ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року

м. Черкаси

Справа № 712/12529/18

Провадження № 22-ц/821/536/20

Категорія: 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Винник І.М.

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 11 грудня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою Анкети-заяви б/н від 13 грудня 2010 року.

За умовами кредитного договору позичальник ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Своїм підписом у заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» і «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http:privatbank.ua/terms/pages/70/ складає договір про надання банківських послуг.

У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, зазначає банк, утворилася заборгованість, загальна сума якої на 30 вересня 2018 року становить 47574,10 грн., і яка складається із наступного : 11262,89 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11572,83 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 21996,76 грн. - заборгованість за пенею, а також штрафи: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2241,62 - штраф ( процентна складова).

Посилаючись на викладене та приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не приймає заходів, направлених на погашення існуючої заборгованості в добровільному порядку, зазначає АТ КБ «ПриватБанк», банк змушений звертатися за захистом своїх порушених прав до суду і просив постановити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у загальному розмірі 47574,10 грн. за кредитним договором № б/н від 13 грудня 2010 року, а такожпонесені банком судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2019 рокупозовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» - задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 13 грудня 2010 року по тілу кредиту в сумі 11262,89 грн. та судові витрати в сумі 417,14 грн.

В іншій частині позову - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що у заяві від 13.12.2010 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачки ОСОБА_1 взагалі не зазначено суму кредитних коштів, яку вона отримує на строк, на який укладено договір, а із долученої позивачем довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна»,55 днів пільгового періоду», яку підписала відповідачка, не можна точно вирахувати, які саме і за що будуть нараховуватись відсотки за користування грошовими коштами.

Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме вказані в анкеті-заяві Витяг з Тарифів та Умов розуміла відповідачка ОСОБА_1 та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови відповідальності, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Крім цього, долучений до позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, тому суд дійшов висновку, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13 грудня 2010 року шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви.

Крім того, суд враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, прийшов до висновку про необхідність стягнення із ОСОБА_1 на користь банку існуючої заборгованості за кредитним договором б/н від 13 грудня 2010 року у розмірі 11262,89 грн., що є заборгованістю по тілу кредиту, а також понесених банком судових витрат в сумі 417,14 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 27 січня 2020 року, АТ КБ «ПриватБанк» вважаючи, що оскаржуване рішення винесене із порушенням норм матеріального і процесуального права, при недостатньо повному дослідженні письмових доказів та дійсних обставин, що мають значення для справи, просило суд скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2019 рокув частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення із позичальника ОСОБА_1 на користь банку відсотків та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , в іншій частині судове рішення залишити без змін, а також стягнути з відповідачки в повному обсязі понесені банком судові витрати по справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк», зокрема, мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було прийнято до уваги, що договір у встановленому законом порядку відповідачкою ОСОБА_1 не оспорювався та не визнавався недійсним, як не оспорювався і сам факт укладення кредитного договору, що свідчать про те, що ОСОБА_1 повністю погодилася з усіма умовами цього договору. Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» у своїй апеляційній скарзі зазначає, що під час підписання анкети-заяви 13 грудня 2010 року відповідачка ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку щодо умов кредитування. Отже вважає, що відсутність підпису відповідачки на відповідних тарифах, Умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких, висловивши певним чином згоду на них. Вважає, що підписана відповідачкою разом з анкетою-заявою довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, вказує на те, що між сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 5 березня 2020 року розгляд апеляційної скарги призначено у порядку спрощеного провадження на 31 березня 2020 року.

Фактичні обставини справи

13 грудня 2010 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. У вказаній анкеті-заяві зазначено, що підписант згоден з тим, що дана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між клієнтом і банком договір про надання банківських послуг.

До кредитного договору банком додано копію анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», яка підписана сторонами, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»: витяг з Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Як вбачається із вищевказаної анкети-заяви, остання містить фактично анкетні дані ОСОБА_1 , підпис позичальниці та датована 13 грудня 2010 року. В даній заяві не вказано суму кредиту (кредитного ліміту, процентної ставки по кредиту, процент в місяць, щомісячної комісії, а також розмір пені і штрафу).

На обґрунтування фактичної суми заборгованості, позивачем по справі АТ КБ «ПриватБанк» надано суду розрахунок заборгованості за договором б/н від 13 грудня 2010 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та клієнтом - ОСОБА_1 , з якого вбачається, що загальна сума заборгованості становить 47574,10 грн. і складається із наступного : 11262,89 грн. - заборгованість за кредитом; 11572,83 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 21996,76 грн. - заборгованість за пенею, а також штрафи: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2241,62 - штраф (процентна складова).

Позиція Черкаського апеляційного суду

Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Судом встановлено, що 13 грудня 2010 року відповідачкою ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, у якій заповнено графи особистих даних (а.с. 9). У зазначеній анкеті-заяві відсутні відомості в графі вибору кредитних карток та у графі бажаного кредитного ліміту.

Також у вказаній анкеті-заяві зазначено, що підписант згоден з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між клієнтом і банком договір про надання банківських послуг.

При цьому, зазначена анкета-заява не містить посилань на конкретні умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦПК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди - ст. 638 ЦК України.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі - ч. 1 ст. 1055 ЦК України.

За статтями 526 та 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованою договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Особливостями договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначав банк.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі щодо розміру і порядку нарахування процентів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором б/н від 13 грудня 2010 року, посилався також на «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою» і «Тарифи банку», які викладені на банківському сайті http:privatbank.ua/terms/pages/70/, як невід`ємні частини спірного договору.

Колегія суддів погоджується із посиланням суду першої інстанції на те, що позивачем не підтверджено укладення кредитного договору саме на тих умовах, які заявлені банком у позовній заяві.

У заяві від 13.12.2010 року зазначено, що відповідачка ОСОБА_1 погоджується із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомлена та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Водночас, банк додав лише довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду (а.с. 10).

Колегія суддів звертає увагу на неможливість ідентифікації того, що надана довідка про умови кредитування та анкета-заява ОСОБА_1 , це складові одного кредитного договору, оскільки, як вбачається із даних довідки, вона надана у відповідності до договору SAMDN50000044415237, в той час коли в позовній заяві вказаний договір б/н від 13 грудня 2010 року. Крім того, вищевказана довідка датована 27 квітня 2011 року.

Матеріали справи не містять підписані відповідачкою ОСОБА_2 інші документи, що є обов`язковими складовими договору надання банківських послуг. Так, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, пред`явлені банком в додатку до позовної заяви, не містять підпису клієнту банку. А тарифи банку взагалі відсутні в матеріалах справи.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у Постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді справи.

Колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АК КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (13 грудня 2010 року) до моменту звернення до суду з вказаним позовом (17 жовтня 2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Довідку про обслуговування кредитки та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці ОСОБА_1 . Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату узгоджених сторонами договору відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Довідка про умови кредитування та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати беззаперечною складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ним нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року № 14-131цс19.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь банку нарахованих відсотків за користування кредитними коштами в розмірі - 11572,83 грн. за кредитним договором б/н від 13 грудня 2010 року.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що при укладенні договору із ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про конкретні умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які банк із своєї сторони вважав узгодженими.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Таким чином, суд першої інстанції розглянув позов саме в межах заявлених АТ КБ «ПриватБанк» вимог і на підставі доказів, поданих позивачем і прийшов до аргументованого висновку лише про часткове задоволення вимог банку щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за тілом кредиту в сумі 11262,89 грн.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги АТ Комерційний банк «ПриватБанк» суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 258, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 11 грудня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції - залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді В.Г. Бородійчук

Л.І. Василенко