ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/1946/23

м. Одеса, проспект Шевченка, 29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброва Г.І.,

Колоколов С.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум"

на рішення Господарського суду Одеської області

від 27 грудня 2023 року (повний текст складено 08.01.2024)

у справі № 916/1946/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерного товариства "Херсонобленерго"

про стягнення 214 721,51 грн. заборгованості,-

суддя суду першої інстанції: Сулімовська М.Б.місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (далі також - позивач, ТОВ «МЕК») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум" (далі також - відповідач, ТОВ "СК Петроліум") про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 214 721,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії споживачу №100/108 від 07.07.2021 в частині оплати вартості поставленої позивачем електричної енергії в березні-червні 2022 року.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції до участі в останній було залучено Акціонерне товариство (АТ) "Херсонобленерго" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 у справі №916/1946/23 (суддя Сулімовська М.Б.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" - 214 721,51 грн. заборгованості та 3 220,82 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив зі встановлення судом факту наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за період березня-червня 2022 року у розмірі 214721,51 грн., яка була розрахована позивачем як вартість споживаної ТОВ "СК Петроліум" активної електричної енергії, відповідно до наказу №148 Міністерства енергетики від 13.04.2022 "Про затвердження Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану" та п.8.6.9 ККОЕ, а саме: за значенням середньодобового обліку споживання.

При цьому, враховуючи посилання відповідача на те, що спірні точки комерційного обліку електричнї енергії знаходяться на тимчасово окупованій території України, суд констатував, що оператором розподілу було дотримано вищенаведені приписи чинного законодавства щодо порядку визначення обсягів споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, а також вказав, що відповідачем не надано доказів щодо звернення останнього до електропостачальника та оператора системи із заявами про припинення дії спірних Договорів та відключення об`єктів, які перебувають на тимчасово окупованій території України, від електропостачання.

Також судом першої інстанції було відхилено посилання ТОВ "СК Петроліум" на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо настання форс-мажорних обставин з огляду на те, що вказаний лист є документом загального інформаційного характеру і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні, відповідно до приписів ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 у справі №916/1946/23 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з не дослідженням доказів відповідача та обставин справи, а тому є необґрунтованим.

Так, ТОВ «СК Петроліум» вказує про відсутність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електроенергію за березень-червень 2022, оскільки за наявності загальновідомої інформації про окупацію Херсонського регіону, відповідачем було відразу (з лютого 2022) припинено ведення господарської діяльності на об`єктах, розташованих за адресами, на які здійснювалось постачання електроенергії.

Апелянт наполягає на тому, що про зняття показників лічильників на об`єктах нерухомого майна в Херсонському регіоні ані представниками ТОВ «СК Петроліум», ані представниками АТ «Херсонобленерго», як адміністратором комерційного обліку, не могла взагалі йти мова, оскільки це не передбачалося за можливе саме з зазначених вище обставин.

ТОВ "СК Петроліум" вказує, що рахунки, які були оформлені ТОВ «МЕК» сформовані на підставі взяття середньодобового обсягу споживання за умови звичайного функціонування об`єкту, що не є можливим, оскільки позивачем взагалі не взято до уваги, що об`єкти знаходились у спірний період на тимчасово окупованій території, а деякі з них і досі продовжують знаходитися на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим доступ до них не був можливим, контрольна фіксація показників представниками АТ "Херсонобленерго" повністю виключалась, а на об`єктах ТОВ «СК Петроліум» не встановлені лічильники з автоматичним зчитуванням показів спожитої електричної енергії та направлення відомостей АТ «Херсонобленерго».

Також відповідач звертає увагу на неможливості та блокуванні роботи безпосередньо АТ «Херсонобленерго», що було підтверджено самою третьою особою при розгляді справи №916/1218/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до АТ «Херсонобленерго» про стягнення з АТ «Херсонобленерго» заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії на підставі укладеного між сторонами договору про врегулювання небалансів електричної енергії, а також розміщенням на офіційному сайті АТ «Херсонобленерго» Наказу №89 від 25.02.2022 про вимушений простій, спричинений проведенням військових дій на території Херсонської області, та інформації про захоплення 27.06.2022 в м. Херсоні сторонніми особами адміністративної будівлі АТ «Херсонобленерго», у зв`язку з чим було втрачено доступ до первинної інформації, в тому числі до серверів.

