Справа № 308/2124/20

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.04.2020                 м. Ужгород

       Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: Феєра І.С. (головуючого) Стана І.В., Гошовського Г.М., за участю секретарки Чейпеш С.І., захисника – адвоката Есенова О.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження № 11-сс/4806/168/20 за апеляційною скаргою захисника – адвоката Есенова О.Р. в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02. 03. 2020.

Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУ НП в Закарпатській області про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 27. 04. 2020 та визначено заставу 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 168 160 грн. щодо:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , з повною середньою освітою, непрацюючої, одруженої, що має на утриманні неповнолітню дитину, не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Цією ж ухвалою, у разі внесення застави на ОСОБА_1 на строк не більше двох місяців покладено обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області паспорт (паспорти), якщо їх декілька для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Доведено до відома орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про необхідність вирішення питання про влаштування в дитячу установу малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 ,  або встановлення над нею опіки на час тримання під вартою її матері   ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання слідчий обґрунтував тим, що у провадженні СВ в ОВС СУ ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження №12019070000000171, відомості про яке 07. 06. 2019 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , починаючи з кінця червня 2019 року, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи незаконність та протиправність своїх дій за попередньою домовленістю та разом з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , маючи на меті незаконне збагачення, вступили у

-2-

спільну змову з метою незаконного придбання, виготовлення, зберігання з метою збуту та збут психотропної речовини обіг якої обмежено – «метамфетамін» на території м. Ужгорода Закарпатської області.

Слідчий вказує, що учасники групи, за спільною узгодженістю, з метою недопущення викриття злочинних дій, застосовували заходи конспірації, яких повинні були дотримуватись всі члени групи, а саме у телефонних розмовах між учасниками групи вони не називали дійсної назви наркотичних засобів і психотропних речовин, пакунків, у яких вони зберігалися та у подальшому збувалися, використовували при цьому різного роду «жаргонні» назви психотропних речовин, при цьому всі учасники групи за попередньою домовленістю знали про що йде мова.

Для досягнення злочинної мети, відомої всім співучасникам, члени групи діяли спільно і узгоджено, при цьому кожний з них вносив свій вклад у вчинення злочинів, згідно з покладеною на нього функцією, усвідомлюючи, що вчиняє злочини спільно із іншими його учасниками, відповідно до визначеного напрямку діяльності та розуміючи, що обумовлена злочинна мета може бути досягнута лише в результаті спільної діяльності всіх членів групи.

Зокрема, ОСОБА_4 , реалізуючи спільний корисливий умисел, спрямований на збагачення шляхом незаконного збуту психотропної речовини, забезпечував психотропною речовиною «метамфетамін» інших учасників групи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , для подальшого їх продажу іншим особам у роздріб.

ОСОБА_1 всупереч Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995 та Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15. 02. 1995, після отримання кристалічних речовин, діючи умисно, з корисливих мотивів, незаконно, з метою збуту, зберігала кристалічні речовини, коричневого кольору, при собі та в приміщенні квартири за місцем свого проживання. В подальшому у порушення вимог законодавства, ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, 14. 08. 2019 приблизно о 15 год 50 хв., перебуваючи біля в ходу в під`їзд за адресою АДРЕСА_2 , в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, незаконно збула за 1000 (одну тисячу) грн., а сааме ОСОБА_1 кристалічну речовину наддала своєму співмешканцю ОСОБА_8 , який в її присутності передав особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_9 , кристалічну речовину коричневого кольору, яка згідно з висновком експерта № 6/476 від 03.09.2019 у своєму складі містить психотропну речовину, обіг якої обмежено – «метамфетамін». Об`єкт НОМЕР_1 масою 0,1666 г в своєму складі містить – 0,1145 г «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу), об`єкт № 2 масою 0,1747 г в своєму складі містить – 0,1218 г «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу). Загальна масса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 0,2363 г.

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_1 , після отримання кристалічних речовин, діючи умисно, з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, незаконно, з метою збуту, зберігала кристалічні речовини, білого кольору, при собі та в приміщенні квартири за місцем свого проживання. В подальшому у порушення вимог законодавства, ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, 14. 12. 2019, приблизно о 13 год. 20 хв., перебуваючи неподалік від під`їзду № 3 в м. Ужгороді, що по вул. Заньковецькій, в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, незаконно збула за 1000 (одну тисячу) грн. особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_10 , кристалічну речовину білого кольору, яка згідно з

-3-

висновком експерта № 6/763 від 20.12.2019 в своєму складі містить психотропну речовин, обіг якої обмежено – «метамфетамін». Маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) в наданих на експертизу безбарвних напівпрозорих кристалічних речовинах становить 0,1138 г та 0,1318 г. Загальна маса «метамфетаміну», в наданих на експертизу безбарвних напівпрозорих кристалічних речовинах (у перерахунку на метамфетамін основу), становить 0,2456 г.

28.02.2020 о 20 год. 40 хв. ОСОБА_1 затримана в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. 29. 02. 2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Необхідність застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий обґрунтував необхідністю запобігти ризикам вчинення нею спроб переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на інших підозрюваних та свідків злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказані ризики доводяться вагомістю доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, тяжкістю покарання, яке їй загрожує, оскільки санкція статті КК України, що їй інкримінується, передбачає позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна. Крім того, перебуваючи на волі ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків злочину та інших учасників злочинної групи. Також, на думку слідчого, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у перевезенні, зберіганні та збуті наркотичних засобів та психотропних речовин, збагачувалася від вказаної злочинної діяльності та інших джерел доходу не має, дає підстави стверджувати органу досудового розслідування, що підозрювана, перебуваючи на волі, може і в подальшому продовжити злочинну діяльність. Посилаючись на дані про особу підозрюваної, яка підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні та збуті наркотичних засобів та психотропних речовин, слідчий вважав, що застосування щодо ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів не забезпечать її належну поведінку, виконання покладених процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

