03 березня 2006 року м. Дніпродзержинськ

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі судді Воронко І.А., при секретарі Горбачьової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська, третьої особи Бюро техничної інвентаризації м. Дніпродзержинська про визнання угоди дійсною та визнання права власності на незакінчену будівництвом жилу оселю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська, третьої особи Бюро техничної інвентаризації м. Дніпродзержинська про визнання угоди дійсною та визнання права власності на незакінчену будівництвом жилу оселю в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він у 1980 році із ОСОБА_2 бажав укласти угоду купівлі - продажу будівлі за адресою АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 . Його право на це майно підтверджуються договором від 01.02.1980 року про надання у безстрокове користування земельної ділянки, площею 480 кв.м, для будівництва індивідуальної жилої оселі, яку була укладена між виконкомом Дніпровської рай ради та ОСОБА_2 . Згідно вказаної угоди, на земельній ділянці до 20.07.1982 року ОСОБА_2 повинен був закінчити будівництво жилої оселі. По причинам тяжкого матеріального становища ОСОБА_2 не в змозі був здійснити будівництво жилої оселі, тому був вимушений продати дану земельну ділянку із времянкою, т.е. літньою кухнею. Однак, в нотаріальній конторі сторонам було відмовлено, на підставі, що законом не передбачено продаж земельної ділянки із літньою кухнею, яка не може бути зареєстрована як жила оселя. Тому ОСОБА_2 06.05.1980 року надав нотаріальне доручення дружині позивача ОСОБА_3 на право дарування незакінченого будівництвом жилого будинку, одночасно передав позивачу домову книгу.

Після цього, 20.05.1980 року фактично здійснився договір купівлі продажу времянки за адресою АДРЕСА_1 . Позивач передав ОСОБА_2 2000 руб., ту суму на котру була оцінена будова, а ОСОБА_2 крім доручення на ім`я дружини позивача на право розпоряджатися будинком „времянкою", видав розписку про те, що отримав гроші при продажу. Розписку він написав у присутності свідків, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Вказавши у розписці на дійсність угоди причини по котрій не можуть сторони оформити угоду юридично. Після видачі доручення ОСОБА_2 і передачі йому грошей, вважаючи, що договір купівлі - продажу укладеним, позивач розпочав будівництво житлового будинку, за адресою АДРЕСА_1 . Завозив на ділянку будматеріали. Заклав фундамент під будинок. Періодично здійснював будівлю жилого будинку. В 1985 році, коли були виведені стіни будинку, дах, покладений глиняний стеля, тобто, значний відсоток готовності будинку, позивач знов зробив спробу переоформити у встановленому законом порядку будинок на своє ім`я.

Для цього він звернувся до відповідача, який, мешкав у Вінницькій області, з проханням вирішити це питання, та 16.10.1985 року отримав від нього довіреність на продаж житлового будинку по АДРЕСА_1 , засвідчену Головою Севериновської сільради.

Як він розумів, ОСОБА_2 передав йому всі права по володінню та розпорядженню власністю.

Після цього позивач продовжував будівництво житлового будинку, покрив дах шифером, провів комунікації, готовність будинку складала 66 відсотків. Але подальше будівництво будинку було призупинено через економічні перебудови в суспільстві: були заморожені внески, втрачена гарно оплачувальна праця тощо.

Позивач не врахував за потрібне зареєструвати незакінчений будівництвом житловий будинок, так як в п.10 Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку вказано наступне: "До повного возведення житлового будинку та визнання його комісією Рай ради депутатів працівників пригодним для експлуатації, будівник не має право передавати будинок або його частку іншим особам або організаціям без дозволу виконкому Рай ради народних депутатів.

Але з деяких причин, позивач не зміг продовжувати будівництво будинку, а, тому, і закінчити його будівництво, знову не зміг скористуватися виданою довіреністю.

В даний час, узнав порядок реєстрації нерухомості, незакінченої будівництвом споруди, вважає, що може звернутися до суду та визнати дійсною угоду купівлі-продажу житлового будинку, а також отримати дозвіл на реєстрацію незакінченого будівництвом житлового будинку, шляхом визнання права власності на нього.

Позивач просить визнати договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ним та ОСОБА_2 , дійсним, укладений 20.05.1980 року. Також просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок та надвірні будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , тим самим задовольнити позов.

При розгляді справи позивач підтримав свої позовні вимоги, просить позов задовольнити.

Представник відповідача - виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська у судове засідання не з`явився, попередньо надав суду заяву, згідно якої, не заперечує проти визнання за позивачем права власності на житловий будинок та надвірні будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судом встановлено, що позивач з 1980 року здійснює будівлю жилої оселі на земельній ділянці яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. ст. 130 ч. 4 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку ст. 174 ЦПК України. Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлені слідуючи факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до договору від 01.02.1980 року про надання у безстрокове користування земельної ділянки, площею 480 кв.м, для будівництва індивідуальної жилої оселі, яку була укладена між виконкомом Дніпровської рай ради та ОСОБА_2 до 20.07.1982 року ОСОБА_2 повинен був закінчити будівництво жилої оселі.

Протягом 25 років позивач, безперешкодно користується переданим йому власником нерухомим майном, вдосконаливши його, збудував будинок, він добросовісно володів та продовжує володіти майном, проданим йому та не востребуваним минулим власником, тому вважає, що придбав право власності на нього.

Відповідно до ст. 328 право власності набувається, що не заборонені законом зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не впливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 331 ГК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди і т.п.) виникає з моменту завершення будівництва.

Якщо договором або законом передбачене прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію.

Згідно ст. 344 ЦК України особа яка добросовісно заволоділа чужим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно.

У зв`язку з тим, що суду були представлені докази, які підтверджують позовні вимоги ОСОБА_1 , суд вважає їх законними і обґрунтованими, а тому за ОСОБА_1 повинне бути визнане право власності на вищезазначене майно.

Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

На підставі викладеного і керуючись ст. 328, 331,344 ГК України, ст. 4, 64, 130 ч. 4, 174 ч. 4, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська, третьої особи Бюро технічної інвентаризації м. Дніпродзержинська про визнання угоди дійсною та визнання права власності на незакінчену будівництвом жилу оселю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 20.05.1980 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок та надвірні будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації видати ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на житловий будинок та надвірні будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: І.А. Воронко