Копія
Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 квітня 2010 року Справа № 2а-7187/09/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд
в складі колегії: головуючого - судді Пасічник Ю.П.,
суддів —Чубара Н.В., Хилько Л.І.
при секретарі –Колтуновій А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України, Головного управління юстиції у Кіровоградській області, територіального управління державної судової адміністрації в Кіровоградській області, апеляційного суду Кіровоградської області про стягнення заборгованості по заробітній платі,-
обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України, Головного управління юстиції у Кіровоградській області, територіального управління державної судової адміністрації в Кіровоградській області, апеляційного суду Кіровоградської області про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 1999 року по 2003 роки в сумі 41579 грн. 03 коп.
В ході розгляду справи позивачем подану заяву про відкликання позовної заяви в частині вимог до апеляційного суду Кіровоградської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, він з 05.11.99р. по 30.05.2003р. працював суддею Добровеличківського районного суду Кіровоградської області. За вказаний період він отримував заробітну плату без врахування премій, матеріальної допомоги та інших гарантованих надбавок та виплат.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України «Про статус суддів»№ 2862-XII від 15.12.1992р. заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. При цьому інші надбавки передбачені постановами Кабінету Міністрів України та Указами Президента України.
Відповідно до пункту 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів»передбачено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки 10 відсотків, понад 5 років –15, понад 10 років –20, понад 15 років –25, понад 20 років –30, понад 25 років –40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний класи.
Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів»№ 584/95 від 10.07.1995р. передбачена щомісячна надбавка за інтенсивність в розмірі 75 відсотків від окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а також передбачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного фонду заробітної плати.
Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів»№ 856/96 від 19.09.1996р. суддям встановлена також надбавка до посадового окладу в розмірі 50 відсотків.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів»№ 2288 від 13.12.1999р. передбачена виплата суддям надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас, а також передбачена виплата суддям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати.
Указом Президента України від 05.03.2002р. №220/2002 «Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв’язку з додатковим навантаженням»встановлена щомісячна надбавка за напруженість та складність роботи у розмірі 80 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Всупереч положенням вказаних нормативних актів Міністерство юстиції України не організувало належного матеріально-технічного забезпечення судів загальної юрисдикції, а Міністерство фінансів України не виділило кошти, які Державне казначейство повинно було перерахувати для виплати заробітної плати - просить стягнути заборгованість по заробітній платі та інших виплатах з Міністерства фінансів України в особі Державного казначейства України заборгованість по заробітній платі в розмірі 41579,03 грн.
В судове засідання позивач не з’явився, подавши суду заяву, про розгляд справи без його участі (а.с. 73).
Представник відповідачів Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області надав заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що Державна судова адміністрація України та Територіальне управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області виконували в повному обсязі свої завдання, діяли згідно Законів України про Державний бюджет на 2003-2005 роки, Бюджетного кодексу України та статті 68 Конституції України, яка передбачає обов'язкове виконання самої Конституції та законів України, а отже їх дії ґрунтуються на законі і цілком правомірні, та просив відмовити позивачу у задоволенні позову.
Представник відповідача Міністерства юстиції України та Управління юстиції Кіровоградської області, в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на обставини викладені у запереченні.
Від відповідача –Міністерства фінансів України надійшли заперечення на позов (а.с. 24-26), яким вимоги позивача не визнаються та зазначено про розгляд справи за відсутності представника Міністерства фінансів України.
Представник Державного казначейства України в судове засідання не з’явився, заперечень на позов не надав.
В судовому засіданні 07.04.2010 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 12.04.2010р.
Колегія суддів розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідачів всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач з 05.11.1999 року працював суддею Добровеличківського районного суду Кіровоградської області, а з 01.06.2003 року суддею апеляційного суду Кіровоградської області.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Так, згідно зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів»№ 2862-XII від 15.12.1992р. заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. При цьому розміри посадових окладів, премій, доплат і надбавок встановлені для суддів указами Президента України та рішеннями Уряду України.
Зокрема Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів»№ 584/95 в редакції від 10.07.1995р. надано керівникам судів право установлювати суддям за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи надбавки в розмірі до 75 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас у межах фонду заробітної плати суду. Означені виплати здійснювати в межах асигнувань, виділених на утримання судів.
Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів»№ 856/96 в редакції від 19.09.1996р. суддям з метою закріплення в судах висококваліфікованих фахівців та повного укомплектування суддів встановлена також щомісячна надбавка за особливий характер роботи та інтенсивність праці у розмірі 50 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Тобто призначення та розмір зазначених надбавок повинно встановлюватись наказом керівника суду кожному судді індивідуально залежно від досягнень у праці та виконання особливо важливої роботи у межах фонду заробітної плати суду. При відсутності підстав для призначення такої надбавки остання не призначалась.
Указом Президента України «Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв’язку з додатковим навантаженням»№ 220/2002 в редакції від 05.03.2002р., в свою чергу, з метою підвищення ефективності судочинства та заохочення суддів, які поряд з повноваженнями судді виконують додаткові функції щодо вдосконалення законодавства з питань захисту прав і свобод громадян, беруть участь у правовій освіті населення та роботі органів суддівського самоврядування рекомендовано керівникам судів загальної юрисдикції встановлювати, виходячи з рівня кваліфікації судді, здійснюваних ним додаткових функцій участі у правовій експертизі нормативно-правових актів, у підвищенні професійного рівня суддів та рівня правової освіти населення, зокрема щомісячну надбавку за напруженість та складність роботи у розмірі до 80 відсотків посадового окладу з урахуванням доплат за кваліфікаційний клас.
Отже, вищезазначені надбавки за напруженість, складність роботи та виконання особливо важливої роботи призначались та виплачувались не знеособлено, а в індивідуальному порядку кожному окремому судді при наявності відповідних підстав з обов’язковим оформлення даних доплат наказом голови суду. Більше того, відсоткова ставка означених надбавок визначена до встановлених указами граничних розмірів, що, з свого боку, свідчить про те, що навіть за наявності відповідних підстав для призначення даних доплат, відсотковий розмір останніх визначається саме головою суду в залежності від обсягу виконання суддею особливо важливої роботи чи додаткових функцій щодо вдосконалення законодавства з питань захисту прав і свобод громадян тощо.
Як вбачається з повідомлення голови Добровеликівського районного суду Кіровоградської області від 25.03.2010р. (а.с. 133) накази про призначення позивачеві доплат за кваліфікаційний клас, надбавок за особливий характер роботи та інтенсивність праці, за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи, за напруженість та складність роботи, за вислугу років, щомісячних премій, відпускних, матеріальної допомоги та додаткового посадового окладу за період роботи в суді не видавались. Відповідні накази видавались головним управлінням юстиції в Кіровоградській області до січня місяця 2003 року, а потім територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області.
На вимогу суду головним управлінням юстиції в Кіровоградській області та територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області надано копії всіх наказів щодо преміювання, надбавок та встановлення інших доплат суддям та працівникам судів за період роботи позивача на посаді судді Добровеличківського районного суду.
Зі змісту наказів наданих головним управлінням юстиції в Кіровоградській області від 21.08.2001 року №150§2, від 05.06.2001 року №100§1, від 25.12.2001 року №231§1, від 07.12.2001 року №222§1, від 26.11.2001 року №214§1, від 02.10.2001 року №179§6, від 27.06.2002 року №113§5, від 29.03.2002 року №58§1, від 07.03.2002 року №44§4, 03.10.2002 року №178§2, від 03.10.2000 року №148-2, від 30.05.2002 року №96§15 (а.с. 79-102) вбачається що в період роботи позивача на посаді судді Добровеличківського районного суду дійсно здійснювалося преміювання та інші види виплат суддям, в т.ч. і позивачеві.
Згідно довідки головного управління юстиції в Кіровоградській області від 24.03.2010р. (а.с. 131) всі суми преміювань та інших доплат зазначених в наказах фактично виплачені позивачеві за виключенням обов’язкових утримань із заробітної плати.
Зі змісту наказів за період з січня 2003 року по листопад 2003 року (а.с. 112-120) наданих територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області №№ 2§5, 9§2, 14§5, 22§1, 36§2, 50§1, 111§1, 121§1, 132§1 вбачається що в період роботи позивача на посаді судді Добровеличківського районного суду дійсно здійснювалося преміювання та інші види виплат суддям, в т.ч. і позивачеві.
Виплати за вказаними наказами підтверджуються копіями розрахункового листка позивача за 2003 рік (а.с. 129, 130). Доказів наявності заборгованості стосовно виплат за вказаними наказами позивачем до суду не надано.
Інших наказів щодо преміювання позивача та встановлення йому інших видів виплат позивачем до суду не надано.
Надані ж позивачем розрахунки заборгованості по заробітній платі (а.с. 37-40) сформовані з використанням максимальних розмірів доплат до заробітної плати, передбачених вищезазначеними нормативними актами. В той час, коли, як зазначалося вище, розмір відсоткової ставки кожної окремої надбавки визначається виключно головою відповідного суду за наявності підстав для призначення такої надбавки та з урахуванням виконання суддею тієї чи іншої роботи.
З цього приводу слід також зазначити, що згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про оплату праці»№ 108/95-ВР від 24.03.1995р. винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій є додатковою заробітною платою і носить необов'язковий характер, оскільки встановлювати її розмір є пріоритетом керівників установ у межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах на відповідний бюджетний період, що, з свого боку, спростовує посилання позивача на звуження шляхом невиплати відповідних надбавок обсягу його соціального захисту як судді, що визначений Законом України «Про статус суддів».
Крім того, стосовно вимоги про стягнення з Міністерства фінансів України заборгованості по заробітній платі колегія суддів вважає зазначити наступне.
Відповідно до положень статті 32 Бюджетного кодексу України проект закону про Державний бюджет України розробляє Кабінет Міністрів України. Міністр фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України.
Стаття 35 Бюджетного кодексу України визначає умови розроблення бюджетного запиту, за яким головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України. Головні розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за своєчасність, достовірність та зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту Державного бюджету України, згідно з вимогами Міністерства фінансів України.
Тобто, Бюджетний кодекс України не передбачає підстав для стягнення позивачем з Міністерства фінансів України заборгованості по заробітній платі. Також Міністерство фінансів України не є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на оплату праці суддів.
Колегія суддів вважає, що надання судді за рахунок Держави матеріального і соціального захисту, у тому числі заробітної плати, що відповідає його високому статусу є гарантією забезпечення незалежності. В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи від 13 жовтня 1994 року № (94) 12 (994 323) зазначається, "Незалежність, дієвість та роль суддів має забезпечити те, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе". Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.
Однак вирішувати зазначене питання з порушенням норм чинного законодавства є неприпустимим.
З урахуванням сукупності викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено 08.04.2010р.
Головуючий суддя Пасічник Ю.П.
судді Чубара Н.В.
Хилько Л.І.
Суддя –підпис.
З оригіналом згідно: Пасічник Ю.П.