ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/302/20

25 лютого 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Хрущ В.Л., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення №209/12 від 12.12.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) з позовною заявою до Ради адвокатів Тернопільської області (далі відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Ради адвокатів Тернопільської області №209/12 від 12.12.2019 року, яким вирішено рішення Ради адвокатів Тернопільської області №157/10 від 24.10.2019 року викласти у новій редакції.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що рішенням Ради адвокатів Тернопільської області №157/10 від 24.10.2019 року "Про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю" вирішено видати позивачу свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю після складання ним присяги адвоката України без проходження стажування. Проте, на засіданні Ради адвокатів Тернопільської області, скликаному за розпорядженням голови Ради адвокатів №12 від 09.12.2019 року, прийнято рішення №209/12 від 12.12.2019 року "Про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю", яким вирішено рішення №157/10 від 24.10.2019 року викласти у наступній редакції: - "У разі усунення ним протягом 30 днів з дня прийняття цього рішення існуючих на дату прийняття рішення, визначених статтею 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 року обставин несумісності, видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю без проходження стажування після складення ним присяги адвоката України". Таке рішення мотивовано тим, що позивач починаючи із вересня 2007 року і по даний час перебуває на державній службі. Позивач, вважаючи дане рішення протиправним, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 року дану позовну заяву залишено без руху.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді від 03.02.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 25.02.2020 року.

21.02.2020 року до суду від Ради адвокатів Тернопільської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову. Свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до вимог, визначених в ст. 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", позивач, працюючи в ДФС у Тернопільській області, прийнявши відповідну присягу, не вправі одночасно приймати присягу адвоката та розпочинати адвокатську діяльність з отриманням відповідного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Водночас зазначено, що право на зупинення будь-якої діяльності, в тому числі адвокатської, виникає лише після її початку здійснення. Відтак, у відзиві зазначено, що на момент прийняття оспорюваного рішення і по даний час, у позивача існують обставини несумісності визначені статтею 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

24.02.2020 року до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. У задоволені позовних вимог просить відмовити, з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Також, 24.02.2020 року і позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві та просить їх задовольнити.

У відповідності до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, та поданням до суду заяв про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та розглянув дану справу в порядку письмового провадження відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України.

Суд, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, прийшов до переконання, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.05.2012 року ОСОБА_1 звернувся до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Тернопільської області із заявою про допуск його до складання кваліфікаційних іспитів.

21.10.2016 року позивачем складено кваліфікаційні іспити та кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Тернопільської області видано свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту серії ТР №000650 від 21.10.2016 року.

В межах трирічного строку дії виданого йому свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту, ОСОБА_1 звернувся до Ради адвокатів Тернопільської області із заявою від 22.08.2019 року з проханням видати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю без проходження стажування, оскільки він звільнений від його проходження, як особа, яка звернулась із заявою про допуск до складання кваліфікаційного іспиту до 16.02.2013 року.

Розгляд заяви ОСОБА_1 було призначено на 24.10.2019 року на 12:00 год.

За наслідками розгляду вищезазначеної заяви Радою адвокатів Тернопільської області прийнято рішення №157/10 від 24.10.2019 року "Про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю", яким вирішено видати позивачу свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю після складання присяги адвоката України без проходження стажування.

Однак, 12.12.2019 року на засіданні Ради адвокатів Тернопільської області, скликаному за розпорядженням голови Ради адвокатів №12 від 09.12.2019 року, рішенням №209/12 від 12.12.2019 року "Про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю" вирішено рішення №157/10 від 24.10.2019 року викласти у новій редакції, зокрема: "У разі усунення ним протягом 30 днів з дня прийняття цього рішення існуючих на дату прийняття рішення, визначених статтею 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 року обставин несумісності, видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю без проходження стажування після складення ним присяги адвоката України".

Не погоджуючись з таким рішенням Ради адвокатів Тернопільської області №209/12 від 12.12.2019 року, вважаючи його протиправним, а також таким, що порушує права на отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням може бути здійснене також шляхом використання практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі "Звежинський проти Польщі" (зава №34049/96) дійшов наступного висновку "Суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок" (п.73).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулює Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року №5076-VI (далі Закон №5076-VI).

Як вказано у п. 1 ч.1 ст. 1 Закону №5076-VI, адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (п.2 ч.1 ст. 1 цього Закону).

Тобто, адвокатська діяльність - це вчинення адвокатом дій, спрямованих на здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, що вказано у ст. 3 Закону №5076-VI.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Закону №5076-VI, адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Положеннями ч. 2 цієї статті визначено, що не може бути адвокатом особа, яка:

1) має непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі;

2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною;

3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, - протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, - протягом трьох років з дня такого звільнення.

Відтак, перелік осіб, які не можуть бути адвокатом, - є виключним (вичерпним) і розширенню не підлягає.