Водночас ТОВ «СК Петроліум» зауважує, що судом першої інстанції, при ухваленні рішення, не взято до уваги те, що ні у рахунках, ні в актах не міститься даних щодо кількості використаної електричної енергії по кожному з об`єктів відповідача (точок комерційного обліку) протягом обумовленого договором розрахункового періоду, показників точок комерційного обліку на початок та кінець розрахункового періоду. При цьому, звіти, надані позивачем на підтвердження фактичного (звітного) відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку споживачів постачальника ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», виконані у формі таблиць і не містять даних про дату їх складання, особу, яка їх склала та підпису цієї особи, що свідчить про те, що відповідними звітами не підтверджується їх складення оператором системи розподілу електроенергії - АТ «Херсонобленерго».

Більш детально доводи ТОВ "СК Петроліум" викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум" на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 у справі №916/1946/23 та вирішено здійснювати розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

29.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з останньої та просить рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 у справі №916/1946/23 залишити без змін.

Позивач, зокрема посилається на наявній між сторонами договір постачання електричної енергії; зазначає, що відповідач не повідомляв Постачальника електричної енергії про настання форс-мажорних обставин та неможливість виконання договірних зобов`язань з позивачем; вказує, що формування рахунків на сплату електричної енергії відповідачу відбувалось на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії, отриманих від адміністратора комерційного обліку та на підставі цих даних складались акти приймання- передавання послуг.

При цьому, ТОВ «МЕК» вказує, що протягом березня - червня 2022 оператор системи розподілу АТ "Херсонобленерго" надавав відомості щодо споживання електричної енергії споживачем ТОВ «СК Петроліум», у зв?язку з чим позивач виставляв відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію. Інформація про обсяги споживання підтверджена копіями звітів щодо фактичного (корисного) відпуску електричної енергії за точками обліку споживачів, які знаходяться в матеріалах справи.

У зв`язку зі звільненням у відставку та відрахуванням зі штату суду судді Разюк Г.П., розпорядженням керівника апарату суду від 08.04.2024 №80 було призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/1946/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024 для розгляду справи №916/1946/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Савицького Я.Ф., суддів: Колоколова С.І., Діброви Г.І., на підставі чого ухвалою суду від 08.04.2024 вказану справу було прийнято до свого провадження визначеною судовою колегією у зміненому складі.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З огляду на матеріали справи вбачається, що 07.07.2021 між ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" (постачальник) та ТОВ "СК Петроліум" (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №100/108 (далі - Договір).

За умовами пунктів 1.1, 1.2 цього Договору, він є публічним Договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього Договору. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312, та є однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до п. 2.1 Договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну або господарську діяльність.

Малі непобутові споживачі можуть використовувати електричну енергію для професійної та підприємницької діяльності.

Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору (п.3.1 Договору).

Згідно з п. 5.1. Договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору.

Відповідно до п. 5.4 Договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.5 Договору).

Положеннями п. 5.7 Договору встановлено, що оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про надання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до Комерційної пропозиції, обраної Споживачем (п. 5.12 Договору).

Пунктом 6.2 Договору, визначено, що споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами Договору.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 Договору постачальник має право: отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію; проводити разом зі споживачем звіряння фактично використаних обсягів електричної енергії з підписанням відповідного акта.

Постачальник зобов`язується, зокрема, нараховувати і виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених Правилами №312 та цим Договором.

Положеннями п.п. 12.3, 12.4, 12.5 Договору встановлено, що строк виконання зобов`язань за цим Договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин; сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючи документи щодо їх настання відповідно до законодавства; виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була до їх виникнення.

Згідно з п. 13.1 Договору, він укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.

Договір підписано уповноваженими представниками обох сторін без зауважень, підписи скріплено печатками.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 07.07.2021 відповідачем підписано заяву-приєднання, яка є Додатком №1 до Договору №100/108 від 07.07.2021, згідно з якою відповідач приєднався до умов Договору на умовах комерційної пропозиції постачальника, останньому було відкрито EIC-код як суб`єкта ринку електричної енергії, присвоєний відповідним системним оператором та зафіксовано початок постачання - з 07.07.2021 (т. 1 а.с. 15-16).

