, протягом одного місяця з моменту підписання даного договору. Об’єкт, що орендується, повинен бути переданий орендодавцем та прийнятим орендарем протягом одного дня з моменту початку роботи двосторонньої комісії (п. 3.4. договору). Як вбачається з акту прийому-передачі №1 автозаправочної станції з прилеглими нежитловими приміщеннями до договору оренди між ЛВК №48 УДДУ ПВП у Львівській області та ТзОВ “Альянс-Арк”, даний акт було підписано 01.09.2003 р. Посилання позивачів на невчасність передачі ними майна в оренду до уваги не приймається, оскільки доказів початку роботи двосторонньої комісії, передбаченої в п. 3.4. договору, чи призначення до неї представників орендодавця суду не надано. Законодавство України не ставить дійсність договору у залежність від його виконання.
Згідно із п. 5.1. договору, розмір орендної плати за весь об’єкт, що орендується, визначається експертною оцінкою згідно діючого законодавства. Орендна плата сплачується у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця або може оплачуватися послугами згідно додаткової домовленості. В орендну плату можуть зараховуватись капітальні вкладення за ремонт споруди, а також благоустрій території (п. 5.2.). Строк оплати в договорі не зазначений. Згідно із ст. 165 ЦК УРСР, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання. Доказів виставлення позивачем рахунків на сплату орендної плати суду не надано, що спростовує твердження прокурора та позивачів щодо несплати орендної плати. Крім того, як вбачається з листа-розрахунку від 01.09.2003 р., відповідач просив зарахувати в якості орендної плати у відповідності до п. 5.2. договору, проведені відповідачем вкладення, які, додатково підтверджуються відповідними угодами та квитанціями. На вказаному листі –розрахунку наявна відмітка позивача про відсутність заперечень.
Згідно із додатком до договору оренди автозаправочної станції (об’єкта нерухомості) та майна №1, сторони погодились, що орендар використовує об’єкт, що орендується, під автомийку для надання побутових послуг до початку роботи автозаправної станції. Розрахунком плати оренди державного майна, затвердженого позивачем, вбачається, що за перший місяць орендна ставка становить 2%.
Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 4 жовтня 1995 р. „Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна”, розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем (п. 2). У разі коли орендодавцем цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (філії, цеху, дільниці) державного підприємства, а також нерухомого майна (будинку, споруди, приміщення) є державне підприємство, організація, розмір орендної плати погоджується з органом, визначеним в абзаці другому статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Згідно із ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” в редакції, діючій на дату укладення оспорюваного договору, орендодавцем державного майна є, зокрема, підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна площею до 200 кв. м, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м. З поданого розрахунку вбачається погодження орендодавцем розміру орендної плати.
Як вбачається з додатку №2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 січня 2000 р. № 75) „Орендні ставки за використання нерухомого майна”, провадження підприємницької діяльності у сфері надання комунальних, побутових послуг (крім послуг автосервісу) розміщення аптек, які самостійно виготовляють ліки (реалізують готові ліки) здійснення торгівлі продовольчими товарами для пільгових категорій громадян (учасників Великої Вітчизняної війни, учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, хворих на цукровий діабет, багатодітних сімей тощо) розміщення бібліотек, архівів розміщення телерадіоорганізацій, видання вітчизняних друкованих засобів масової інформації (крім тих, для яких встановлено орендні ставки у розмірі 7 відсотків і 1 гривні), розміщення державних інформаційних агентств, орендна ставка становить 2% до вартості нерухомого майна, визначеної експертним шляхом. З врахуванням додатку №1 до оспорюваного договору, яким встановлена мета – надання зазначених побутових послуг, твердження прокурора та позивачів про необхідність застосування ставки 15% не знаходять підтвердження в матеріалах справи.
Твердження про допущені відповідачем порушення умов договору, зокрема, не проведення страхування орендованого майна, спростовуються договором страхування орендованого майна №061113 від 22.12.2002 р.. Посилання на невикористання відповідачем орендованого майна спростовуються доказами понесення витрат по ремонту та благоустрою об’єкту оренди. Оскільки предметом спору є визнання договору оренди недійсним, твердження щодо невиконання чи неналежного виконання умов договору стороною не впливає на висновки суду щодо питання про визнання угоди недійсною.
Стосовно представленої Позивачем довідки про те, що передане Львівською виправною колонією № 48 УДДУПВП майно знаходиться на балансі підприємства ЛВК № 48 судом до уваги не приймається, оскільки така не відповідає вимогам ст.34 ГПК України щодо належності та допустимості доказів.
Крім того, у відповідності до п.7 Роз”яснення ВГСУ № 02-5/225 від 02.04.94р. баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов”язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.
У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно зі ст. 48 ЦК УРСР, діючого на час існування спірних відносин, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Однак, наявність таких підстав також не доведена суду у встановленому порядку, вимогу про визнання договору недійсним у відповідності із ст.48 ЦК УРСР, позивачі не ставлять. Виходячи з вищенаведеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись cт.ст. 29, 48, 165 ЦК УРСР, ст.ст. 215, 203 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 41, 42 43, 49, 60 75, 80 82-85 ГПК України, суд,
ВИРІШИВ:
В позові відмовити повністю.
Суддя Масловська Л.З.