ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_____________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.04.2020 Справа № 905/333/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Хабарової М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Донецький експертно-технічний центр Держпраці»

доДержавного підприємства «Мирноградвугілля»

простягнення 69 455,50 грн

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Донецький експертно-технічний центр Держпраці» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення основної заборгованості у розмірі 57 642,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 345,85 грн, 3% річних у розмірі 563,31 грн, пені у розмірі 6 859,40 грн та штрафу 7% від вартості робіт у розмірі 4 034,94 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №3114 на виконання роботи (послуги) від 19.08.2019.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.02.2020 відкрито провадження у справі №905/333/20, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.02.2020 отримана відповідачем 25.02.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6102231329136.

Однак, відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

03.03.2020 до суду від позивача надійшла заява про виправлення механічної описки в позовній заяві №84 від 10.02.2020, а саме в графі «Період прострочки» при розрахунку 3% річних та пені останнім невірно вказано кінцеву дату періоду прострочки - 06.02.2019 замість 06.02.2020. З огляду на що, позивач просить суд вважати вірним термін прострочення в таблиці розрахунку 3% річних та пені з 11.10.2019 по 06.02.2020.

Судом прийнято вказану заяву до розгляду, у зв`язку з чим позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням заяви позивача про виправлення описки в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

19.08.2019 між Державним підприємством «Донецький експертно-технічний центр Держпраці» (позивач, виконавець) та Державним підприємством «Мирноградвугілля» (відповідач, замовник) підписано договір №3114 на виконання роботи (послуги) (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов`язується виконати роботи (послуги), а замовник - прийняти та оплатити наступні роботи: 1) експертне обстеження (технічне діагностування) компресора 5Г-100/8 №1 вартістю 6500,00 грн без ПДВ; 2) позачерговий повний технічний огляд компресора 5Г-100/8 №1 вартістю 1950,00 грн без ПДВ; 3)експертне обстеження (технічне діагностування) компресора 5Г-100/8 №2 вартістю 6500 грн без ПДВ; 4) позачерговий повний технічний огляд компресора 5Г-100/8 №2 вартістю 1950,00 грн без ПДВ; 5) експертне обстеження (технічне діагностування) компресора 5Г-100/8 №3 вартістю 6500,00 грн без ПДВ; 6) позачерговий повний технічний огляд компресора 5Г-100/8 №3 вартістю 1950,00 грн без ПДВ; 7) експертне обстеження (технічне діагностування) компресора ЗНВ-4К вартістю 6500,00 грн без ПДВ; 8) позачерговий повний технічний огляд компресора ЗНВ-4К вартістю 1950,00 грн без ПДВ; 9) експертне обстеження (технічне діагностування) кліті 1 НОВ 380-60 ВПС бл.№2 вартістю 8450,00 грн без ПДВ; 10) позачерговий повний технічний огляд кліті 1 НОВ 380-60 ВПС бл.№2 вартістю 2535,00 грн без ПДВ; 11) складання дубліката паспорта кліті 1 НОВ 380-60 ВПС бл.№2 вартістю 3250,00 грн без ПДВ.

Цей договір вважається укладеним з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині невиконання зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.10.1 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору загальна вартість роботи, передбаченої п. 1.1 цього Договору складає 57 642,00 грн з ПДВ. Ціна договору є звичайною та такою, що відповідає рівню ринкових цін.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що виконавець розпочинає роботу за умови надання замовником необхідної документації для виконання роботи відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки та/або надання об`єкта/обладнання для обстеження.

У відповідності до п. 3.2 Договору строк виконання роботи становить 20 робочих днів, при додержанні замовником вимог п. 3.1 Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору за підсумками виконаної роботи виконавець складає акт здавання-приймання виконаних робіт, який надає замовнику одночасно з результатом виконаної роботи (висновок, технічний звіт, сертифікат, декларацію або інше). Замовник протягом 5 робочих днів після його отримання підписує та повертає виконавцю один примірник акту здавання-приймання виконаної роботи.

Відповідно до п.п. 5.1.1, 5.1.2 Договору виконавець зобов`язується, зокрема: надати замовнику рахунок-фактуру разом з договірною документацією; виконати роботу у строк, передбачений п. 3.2 цього Договору.

