УХВАЛА

31 березня 2020 року

м. Київ

справа №820/5989/15

адміністративне провадження №Зі/9901/35/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Саприкіної І. В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів: Тацій Л. В., Стрелець Т. Г., Стеценка С. Г. у справі № 820/5989/15 за позовом Приватного підприємства «Золота Нива 1» до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області Мітіної Віти Валеріївни, Реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління Держземагентства в Ізюмському районі Харківської області, про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Верховного Суду знаходиться справа № 820/5989/15 за позовом Приватного підприємства «Золота Нива 1» до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області Мітіної В. В., Реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління Держземагентства в Ізюмському районі Харківської області, про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

27 березня 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про відвід суддів Верховного Суду Тацій Л. В., Стрелець Т. Г., Стеценка С. Г. від розгляду даної справи, з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).

Заява обґрунтована тим, що 03 липня 2019 року Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду (головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Стрелець Т. Г., Стеценко С. Г.) розглянуто справу № 820/6229/14. Заявниця вважає, що справа № 820/5989/15 є похідною від справи № 820/6229/14. При цьому, ОСОБА_1 стверджує, що справа № 820/6229/14 була розглянута колегією суддів в короткі терміни, що викликає сумніви з приводу об`єктивності цих суддів. Крім цього, ОСОБА_1 висловила незгоду із судовим рішенням, прийнятим колегією суддів по справі № 820/6229/14 та із тим, що ця справа не була передана до Великої Палати Верховного Суду.

За приписами ч. 3 та 4 ст. 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою ст. 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 березня 2020 року відвід визнано необґрунтованим, а заяву про відвід суддів передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви.

За результатами автоматизованого розподілу між суддями від 30 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів: Тацій Л. В., Стрелець Т. Г., Стеценка С. Г. у справі № 820/5989/15 передано на розгляд судді Саприкіній І. В.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

Перевіривши обставини та дослідивши доводи, викладені у заяві про відвід суддів, в межах ст. 36-40 КАС України, суд встановив таке.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст. 31 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 наведеної норми суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).

Так метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) існування безсторонності суду для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Практика цього суду свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).

ЄСПЛ в п. 49 рішення у справі «Білуха проти України» вказав, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Аргументи, на які посилається ОСОБА_1 у заяві про відвід колегії суддів: Тацій Л. В., Стрелець Т. Г., Стеценка С. Г., не є підставами для висновку, що судді, визначені для розгляду цієї справи, можуть проявити упередженість при її розгляді. При цьому, доводи заявниці щодо відводу суддів ґрунтуються виключно на суб`єктивній оцінці вищезазначених обставин.

На підставі викладеного, аргументи, якими ОСОБА_1 мотивує свою заяву, не викликають обґрунтованих сумнівів у неупередженості або необ`єктивності суддів Тацій Л. В., Стрелець Т. Г. та Стеценка С. Г., оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію», яким керується ЄСПЛ.

У зв`язку з наведеним вище, підстави для задоволення заяви про відвід колегії суддів: Тацій Л. В., Стрелець Т. Г., Стеценка С. Г. у справі № 820/5989/15 відсутні.

Керуючись ст. 36, 39, 40, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів: Тацій Л. В., Стрелець Т. Г., Стеценка С. Г. у справі № 820/5989/15 за позовом Приватного підприємства «Золота Нива 1» до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області Мітіної Віти Валеріївни, Реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління Держземагентства в Ізюмському районі Харківської області, про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна