Справа № 263/2719/20

Провадження № 2-а/263/161/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2020 року м. Маріуполь Донецької області

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Федоренко Т.І., за участю секретаря Диміч Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора 1 роти батальну №1 Управління патрульної поліції сержанта поліції Ковальової Т.В., про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до інспектора 1 роти батальну №1 Управління патрульної поліції сержанта поліції Ковальової Т.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 20 лютого 2020 року поліцейським роти №1 батальйону №1 управління патрульної поліції в Донецькій області Ковальовою Т.В. винесено постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., оскільки вона керуючи транспортним засобом Hyundai Getz, д/н НОМЕР_1 здійснила проїзд на забороняючий жовтий сигнал світлофора, чим порушила п.8.7.3. ґ) ПДР України. Оскаржувана постанова на думку позивача є незаконною та протиправною і підлягає скасуванню, оскільки вважає, що вона діяла на підставі п. 16.8 ПДР України, який не тільки дозволяє, але й зобов`язує водія, що виїхав на перехрестя на дозволяючий сигнал світлофора, продовжити рух у вказаному напрямку, незалежно від сигналу світлофора на виїзді. За твердженнями позивача, в даному випадку склалась саме така ситуація, тобто фактично вона діяла правомірно, а у її діях не було порушень вимог ПДР України, проте відповідачем це не було прийнято до уваги. Тому, просить суд скасувати вищевказану постанову.

Позивач в судовому засідання позовні вимоги підтримала та надала пояснення, аналогічні викладеним у позові. Також зазначила, що вона перетинала стоп-лінію перед перехресттям на миготливий зелений сигнал світлофору, тому мала право продовжити рух. Добросовісно навчалася у автошколі, тому добре знає ПДР. Працівники поліції безпідставно вимагали у неї пред`явити водійське посвідчення та поліс, нормально з нею не спілкувалися. Після перегляду відеозапису в судовому засіданні зазначила, що їй тепер все зрозуміло, але вважає, що працівники поліції під час розгляду справи про адмінінстративне правопорушення порушили її права та їх дії не відповідали вимогам законодавства.

Відповідачем надано відзив на позов з відеозаписом з реєстратора встановленого в службовому автомобілі патрульного, в якому зазначено, що позивач 20.02.2020 року керуючи транспортним засобом Hyundai Getz, д/н НОМЕР_1 на вул.Митрополитській у м.Маріуполі проїхала на заборонений сигнал світлофора жовтий чим порушила п. 8.7.3. ґ ПДР України. Вважає, що викладені позивачем доводи не є належним обґрунтуванням адміністративного позову, щодо порушення норм матеріального чи процесуального права та не спростовують наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Враховуючи вищевикладене, вважає, що поліцейський діяв виключно на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України і постанова винесена з дотриманням та у повній відповідності норм матеріального і процесуального права та є такою, яка не має підстав для скасування.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, вивчивши надані суду докази, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Адміністративним правопорушенням за ч. 2 ст. 122 КпАП України є порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонений сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного проз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, необладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Постановою серії ЕАК № 2134455 від 20.02.2020 встановлено, що водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Hyundai Getz, д/н НОМЕР_1 на вул.Митрополитській у м.Маріуполі проїхала на заборонений сигнал світлофора жовтий чим порушила п. 8.7.3. ґ ПДР України, таким чином скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Згідно п.п. «ґ» п. 8.7.3 ПДР України сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

При цьому, згідно п. 8.11 ПДР України водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів (п. 8.10 ПДР України).

Згідно п. 16.8 ПДР України водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.62, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З відеозапису службового реєстратора, наданого суду відповідачем, вбачається, що автомобіль позивача рухався на заборонний «жовтий» сигнал світлофора. При цьому, читко вбачається, що жовтий сигнал світлофора ввімкнувся ще задовго до того, як позивач під`їхала до дорожньої розмітки 1.12 (стоп-лінія), а не після перетину стоп-лінії, як зазначає позивач у позові, що вказує на наявність у ОСОБА_1 можливісті зупинити транспортний засіб згідно з п.8.10 ПДР України без екстреного гальмування та спростовує доводи позивача, що вона почала перетинати перехрестя на миготливий зелений, який відповідно до 8.7.3 ПДР України дозволяє рух. Також з відеозапису вбачається, що в момент перетину автомобілем позивача стоп-лінії вмикається красний сигнал світлофору, а не горить зелений миготливий, як вказує позивач у позові.

Згідно із п. 8.7.3 в) ПДР, зелений миготливий сигнал світлофора дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух.

Тобто, жовтому сигналу світлофора передує зелений миготливий сигнал, який попереджає про його наступне увімкнення.

Пунктом 8.7.3 ґ) ПДР визначено, що жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Нормами п. 2.3 б) ПДР визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Із вищезазначеного слідує, що ОСОБА_1 під`їжджаючи до світлофору повинна була бути уважною, стежити за дорожньою обстановкою, при увімкнені зеленого миготливого сигналу, який передує жовтому, врахувати технічний стан транспортного засобу та розрахувати можливість зупинки у місці, визначеному п.8.10 ПДР України при увімкнені жовтого сигналу світлофора.

Однак, позивач вищезазначених вимог ПДР України не виконала, та доказів про неможливість зупинитися у визначеному ПДР України місці при проїзді перехрестя, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та при подачі позовної заяви до суду не надала, отже зазначені відомості є неналежними обґрунтуваннями позовної заяви та в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Що стосується посилання позивача на неправомірність дій працівників поліції, то суд приходить до наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VІІІ (далі - Закон № 580).

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст.8 Закону №580 поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі порушення Правил дорожнього руху.

Отже зупинення транспортного засобу позивача у даному випадку грунтувалися на вимогах законодавства.

Кодексом України про адміністративні правопорушення, а саме статтею 7, визначено, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь- які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Позивачу в процесі розгляду справи про вчинене ним адміністративне правопорушення було надано для ознайомлення відеозапис із зафіксованим правопорушенням, який згідно ст.251 КУпАП та 252 КУпАП був прийнятий та оцінений поліцейським, як належний та допустимий доказ на підставі якого правомірно винесено постанову по справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на вищевикладені положення Закону, в задоволенні вимог позивача про визнання неправомірними дії відповідача слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що інспектор діяв виключно на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України і постанова винесена ним з дотриманням та у повній відповідності норм матеріального і процесуального права та є такою, яка не має підстав для скасування.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини та докази, судом не встановлено будь-яких порушень вимог закону при розгляді справи та винесення постанови серії ЕАК № 2134455 від 20.02.2020, оскільки міститься логічний виклад обставин вчиненого правопорушення, зокрема у ній зазначено, коли, де і ким вчинено правопорушення, викладено суть його вчинення, дотримано інші вимоги, встановлені ст. 283 КпАП України, що свідчить про те, що оскаржувана постанова є законною та порушень з боку інспектора патрульної поліції щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд не вбачає. При цьому, суд виходить з того, що відповідач під час виявлення, фіксування правопорушення та складання постанови про притягнення позивача до відповідальності діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Тому, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 143 КАС України судовий збір відноситься на рахунок держави.

Керуючись ст. 5, 6, 8-10, 73-78, 241-246, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора 1 роти батальну №1 Управління патрульної поліції сержанта поліції Ковальової Т.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.І.Федоренко