Пунктами 5.3.1, 5.3.4, 5.3.5 Договору передбачено, що замовник зобов`язується: прийняти від виконавця рахунок-фактуру разом з договірною документацією; оплатити роботи в розмірах і в строки, передбачені п.п. 2.1, 2.2 цього Договору; підписати та повернути акт здавання-приймання виконаної роботи з дотриманням вимог п. 4.1 цього Договору.

08.08.2019 позивачем виписано відповідачу рахунок-фактуру №3114 за надані послуги на загальну суму 57 642,00 грн.

На виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 57

, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здавання-приймання виконаних робіт (послуг):

- акт №3591 від 03.09.2019 на суму 13 182,00 грн;

- акт №3669 від 09.09.2019 на суму 40 560,00 грн;

- акт №3678 від 10.09.2019 на суму 3 900,00 грн.

Вищезазначені акти здавання-приймання виконаних робіт (послуг) підписані сторонами та скріплені печатками підприємств без заперечень, акти претензій стосовно наданих послуг не складались, іншого відповідачем не доведено.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.2 Договору замовник протягом 30 календарних днів після підписання акту здавання-приймання виконаної роботи (послуги) зобов`язується здійснити 100% оплату договірної вартості роботи, встановленої п. 2.1 Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавцю. Дата отримання коштів від замовника, є дата зарахування кошів на банківський рахунок виконавця.

Таким чином, надані послуги згідно акту №3591 від 03.09.2019 відповідач зобов`язаний був оплатити до 03.10.2019 включно, за актом №3669 від 09.09.2019 - до 09.10.2019 включно, за актом №3678 від 10.09.2019 - до 10.10.2019 включно.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов Договору своїх зобов`язань за Договором не виконав, за надані послуги не розрахувався, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 57 642,00 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачем належними та доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України обставин, повідомлених позивачем, не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 57 642,00 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 345,85 грн, 3% річних у розмірі 563,31 грн, пеню у розмірі 6 859,40 грн та штраф 7% від вартості робіт у розмірі 4 034,94 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що за порушення сторонами строків виконання своїх зобов`язань, винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості роботи, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені за різні порушення зобов`язань не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України штраф є формою неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного суду України від 09.04.2012 у справі №20/246-08, від 09.04.2012 у справі №3-88гс11, від 27.04.2012 у справі №3-24гс12, постановах Вищого господарського суду України 05.07.2016 по справі №905/1861/15, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.07.2018 у справі №903/647/17, від 08.08.2018 у справі №908/1843/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 28.08.2019 у справі №910/11944/18, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 12.12.2019 у справі №910/10939/18.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені та штрафу за прострочення виконання зобов`язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу є правомірними.

Вимоги позивача про стягнення штрафу в сумі 4034,94 грн підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Перевіривши розрахунок пені, суд визнає його невірним, оскільки позивачем допущено арифметичні помилки.

За здійсненим судом перерахунком розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 6 859,39 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення пені задоволенню не підлягають, у зв`язку їх з безпідставністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат також є правомірними.

Разом з тим, суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат з огляду на таке.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, а також постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Таким чином, враховуючи, що за умовами підписаного між сторонами договору відповідач мав сплатити за надані послуги згідно акту №3591 від 03.09.2019 до 03.10.2019, акту №3669 від 09.09.2019 до 09.10.2019, акту №3678 від 10.09.2019 до 10.10.2019, нарахування позивачем інфляційних втрат за жовтень 2019 року є невірним, оскільки заборгованість існувала менше місяця.

За здійсненим судом перерахунком, розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача, становить 57,41 грн.

Вимоги про стягнення 3% річних в сумі 563,31 грн підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом та неоспореним відповідачем.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И РІ Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» (85323, Донецька обл., м.Мирноград, вул. Соборна, 1, ідентифікаційний код 32087941) на користь Державного підприємства «Донецький експертно-технічний центр Держпраці» (85323, Донецька обл., м.Мирноград, вул. Коржова, 16, ідентифікаційний код 23182908) заборгованість у розмірі 57642 (п`ятдесят сім тисяч шістсот сорок дві) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 57 (п`ятдесят сім) грн 41 коп., 3% річних у розмірі 563 (п`ятсот шістдесят три) грн 31 коп., пеню у розмірі 6859 (шість тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн 39 коп., штраф 7% від вартості робіт у розмірі 4034 (чотири тисячі тридцять чотири) грн 94 коп. та судовий збір у розмірі 2 092 (дві тисячі дев`яносто дві) грн 97 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя М.В. Хабарова