У додатку до цієї заяви визначено адреси об`єктів відповідача та ЕІС-коди точок комерційного обліку за об`єктами відповідача (т.1 а.с.17), які розташовані у Херсонській області, зокрема: у м. Нова Каховка, у Генічеському районі та м. Генічеську, у смт. Чаплинка, м. Херсон, смт. Великі Копани тощо.

Додатком №2 до Договору "Комерційна пропозиція" сторонами погоджено, зокрема, формулу визначення ціни за електричну енергію, що поставляється за Договором, порядок оплати, наслідки невиконання умов Договору тощо (т. 1 а.с. 18-19).

Так, відповідно до п. 2 Комерційної пропозиції, оплата за електричну енергію здійснюється за фактичними обсягами споживання електричної енергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Рахунок на оплату за фактично спожиту за розрахунковий період електричну енергію має бути оплачений споживачем протягом 10 операційних днів з дня їх отримання. У випадку співпадіння дати оплати з вихідними чи святковими днями, споживач здійснює оплату у найближчий робочий день, що передує вихідному чи святковому дню.

Згідно п. 3 Комерційної пропозиції, постачальник до 6 числа наступного за розрахунковим місяця надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці. Споживач має можливість самостійно формувати рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, за допомогою інтернет-магазину комунальних послуг: elektropostach.mk.ua (Сервіс). Споживач протягом одного робочого дня зобов`язаний підписати електронно-цифровим підписом (ЕЦП) рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, "Акт приймання-передавання товарної продукції" та після цього завантажити їх на Сервіс. У разі не завантаження споживачем підписаних ЕЦП документів, вони вважаються підписаними з боку споживача без зауважень. Платіжний документ формується постачальником безкоштовно, згідно з обраною комерційною пропозицією до Договору.

Платіжні документи на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах постачальника, через персональну сторінку споживача на веб-сайті постачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому Договором.

Якщо рахунок за електроенергію не був отриманий Споживачем ні через Персональну сторінку споживача, ні у паперовому вигляді у Постачальника на 6 (шостий) робочий день місяця наступного після розрахункового - він вважається таким, що вручений Постачальником Споживачу та Споживач вважається таким, що з ними ознайомлений.

Сторони визнають, що електронний документ (сформований, підписаний з використанням цифрового підпису та переданий за допомогою Сервісу) ідентичний за документацією та реквізитами з документом на папері, та кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Використання Сервісу надає споживачу можливість надавати/отримувати електронні документи, використовуючи електронно-цифровий підпис (ЕЦП) для забезпечення виконання умов цього Договору.

Положеннями п.8 Комерційної пропозиції встановлено, що Договір про постачання електричної енергії споживачу набирає чинності з дати підписання споживачем заяви - приєднання до Договору і укладається на строк до 31 грудня 2021 року (включно), та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, а в частині розрахунків Договір діє до повного їх завершення

В матеріалах справи наявні копії звітів щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) АТ "Херсонобленерго", наданими оператором системи розподілу, за період березень-червень 2022 (т.1 а.с.20-28).

На підставі наданих оператором системи розподілу даних ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" було сформовано акти про прийняття-передавання товарної продукції та рахунки для здійснення оплати за спожиту електричну енергію у період з березня 2022 по червень 2022 включно) на загальну суму 214721,51 грн., а саме:

- акт прийняття-передавання послуг від 31.03.2022 та рахунок №100/108/3/1 від 07.04.2022 (за березень 2022), у кількості - 19334 кВт, на суму 91623,67 грн. з ПДВ, термін оплати рахунку до 21.04.2022;

- акт прийняття-передавання послуг від 30.04.2022 та рахунок №100/108/4/1 від 10.05.2022 (за квітень 2022), у кількості 12254 кВт, на суму 57281,96 грн. з ПДВ, термін оплати рахунку до 24.05.2022;

- акт прийняття-передавання послуг від 31.05.2022 та рахунок №100/108/5/1 від 10.06.2022 (за травень 2022), у кількості 15220 кВт, на суму 35502,20 грн. з ПДВ, термін оплати рахунку до 29.06.2022;

- акт прийняття-передавання послуг від 30.06.2022 та рахунок №100/108/6/1 від 11.07..2022 (за червень 2022), у кількості 6454 кВт, на суму 30313,68 грн. з ПДВ, термін оплати рахунку до 25.07.2022;

Сформовані постачальником акти підписано представником останньог, проте не містять підписів споживача.

