Справа № 1-139
25.12.2007р.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2007 року Радивилівський районний суд Рівненської області
в складі:
головуючого Кохно В.І.
при секретарі Гуменюк Г.В.
за участю прокурора Самсонової Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, працюючого приватним підприємцем, військовозобов"язаного, раніше не судимого, за ст..ст.366 ч.1, 172 ч.1 КК України,
встановив:
ОСОБА_1 зареєстрований 09.12.2003 року у Радивилівській районній державній адміністрації, як суб"єкт підприємницької діяльності, здійснював торговельну діяльність в с.Жовтневе та в с.Теслугів Радивилівського р-ну, знаходячись на єдиній системі оподаткування, виконував функції службової особи, оскільки наділений організаційно-розпорядчими та господарськими обов"язками по використанні праці найманих працівників, веденню бухгалтерського обліку, нарахуванні та виплати заробітної плати найманим працівникам.
Суб"єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 протягом січня 2006р. - листопада 2007 року використовував у своїх торгових закладах найману працю трьох працівників -ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Діючи умисно при складанні звітів щодо розрахунку суми страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування протягом січня 2006-жовтня місяця 2007 роки вносив до них завідомо неправдиві відомості, а саме додаток 23; до пункту 11.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальникам та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. У вказаних звітних документах ОСОБА_1 вказав, що фактично середньооблікова чисельність штатних працівників за 2006-2007 рік складає 1 особу, хоча фактично протягом цього часу у нього працювало три працівники. А саме у торговій точці в с.Жовтневе протягом січня 2006р.-жовтня 2007 років дві особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в с.Теслугів протягом травня - липня та листопада 2007 роки одна ОСОБА_4. Після цього дані звіти були подані ним до ПФУ в Радивилівському районі. Разом з тим, ПП ОСОБА_1 протягом 2006-2007 років вносив завідомо неправдиві відомості до звітів форми 1-ДФ за звітні періоди 2006-2007 років, котрі подавав до ДПІ в Радивилівському районі. Тобто, вказавши, що за цей період в нього в штаті працювала 1 особа, проте використовував в 2006 році найману працю двох осіб, в 2007 році найману працю трьох працівників.
Внаслідок внесення ОСОБА_1 до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей про фактичну наявність лише 1 працівника, в той час як у нього працювало 2-3 працівники, за період з січня 2006 року по листопад 2007 року до бюджету та державних цільових фондів не було сплачено належні кошти в сумі 1498.62 грн. з яких: податок з доходів фізичних осіб - 840 грн., пенсійний фонд - 658.62 грн.
Зокрема, згідно інформації РВ Лубенської ОДПІ за вих. № 2908/1718 від 28.11.2007 року за найману особу, в тому числі члена сім"ї підлягає сплаті 35 грн. щомісячно. За найману особу платник зобов'язаний подавати звіт, в тому числі і за членів сім"ї, якщо вони являються найманими працівниками. Згідно інформації ПФУ в Радивилівському районі за вих. № 1362/02 від 05.11.2007 року суб"єкт підприємницької діяльності повинен сплачувати за 1 найманого працівника в 2006 році 32, 8 % та 33, 7 в 2007 році.
Крім цього. ПП ОСОБА_1 29.12.2006 року розірвав трудовий договір із найманим працівником ОСОБА_3, трудові відносини з нею повторно не оформив, однак продовжував протягом 2006 - листопада 2007 року використовувати її найману працю, що дозволило 14.02.2007-року стати їй на облік в Радивилівський РЦЗ в якості безробітної та отримувати допомогу по безробіттю.
З травня по липень та в листопаді 2007 року ОСОБА_1 в своєму торговому магазині с.Теслугів регулярно використовував найману працю своєї дружини ОСОБА_4, однак всупереч ст.ст.21. 24. 24 (1) Кодексу Законів про працю України не уклав з останньою трудовий договір, не вніс відомості до трудової книжки та відповідно не зареєстрував його в Радивилівському РЦЗ згідно наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року № 260 „Про затвердження форми трудового договору між працівниками та фізичною особою", що призвело до не зарахування для ОСОБА_4 за період з травня 2007 року трудового стажу. ОСОБА_1 порушено ст.ст.253, 255 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 не забезпечена всіма видами соціального страхування до того часу, поки між нею та роботодавцем не були юридично оформлені трудові відносини.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе визнав повністю, щиро розкаявся і підтвердив обставини вчинення злочинів викладених в обвинувальному висновку.
Визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм. що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд знаходить вину підсудного ОСОБА_1 доведеною, і кваліфікує його дії як і органи досудового слідства за ч.1 ст.172, ч.1 ст.366 КК України - як грубе порушення законодавства про працю, та як службове підроблення, тобто внесення службовою особою, до офіційних документів завідрмо неправдивих відомостей, а також складання та видачу завідомо неправдивих документів.
При призначенні покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, ненастання тяжких наслідків, дані про особу винного, який раніше не судимий, має на утриманні двоє малолітніх дітей, займається суспільно-корисною працею. Обставинами, що пом"якшують покарання підсудного судом визнано - щире каяття, те, що раніше не судимий. Обставин, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.
Враховуючи обставини справи, ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом"якшують та обтяжують покарання суд знаходить, що ОСОБА_1 має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.323, 324 КПК України, суд
засудив:
ОСОБА_1 визнати винним за ст.ст.172 ч.1, 366 ч.1 КК України і призначити покарання за ч.1 ст.172 КК України штраф тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ч.1 ст.366 КК України штраф тридцять; п"ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів остаточне покарання призначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - штраф тридцять п"'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 595 грн.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 залишити попередню - підписку про невиїзд.
На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Рівненської області протягом п'ятнадцяти діб з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк з дня отримання копії вироку, шляхом подачі скарги через Радивилівський районний суд.