ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2020 р. Справа№ 911/2168/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Попікової О.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду Київської області від 23.12.2019 (повний текст рішення підписано 28.12.2019)

у справі № 911/2168/19 (суддя Шевчук Н.Г.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Фізичної особи-підприємця Мошкіна Романа Олександровича

про стягнення 129.903,23 грн,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.12.2019 у справі №911/2168/19 відмовлено в задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця Мошкіна Романа Олександровича прo стягнення заборгованості за Договором банківського обслуговування б/н від 10.02.2012 в розмірі 129.903,23 грн, в т.ч. 35.099,41 грн заборгованості за кредитом, 84.460,81 грн заборгованості за відсотками та 10.343,01 грн заборгованості за комісією.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач не надав належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів в розумінні статей 76-79 ГПК України, які підтверджували б двостороннє узгодження між позивачем та відповідачем умов кредитування згідно з Умовами та правилами банківських послуг.

Не погодившись з прийнятим рішенням, АТ КБ "Приватбанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 поновлено Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Приватбанк" пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Київської області від 23.12.2019 у справі №911/2168/19, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевий суд помилково застосував до спірних правовідносин правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц, оскільки висновки вказаної постанови стосуються отримання фізичною особою споживного кредиту, а у даній праві має місце отримання кредиту фізичною особою-підприємцем, на яку норми законодавства про захист прав споживачів не розповсюджуються.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено місцевим судом, 10.02.2012 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк), та Фізичною особою-підприємцем Мошкіним Романом Олександровичем (далі - Клієнт) був укладений Договір банківського обслуговування шляхом приєднання клієнта до публічної оферти через підписання Заяви про відкриття поточного рахунка та картки із зразками підписів і відбитка печатки від 10.02.2012. Відповідно до заяви відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно з підписаною Заявою відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті://privatbank.ua, які разом складають Договір банківського обслуговування б/н від 10.02.2012, та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору.

Частинами першою та другою статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. При цьому, як визначено відповідною нормою, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За змістом частини першої статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, підписавши Заяву про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки від 10.02.2012, відповідач взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору та погодився на те, що Банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку та Клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті.privatbank.ua, які разом із цією анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування б/н від 10.02.2012.

Таким чином укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу статей 173, 174, частини першої статті 175 Господарського кодексу України.

Пунктом 3.18.1.1 Умов визначено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності.

Відповідно до пункту 3.18.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди.

Згідно з пунктом 3.18.1.6 Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Пунктом 3.18.1.8 Умов визначено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

На виконання умов Договору банківського обслуговування від 10.02.2012 Банк надав Фізичній особі-підприємцю Мошкіну Роману Олександровичу кредитні кошти у межах встановленого ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг", зокрема, 01.03.2014 у розмірі 52.000,00 грн, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів вих. №08.7.0.0.0/190814065830 від 14.08.2019.

Розділом Умов 3.18.4 затверджений порядок розрахунків, згідно з яким за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця ("період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню") розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пункт 3.18.4.1.1 Умов).

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (пункт 3.18.4.1.2 Умов).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, протягом якого дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов`язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пункт 3.18.4.1.3 Умов).

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (пункт 3.18.4.1.4 Умов).

Відповідно до пунктів 3.18.4.4, 3.18.4.5 та 3.18.4.6 Умов Клієнт сплачує Банку винагороду за користування Лімітом відповідно до пунктів Умов.

Пунктом 3.18.4.8 Умов передбачено, що погашення кредиту та сплата відсотків здійснюється у валюті кредиту, а погашення винагороди, сплата неустойки здійснюються в гривні відповідно до умов цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг".

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (пункт 3.18.4.9 Умов).

Відповідно до пункту 3.18.5.7 Умов термін позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються тривалістю 5 років.

Пунктом 3.18.6.1 Умов визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов`язань сторонами.

Посилаючись на порушення з боку відповідача даних Умов, позивач просить стягнути з нього 35.099,41 грн заборгованості за кредитом, 84.460,81 грн заборгованості за відсотками та 10.343,01 грн заборгованості за комісією, мотивуючи таку вимогу порушенням позичальником зобов`язань в частині повного та своєчасного повернення кредитного ліміту за Договором банківського обслуговування б/н від 10.02.2012.

У свою чергу відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що він не був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами банку. А тому відповідач вважає, що позовні вимоги про стягнення з нього відсотків та комісії за користування кредитом є незаконними та необґрунтованими, а щодо суми тіла кредиту відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Вимогами статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення договору про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків (термінів) щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитом.

При цьому за змістом статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Місцевим судом вірно встановлено, що відповідач в порушення Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, до яких він приєднався шляхом підписання відповідної заяви від 10.02.2012, а також в порушення статтей 526, 530, 1049, 1054 Цивільного кодексу України не здійснив у повному обсязі та у визначений строк погашення наданого кредиту, а саме не здійснив повернення 35.099,41 грн наданих кредитних коштів, тобто, відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Позивачем також заявив вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в розмірі 84.460,81 грн за період з 01.03.2014 по 01.04.2019 та комісії в розмірі 10.343,01 грн за період з 01.02.2015 по 02.03.2018, нарахованими за користування кредитом згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, якими передбачено таке.