Зазначені рахунки та акти про прийняття-передавання товарної продукції були направлені на електронну пошту відповідача - jpcharnaya@oppgroup.com.ua. (т. 1 а.с. 51, 54, 58, 60).

У матеріалах справи містяться листи ТОВ «СК Петроліум» від 03.10.2022 №77, від 24.10.2022 №81, від 05.05.2023 №40, від 30.05.2023 №49, в яких відповідач повідомляє позивача, що його об`єкті (із зазначенням адрес) перебувають в тимчасовій окупації, будь-яка діяльність на ціх об`єктах припинена, у зв`язку з чим ТОВ «СК Петроліум» не згодне з визначеними в рахунках обсягами електричної енергії, оскільки не споживає електричну енергію, не має доступу до вузлів обліку електричної енергії та не має можливості подавати показники та звіти про використання електричної енергії.

Крім того, місцевим господарським судом було встановлено, що на об`єктах відповідача за адресами: Херсонська область, м. Херсон, смт. Комишани, автодорога Ростов-Одеса, 614 км та Херсонська область, Білозерський район, с. Посад-Покровське, вул. Херсонська, 103, лічильники вкрадено, АЗС розкрадено та зруйновано в перші дні окупації території, напруга відсутня, про що зазначено в Актіах контрольного огляду вузлів обліку від 27.04.2023, складених відповідальною особою АТ "Херсонобленерго" (т. 1 а.с.132, 133).

Водночас решта об`єктів відповідача, до яких відповідно до заяви-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу постачається електрична енергія, з лютого 2022 року досі знаходяться на тимчасово окупованій території.

З огляду на несплату відповідачем вартості спожитої електричної енергії на підставі рахунків в загальній сумі 214 721,51 грн. ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" звернулось до господарського суду з даним позовом.

Дослідивши апеляційну скаргу в межах заявлених доводів, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, яка узгоджується із положеннями ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зв ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Приписами ч. 1-2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно до п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі ПРРЕЕ), на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Як зазначалось вище, між ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" та ТОВ «СК Петроліум» було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок останнього, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії.

Згідно п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Пунктом 4.13 ПРРЕЕ передбачено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Разом з цим, Главою 8.6. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018 (далі - Кодекс КОЕЕ), передбачений порядок зчитування показів лічильників, встановлених у споживачів.

Так, пунктами 8.6.7, 8.6.8. Кодексу КОЕЕ передбачено, що зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних, інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним ППКО через канали дистанційного зв`язку. Непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця.

Пунктом 8.6.9 Кодексу КОЕЕ встановлено, що у разі ненадання споживачем (крім індивідуальних побутових споживачів) звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційного зчитування та передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду ЗКО (засобу комерційного обліку) протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання.

Пунктом 8.6.11 Кодексу КОЕЕ (в редакції, чинній з 01.01.2022) визначено алгоритм встановлення середньодобового обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий місяць.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «МЕК» було сформовано відповідачу акти про прийняття-передавання товарної продукції та рахунки для здійснення оплати за спожиту електричну енергію у період з березня 2022 по червень 2022 на загальну суму 214 721,51 грн.

Зазначені рахунки та акти про прийняття-передавання товарної продукції були направлені позивачем на електрону адресу відповідач.

Разом з тим, згідно заяви-приєднання (що є додатком №1 до Договору) позивач, як постачальник, зобов`язався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача розташованих за адресами:

- Херсонська область, смт. Чаплинка, вул. Південна, lд;

- Херсонська область, м. Нова Каховка, с/р Райська, 30,5 км. автодороги Цюрупинськ - Петропавлівка;

- Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Паризької комуни, 21;

- Херсонська область, м. Херсон, смт. Комишани, автодорога Ростов - Одеса, 614 км.;

- Херсонська область, м. Херсон, смт. Приозерне, вул. Білозерська, б/н;

- Херсонська область, Білозерський район, с. Посад- Покровське, вул. Херсонська, 103;

- Херсонська область, смт. Великі Копани, вул. Леніна, буд.119;

- Херсонська область, Генічеський район, с. Щасливцеве, вул. Леніна, буд. 1·

- Херсонська область, Генічеський район, с. Партизани, вул. Генічеська, la;

- Херсонська область, м. Генічеськ, пр. Миру, буд. 223.