Крім того, з аналізу вказаної вище норми Закону вбачається, що обов`язковими складовими набуття статусу адвоката є, зокрема, складення особою присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , з метою набуття статусу адвоката та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виконав усі необхідні передумови, а саме: склав кваліфікаційний іспит, - що не заперечується представниками обох сторін та підтверджується свідоцтвом про складення кваліфікаційного іспиту ТР №000650 від 21.10.2016 року та рішенням Ради адвокатів Тернопільської області від 24.10.2019 року №157/10 "Про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю".

Більше того, рішенням №157/10 від 24.10.2019 року "Про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю", вирішено видати позивачу свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю після складання присяги адвоката України без проходження стажування

Проте, пізніше Рада адвокатів Тернопільської області рішенням №209/12 від 12.12.2019 року "Про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю" внесла зміни у раніше прийняте нею рішення №157/10 від 24.10.2019 року, встановивши умову щодо усунення позивачем існуючих на день прийняття рішення визначених ст. 7 Закону №5076-VI обставин несумісності, та встановлено позивачу 30-денний строк для їх усунення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону №5076-VI визначено, що несумісною з діяльністю адвоката є робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

При цьому, суд зазначає, що 01.09.2016 року Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції" втратив свою чинність, згідно з Законом України "Про запобігання корупції" на підставі Закону №1700-VІІ від 14.10.2014 року з урахуванням змін, несених Законом №198-VIII від 12.02.2015 року.

Таким чином діючим законодавством, зокрема Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено обмеження щодо несумісності діяльності осіб, перелік яких на даний час визначено нормами Закону, що втратив чинність та норми якого не діють.

Із втратою чинності Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" до Закону України №5076-VI відповідні зміни внесені не були.

Чинний Закон України "Про запобігання корупції" - містить аналогічні норми стосовно обмеження сумісництва.

Так у відповідності до положень п. 1 ч. 1 статті 25 Закону України "Про запобігання корупції" встановлено обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, та визначено, що особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону (до переліку яких, відповідно, входять прокурорські посади), забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Тобто, правове регулювання цих правовідносин не змінилось.

Проте, з системного аналізу наведених положень законодавства слідує, що законодавство встановлює відповідні обмеження - лише щодо безпосереднього здійснення відповідних видів діяльності, в даному випадку - адвокатської, яка спрямована на надання правової допомоги, як оплатної так і безоплатної.

Водночас, жодний нормативний акт - не обмежує державних службовців органів податкової служби чи інших осіб, які перебувають на публічній або державній службі, у праві брати участь у відповідних процедурах добору та отримувати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України №5076-VI обов`язковими складовими набуття статусу адвоката є, зокрема, складення особою присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною 1 ст. 11 вказаного Закону передбачено, що особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України.

Відповідно до ч. 1ст. 12 Закону України №5076-VI особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Таким чином, чинне законодавство визначає процедуру набуття статусу адвоката, яка завершується складенням присяги адвоката України та отриманням свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

На спростування позиції відповідача щодо наявності у позивача обставин несумісності, суд зазначає, що отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю - не є свідченням порушення вимог щодо несумісності, поки особа, яка отримала таке свідоцтво, не почне вчиняти дій, які можуть бути визначені як адвокатська діяльність відповідно до ст.ст. 1, 19 Закону №5076-VI.

Натомість, обставини несумісності можуть виникнути лише в особи, яка вже набула статусу адвоката, отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та безпосередньо здійснює таку діяльність.

Поряд з цим, у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення Ради адвокатів Тернопільської області та визначенням в ньому необхідності усунення обставин несумісності, - позивач на даний час не отримав ані свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ані, відповідно, посвідчення адвоката, - тобто, є таким, що не має статусу адвоката та не має змоги здійснювати адвокатську діяльність, виконавши всі визначені для цього законодавством вимоги.

Відтак, обставин несумісності в розумінні статті 25 чинного на даний час Закону України "Про запобігання корупції" - відсутні, оскільки ще не виникли та не мають місця на даний час.

Таким чином суд вважає, що відповідач передчасно та безпідставно констатує в оскарженому рішенні наявність існуючих обставин несумісності, а, відповідно, усунути їх до складення присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю - у позивача немає обов`язку.

Більше того, нормою ч.2 ст. 7 Закону України №5076-VI передбачено, що у разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України №5076-VI передбачено, що право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Пунктом 1 ч. 2. ст. 31 Закону України №5076-VI визначено, що право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється з підстави, передбаченої п. 1 ч.1 цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.

Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України (ч. 5 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Факт отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю підтверджує набуття особою, у тому числі тією, трудова діяльність якої несумісна з адвокатською, лише права здійснювати таку діяльність.

Законодавчі обмеження чи заборони отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю діючими працівниками органів прокуратури України відсутні, оскільки таку діяльність можливо зупинити лише після отримання відповідного свідоцтва та набуття відповідного статусу.