Відповідно до статті 212 ЦКУ при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених п. 3.18.1.1, 3.18.1.6, 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.2.4, 3.18.2.2.5, 3.18.2.3.4, 3.18.2.2.17, Клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі, зазначеному в п. 3.18.1.13 (пункт 3.18.4.2 Умов);

Клієнт сплачує Банку винагороду за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає Банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

При зміні Ліміту протягом одного місяця більше одного разу:

- у випадку, якщо знову встановлений Ліміт за величиною перевищує Ліміт, встановлений раніше на поточний місяць згідно п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, то Банк може зажадати сплати винагороди від різниці між знову встановленим лімітом і лімітом, який діяв раніше. Термін сплати винагороди: не пізніше трьох днів з дати встановлення нового Ліміту;

- у випадку, якщо знову встановлений Ліміт за величиною менше Ліміту, встановленого раніше на поточний місяць згідно з п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, то винагорода за знову встановлений на поточний місяць Ліміт не сплачується.

Клієнт сплачує Банку винагороду за користування кредитом згідно з п. 3.18.4.4. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату, зазначену в даному пункті строку. Нарахування здійснюється в дату сплати.

Кредитовий оборот за поточним рахунком Клієнта - сума грошових коштів, зарахованих Банком на поточний рахунок Клієнта протягом банківського дня, крім надходжень коштів вечірньої каси.

Дебетове сальдо за поточним рахунком Клієнта - сума грошових коштів, перерахованих Банком на підставі розрахункових документів Клієнта з його поточного рахунку протягом операційного дня понад його залишку з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня.

Клієнт сплачує Банку винагороду за управління фінансовим інструментом. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсами НБУ на дату сплати. Нарахування винагороди здійснюється в дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту.

Водночас колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме наведену редакцію Умов та правил надання банківських послуг, що додані банком до позовної заяви, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків у вигляді комісії та за користування кредитом саме у зазначених в цих документах розмірах і порядках нарахування.

Крім того роздруківка із сайту позивача не є належним, допустимим та достовірним доказом такого погодження в розумінні як приписів процесуального закону (статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України), так і в розумінні приписів матеріального права (статті 11 Цивільного кодексу України), оскільки такий доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), який може вносити і вносить відповідні зміни до умов та правил кредитування.

Також в контексті спірних правовідносин сторін підстави для застосування частини першої статті 634 Цивільного кодексу України відсутні, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період з часу виникнення спірних правовідносин (10.02.2012) до моменту звернення позивача до суду із позовом (29.08.2019).

З урахуванням викладеного вище місцевий суд дійшов правильного висновку, що позивач не надав належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів в розумінні статей 76-79 ГПК України, які підтверджували б двостороннє узгодження між позивачем та відповідачем умов кредитування згідно з Умовами та правилами банківських послуг. Крім того, враховуючи відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків та комісії за користування кредитом, надані банком Витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того. обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який є в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, а тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 10.02.2012 шляхом підписання заяви.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про відсутність визначених законом підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відсотки та комісію за користування кредитом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц.

Доводи апелянта про те, що вказана правова позиція Верховного Суду не підлягає врахуванню при вирішенні даного спору з огляду на те, що кредитний договір має іншу правову природу, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки при вирішенні спору у справі №342/180/17-ц Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновки саме щодо оцінки загальних правил та тарифів надання банківських послуг, розміщених на сайті банку, як підстав виникнення зобов`язання щодо сплати відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Колегія суддів відзначає, що у даній справі стороною договору також є фізична особа, а факт її реєстрації підприємцем не змінює тієї обставини, що така фізична особа залишається пересічним споживачем банківських послуг із звичайним рівнем освіти, правової обізнаності тощо.

З огляду на викладене, місцевий суд дійшов вірного висновку, що у відповідача відсутній обов`язок зі сплати 84.460,81 грн заборгованості за відсотками та 10. 343,01 грн заборгованості за комісією.

Стосовно зави відповідача про застосування позовної давності до вимог позивача колегія суддів зазначає таке.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Статтею 264 цього Кодексу встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Позивач у відповіді на відзив, посилаючись на пункт 3.18.5.7 Умов, зазначає, що сторонами погоджено збільшення строку позовної давності до 5 років, а тому позивач звернувся в межах цього строку.

Однак, враховуючи висновок суду щодо неналежності, недопустимості, недостовірності Умов та правил банківських послуг, як доказу узгодження між позивачем та відповідачем умов кредитування, а також відсутність узгоджених положень в заяві-анкеті щодо строків позовної давності, місцевий суд правильно застосовував загальний строк позовної давності до даних правовідносин.

Згідно з пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно з довідкою Банку №08.7.0.0/190814065830 від 14.08.2019 відповідачу 01.03.2014 був встановлений кредитний ліміт у сумі 52.000,00 грн.

Відповідно до виписки з рахунку відповідача починаючи з 02.09.2014 дебетове сальдо за кредитом не обнулялось, останній платіж був здійснений 06.01.2015, однак кредит не був сплачений.

Таким чином 07.01.2015 є початком перебігу строку позовної давності.

Позивач звернувся з позовом до місцевого суду 29.08.2019, тобто з пропуском встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача 35.099,41 грн заборгованість за кредитом. Обставин, які свідчили б про поважність причин пропуску строку позовної давності, колегія суддів не вбачає. За викладених обставин в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції надав вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Київської області від 23.12.2019 у справі №911/2168/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.12.2019 у справі №911/2168/19 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2168/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

О.В. Попікова