За визначенням ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004), Каховська міська територіальна громада, Херсонська міська територіальна громада, територія Гкнічеського району з 24.02.2022 перебували в тимчасовій окупації РФ.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але, крім об`єктивних меж, загальновідомість певного юридичного факту має і суб`єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (п. 4.16 постанови Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/3946/16).

З огляду на наведене, судова колегія констатує, що військова агресія РФ проти України та тимчасова окупація РФ вищенаведених територій є загальновідомими фактами, а відтак не потребують доказуванню відповідачем.

Як слідує з пояснень АТ "Херсонобленерго", у період з березня по червень 2022 року дані по обсягах споживання активної електричної енергії стосовно ТОВ "СК Петроліум" були розраховані відповідно до наведеного положення п. 8.6.9Кодексу КОЕЕ та наказу Міністерства енергетики від 13.04.2022 №148 "Про затвердження Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану" (далі - Положення №148), що було прийнято і підтримано судом першої інстанції, а також відображено в оскаржуваному рішенні суду.

З цього приводу апеляційна колегія зазначає, що цим Положенням передбачено особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, згідно з якими учасники роздрібного ринку електричної енергії керуються вимогами Закону України "Про ринок електричної енергії" та іншими нормативно-правовими актами, з урахуванням цього Положення, для забезпечення стабільної роботи ринку електричної енергії в умовах воєнного стану (п. 1 Положення №148).

Так, підпунктами 1, 2 п. 9 Положення №148 передбачено, що:

1) обсяги споживання електричної енергії на об`єктах споживачів визначаються відповідно до вимог Кодексу КОЕЕ, крім об`єктів споживачів, розташованих на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях;

2) обсяги споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях визначаються:

- з урахуванням фактичних показів лічильника(ів) у разі отримання таких показів за допомогою засобів дистанційної передачі даних (АСКОЕ) або переданих споживачем чи персоналом оператора системи, або постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або постачальником електричної енергії (для населення);

- приймаються рівними нулю за період(и) відсутності електропостачання тривалістю більше ніж 24 години в розрахунковому періоді для споживачів, об`єкти яких заживлені від певного вузла/району/області електричних мереж оператора системи, з яких був відсутній відпуск електричної енергії споживачам;

- приймаються рівними нулю - з дня пошкодження/руйнування електроустановки споживача до непридатного для споживання стану відповідно до підтвердженої оператором системи або Держенергонаглядом заяви споживача;

- у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, для кожної категорії споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, розрахованого для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснюють розподіл електричної енергії відповідному споживачу.

Коефіцієнт приросту/зниження споживання електричної енергії розраховується у відносних одиницях з точністю до чотирьох цифр після коми, як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці за наявними у оператора системи фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи.

У постанові від 15.02.2023 у справі №910/18214/19 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між загальною та спеціальною нормою, звернула увагу на те, що спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.

Судова колегія наголошує, що нормами підпунктів 1, 2 п. 9 Положення №148 як спеціального підзаконного нормативно-правового акта встановлено особливості правового регулювання відносин, пов`язаних із визначенням обсягів споживання електричної енергії споживачами незалежно від їх категорії (побутові, малі непобутові, інші непобутові), об`єкти яких розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях.

При цьому, апеляційна колегія акцентує увагу на тому, що як положення Кодексу КОЕЕ, так і норми Положення №148, вимагають від постачальника послуг розрахунку саме середньодобового споживання електроенергії в аналогічному періоді попереднього року, а не шляхом прийняття за основу розрахунку обсягу середньомісячного електроспоживання в аналогічному періоді попереднього року в цілому, що в межах цієї справи покладено позивачем в основу здійсненого розрахунку розміру заборгованості відповідача, виходячи із даних по кожному окремому об`єкту (т.2 а.с. 30-34) ТОВ «СК Петроліум» щомісячного споживання електроенергії (у загальному розмірі) за березень (19 334 кВт*год), квітень (12 254 кВт*год), травень (7 610 кВт*год) та червень 2022 (6 454 кВт*год) та було підтримано судом першої інстанції.

Вказана позиція застосована Верховним Судом у постанові від 20.02.2024 у справі №905/644/22, при розгляді аналогічних правовідносин.

Також за висновками Верховного Суду, наведеними у вказаній постанові, чинне в спірний період (березень-червень 2022) законодавство в сфері електроенергетики стосовно будь-яких споживачів електричної енергії, чиї заживлені об`єкти розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, дозволяло визначення обсягів споживання електричної енергії на об`єктах таких споживачів за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання. Суд касаційної інстанції вказав, що не підлягає застосуванню у спірний період до спірних правовідносин положень пунктів 8.6.9, 8.6.11 Кодексу КОЕЕ, оскільки вміщене в підпункті 1 п. 9 Положення №148 застереження, як виняток, чітко виключає поширення вказаних норм Кодексу КОЕЕ щодо об`єктів споживачів, які розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях. Тобто відносини щодо визначення обсягу електроспоживання таких об`єктів під час дії в Україні воєнного стану є предметом окремого правового регулювання згідно з Положенням №148, яке було чинним у період з 06.05.2022 до 05.12.2023.

Щодо застосування норм підпунктів 1, 2 п. 9 Положення №148 в подібних правовідносинах, Верховний Суд визначився наступним чином (п. 32 постанови від 20.02.2024 у справі №905/644/22):

"Обов`язковою передумовою для правильного визначення постачальником обсягів споживання електричної енергії будь-якими категоріями споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, є застосування коефіцієнта приросту/зниження споживання, розрахованого для відповідного періоду електроспоживання та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснює розподіл електричної енергії відповідному споживачу.

Таким чином, оператору системи розподілу належать повноваження щодо розрахунку коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи розподілу, який (оператор) має здійснювати зазначений розрахунок за наявними фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим.

При цьому визначення обсягів споживання електричної енергії на об`єктах таких споживачів із застосуванням відповідного коефіцієнта має відбуватися саме за даними (показниками) їх середньодобового, а не середньомісячного споживання в аналогічному періоді попереднього року, що об`єктивно може бути зумовлено непостійністю електропостачання в звітний період з причин знеструмлення або відключення електроустановок споживачів у зв`язку з пошкодженням чи руйнуванням об`єктів енергетичної інфраструктури (електричні станції, трансформаторні підстанції, лінії та вузли електромереж тощо) внаслідок ведення бойових дій під час воєнного стану.

Водночас норми підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148, на відміну від пункту 8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, зобов`язують електропостачальника застосовувати коефіцієнт приросту/зниження споживання електричної енергії для всіх категорій споживачів, а не лише для індивідуальних побутових споживачів.

Таким чином, незастосування електропостачальником в умовах воєнного стану коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії при розрахунку обсягів електроспоживання призведе до неправильного розрахунку вартості фактично спожитої електричної енергії, а тому незалежно від причин нездійснення розрахунку відповідного коефіцієнта не може бути достатньою підставою для покладання на споживача обов`язку оплатити поставлену електроенергію лише за даними її середньодобового споживання в аналогічному періоді попереднього року, як це допускається пунктами 8.6.9, 8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, оскільки викладене в підпункті 1 пункту 9 зазначеного Положення застереження виключає поширення норм цього Кодексу щодо такого майна, як об`єкти (електроустановки) споживачів, розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях".

Отже, апеляційна колегія фіксує, що застосування коефіцієнта приросту/зниження споживання є обов`язковою передумовою для правильного визначення постачальником обсягів споживання електричної енергії будь-якими категоріями споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях.

Нездійснення розрахунку відповідного коефіцієнта незалежно від причин (ненадання інформації Оператором тощо) не може бути достатньою підставою для покладання на споживача обов`язку оплатити поставлену електроенергію лише на підставі наданих позивачем відповідних актів прийому-передачі електричної енергії за березень-червень 2022 року та наданої оператором системи розподілу інформації про фактичний (звітний) обсяг розподіленої електричної енергії по точках комерційного обліку споживача за вказаний період, позаяк свідчитиме про порушення постачальником імперативних вимог підпункту 2 п. 9 Положення №148.