При прийнятті рішення суд також враховує правову позицію Вищої Ради Правосуддя, яка є незалежним конституційним органом державної влади та суддівського самоврядування, викладену у рішеннях від 30.05.2017 року за №1328/0/15-17 та від 24.10.2017 року за №3419/0/15-19, про те, що отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не є свідченням порушення вимог про сумісність, а особа, яка отримала таке свідоцтво, почне вчиняти дії, що можуть бути визначені як адвокатська діяльність, відповідно до ст.ст. 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що сам факт складання присяги та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не свідчить про безпосереднє здійснення особою адвокатської діяльності, оскільки отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю підтверджує саме лише факт набуття особою, у тому числі тією, трудова діяльність якої несумісна з адвокатською, права здійснювати таку діяльність, в цей же час законодавчі обмеження чи заборони отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, яку можливо зупинити після отримання відповідного свідоцтва, - відсутні.

Також судом не приймаються до уваги твердження відповідача щодо посилання при прийнятті оскаржуваного рішення на норми Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 03.02.2017 року №6 із змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України від 16.02.2017 року №39 (далі - Положення).

Так, суд зазначає, що вказаний документ є по своїй суті підзаконним нормативно-правовим актом, що приймається на основі і на виконання законів та не повинен застосовуватися переважно щодо норм закону і суперечити їм.

Крім того суд зазначає, що жодна з норм Положення чи іншого нормативно-правового акту не містить визначення саме 30-денного терміну для усунення обставин несумісності особою, яка бажає отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Водночас, щодо твердження представника відповідача про те, що позивач, працюючи в органах податкової служби, та який прийняв присягу, не вправі одночасно приймати присягу адвоката та розпочинати адвокатську діяльність з отриманням відповідного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, - суд зазначає, що сам факт складання присяги та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не свідчить про безпосереднє здійснення особою адвокатської діяльності.

При цьому, у разі виникнення обставин несумісності (між двом видами діяльності/посадами), - такі обставини можуть бути самостійно усунуті особою, яка набула статусу адвоката та права займатись адвокатською діяльністю, та з урахуванням її вибору (бажанням, волевиявленням) займатись тією чи іншою діяльністю, право на яку в такої особи виникло в силу виконання нею відповідних законодавчих вимог.

Такий обов`язок усунення обставин несумісності після набуття особою статусу адвоката може реалізований як на підставі положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" шляхом подання адвокатом до ради адвокатів регіону заяви про зупинення адвокатської діяльності , так і шляхом вчинення відповідних дій та подання заяв, спрямованих на припинення цією особою діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави, тобто, звільнення з органів податкової служби.

В даному ж спорі - Рада адвокатів Тернопільської області, незважаючи на допуск до складення позивачем кваліфікаційного іспиту, та прийняття позитивного рішення №157/10 від 24.10.2019 року, - помилково вподальшому у рішенні №209/12 від 12.12.2019 року визначила наявність обставин несумісності між діяльністю позивача як працівника органів податкової служби та між адвокатською діяльністю, задля набуття права на яку позивач виконав всі визначені законодавством умови, але на фінальній стадії процесу доступу до такої (адвокатської діяльності) - не отримав свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю та не склав присягу адвоката України в силу прийняття оскаржуваного рішення в частині вимог щодо несумісності.

Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що чинне законодавство визначає процедуру набуття статусу адвоката задля здійснення адвокатської діяльності, яка завершується складенням присяги адвоката України та отриманням свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, - суд дійшов висновку, що рішення Ради адвокатів Тернопільської області №209/12 від 12.12.2019 року "Про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю" яким внесено зміни до рішення №157/10 від 24.10.2019 року щодо визначення необхідності усунення обставин несумісності ОСОБА_1 протягом 30 днів з дня прийняття цього рішення, - прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, що обумовлює протиправність такого застереження.

При цьому, в ході розгляду справи відповідачем не надано, а судом - не встановлено жодних доказів, які б підтверджували наявність будь-яких інших перешкод для видачі позивачу свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю після складення присяги адвоката України.

Відтак, за вищенаведених обставин встановлення безпідставності висновку відповідача щодо визначення умов несумісності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає за необхідне в порядку відшкодування стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений за звернення до суду із даним позовом.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Ради адвокатів Тернопільської області №209/12 від 12.12.2019 року, яким рішення Ради адвокатів Тернопільської області №157/10 від 24.10.2019 року викладено у новій редакції: "У разі усунення ним протягом 30 днів з дня прийняття цього рішення існуючих на дату прийняття рішення, визначених статтею 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 року обставин несумісності, видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю без проходження стажування після складення ним присяги адвоката України".

3. Стягнути з Ради адвокатів Тернопільської області на користь ОСОБА_1 документально підтверджений судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.), сплачений відповідно до квитанції №0.0.1599904330.1 від 30.01.2020 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 );

Відповідач: Рада адвокатів Тернопільської області (адреса: вул. Князя Острозького, 10, м.Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 38739833).

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. В даному випадку апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.