Враховуючи вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань.

Однак, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, обмежившись посиланням на необхідність застосування до спірних правовідносин норм пункту 9 Положення №148 в сукупності з пунктом 8.6.9 Кодексу КОЕЕ, не врахував те, що первинними документами у даній справі не підтверджено середньодобове споживання відповідачем електричної енергії в аналогічному періоді попереднього року при розрахунку сум за постачання електричної енергії за березень-червень 2022 року. Суд визнав розрахунки позивача, що здійснені на підставі середньомісячних обсягів електроспоживання за березень, квітень, травень та червень 2022 року (облік яких був проведений АТ «Херсонобленерго» відповідно до п.8.6.9, п. 8.6.11 ККО) (т. 1 а.с. 169-172), а не виходячи з даних середньодобового споживання в зазначений період, та не перевірив наявність чи відсутність застосування коефіцієнту приросту/зниження споживання.

В свою чергу, апеляційний суд, дослідивши рахунки позивача, зазначає, що останнім в жодному з них не застосовано коефіцієнту приросту/зниження споживання, що не відповідає вимогам підпунктів 1, 2 п. 9 Положення №148.

Отже, позивачем не доведено, що спірні розрахунки були проведені відповідно до вимог підпунктів 1, 2 п. 9 Положення №148, а саме із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електроенергії та даних її середньодобового обсягу споживання відповідачем в аналогічному періоді попереднього року.

Крім того, матеріали справи свідчать, що ТОВ «МЕК» просить стягнути з ТОВ «СК Петроліум» заборгованість за поставлену ним електричну енергію у період зберезня 2022 по червень 2022.

Таким чином, враховуючи те, що продаж електричної енергії здійснювався для забезпечення потреб електроустановок споживача розташованих на територіях Каховської міської територіальної громади, Херсонської міської територіальної громади, території Генічеського району тощо у період, коли наведені території були тимчасово окуповані, що було загальновідомо, судова колегія вказує, що позивач помилково здійснював постачання електроенергії на окуповані території.

У цьому контексті судова колегія наголошує, що правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон), іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права (ст. 1 Закону).

Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації (п. 7 ч. 11 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 131 Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що з 24.02.2022 позивач взагалі не мав права (через законодавчу заборону) здійснювати господарську діяльність шляхом постачання електроенергії на об`єкти відповідача з причин їх знаходження на тимчасово окупованій території.

Крім того, наявні в матеріалах справи звіти щодо фактичного (звітного) відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку за період березень-червень 2022 (т. 1 а.с. 20-48) не містять даних про дату їх складання, особу, яка їх склала, підпису цієї особи, печатки підприємства, що в свою чергу унеможливлює ідентифікувати особу, яка склала відповідний звіт. Тобто, з доданих до позову звітів не вбачається, що вони складені та підписані з боку оператора системи розподілу - АТ «Херсонобленерго».

При здійсненні оцінки доказів, обставин справи, колегією суддів враховано, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 11.09.2020 у справі №910/16505/19, від 29.01.2021 у справі №922/51/20.

За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи (див. рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Федорченко та Лозенко проти України» тощо).

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, що стало наслідком прийняття помилкового висновку про задоволення позову.

Враховуючи наведене, апеляційна колегія зазначає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 30.12.2023 у справі №916/1946/23 - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, то апеляційна колегія зазначає, що пунктом 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено, відповідно до наведених вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:

- судовий збір за подачу позову залишити за позивачем;

- витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються у даному випадку на позивача - ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія"

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум" задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 у справі №916/1946/23 скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (код ЄДРПОУ: 42129888, вул. Погранична, 39/1, м. Миколаїв, 54017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум" (код ЄДРПОУ: 25417282, вул. Варненська, буд.4-Б, м. Одеса, 65080) 4 831,23 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Судовий збір за подачу позову залишити за позивачем.

Доручити Господарському суду Одеської області на виконання даної постанови видати відповідний наказ.

Матеріали справи №916/1946/23 повернути до Господарського суду Одеської області.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Колоколов С.І.