В ухвалі слідчого судді зазначено про необхідність застосування щодо   ОСОБА_1     запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зважаючи на те, що остання обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів, психотропних речовин, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Даний злочин згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Також під час розгляду клопотання знайшли підтвердження зазначені слідчим та прокурором ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, зокрема: можливість переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 та суворість покарання, що загрожує їй у разі визнання її винуватою; можливість незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення. При цьому слідчим суддею враховані дані про особу підозрюваної ОСОБА_1 , яка раніше не судима, не працює та постійного джерела прибутку не має, міцність її соціальних зв`язків, наявність на утриманні неповнолітню дитини та постійного місця проживання. Крім того слідчим суддею враховано знаходження на розгляді в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області інших кримінальних проваджень за обвинувачення ОСОБА_1 , зокрема

-4-

№12016070030003845 від 02. 11. 2016 за ч. 1 ст. 309 КК України та № 12017070170000205 від 17. 02. 2017 за ч. ч.1, 2 ст. 307 КК України, а також те, що на даний час ОСОБА_1 інкриміновано вчинення нового умисного злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, який становить підвищену суспільну небезпеку. На думку слідчого судді застосування щодо ОСОБА_1 альтернативних запобіжних заходів, зокрема домашнього арешту, на застосуванні якого наполягала сторона захисту, буде недостатнім для попередження вищевказаних ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної. Визначаючи розмір застави щодо ОСОБА_1 слідчий суддя, виходячи із вимог ч. 5 ст. 182 КПК України,  вважала, що із врахуванням  тяжкості кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 , характеру  інкримінованого діяння та   існуючих ризиків, передбачених  ч. 1 ст. 177 КПК України, для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, така повинна становити 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 168 160 грн.

В апеляційній скарзі захисник – адвокат Есенов О.Р. в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 просить ухвалу слідчого судді від 02. 03. 2020 скасувати, обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід, не пов`язаний із тримання під вартою. Вважає ухвалу незаконною, та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Зазначає, що підозрювана ОСОБА_1 має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, одружена, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), раніше до кримінальної відповідальності не притягалася. Вважає підозру необґрунтованою, оскільки в діях підозрюваної не має складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Також підстав, для затримання ОСОБА_1 в порядку передбачуваному ч. 4 ст. 208 КПК України, не було. Слідчий суддя у своїй ухвалі послався на те, що ОСОБА_1 підозрюється в скоєнні злочину за вчинення якого передбачено покарання у виді обмеження волі на строк від шести до десяти років, знаходячись на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Крім того, судом не в повному обсязі досліджено підстави для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, зокрема прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, не доведено, що перебуваючи на волі, підозрювана переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину. Також вказує, що при розгляді клопотання, слідчий суддя не дослідив жодного письмового матеріалу провадження, а в самій ухвалі не аргументував свого висновку. Також підозрювана ОСОБА_1 заявила під час судового засідання відвід слідчому судді Ужгородського міськрайонного суду. Вважає, що склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України в діях ОСОБА_1 відсутній. Зазначає, що в судовому засіданні його підзахисна заперечувала проти обрання відносно неї такого запобіжного заходу як тримання під вартою, посилаючись на те, що вона ухилятися від розслідування та суду не збирається. Також просить врахувати обставини, що характеризують ОСОБА_1 як людину яка не є суспільно небезпечною, має постійне місце проживання та реєстрації, одружена та має на утриманні неповнолітню доньку, раніше не судима, крім того злочинних дій, які їй інкримінує сторона обвинувачення, ніколи не вчиняла, бажає допомогти розслідуванню у встановленні істини у справі. Вказує, що невизнання вини підозрюваною не може бути підставою для обрання запобіжного заходу – тримання під вартою. Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 23.02.2012 вказує на те, що підстави тримання під вартою мають бути підтверджені фактами; небажання особи зізнатися чи дати потрібні показання не можуть бути підставою для взяття під варту.

-5-

Ні прокурор в судовому засіданні, ні слідчий у своєму клопотанні погодженому прокурором не навели наявність ризиків для обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 – тримання під вартою.

Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу у відсутності прокурора, який належним чином повідомлений про день та час апеляційного розгляду, причини своє неявки не повідомив, заяву про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавав.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника підозрюваної ОСОБА_1 – адвоката Есенова О.Р., на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника – адвоката Есенова О.Р. в інтересах ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

       В порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

-6-

вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розглядаючи дане клопотання, слідчий суддя належно дослідив та перевірив наведені в ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, які, власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування підозрюваній особі запобіжного заходу.

Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що в СУ ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування №120190700000000171 від 07.06.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України. 29. 02. 2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 02. 03. 2020 за клопотанням старшого слідчого СУ ГУ НП в Закарпатській області щодо ОСОБА_1 обрано запобіжний захід - тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 168 160 грн..

При вирішенні питання про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 відповідає фактичним обставинам справи і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.

-7-

Відповідно до положень ст. ст.177,183 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання переховування від органів досудового розслідування чи вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.

Відповідно до положень п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад п`ять років.

Як встановив слідчий суддя і це підтверджується матеріалами судового провадження, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення воліна строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей або документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на інших підозрюваних та свідків у даному кримінальному провадженні, продовжити злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, доведена прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні  ОСОБА_1 інкримінованого їй злочину, мотив та спосіб його вчинення, його підвищену суспільну небезпечність, існуючі в даному провадженні ризики, особу підозрюваної, апеляційний суд приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції була повністю доведена неможливість застосування відносно підозрюваної іншого більш м`якого запобіжного заходу, що в своїй ухвалі при застосуванні відносно підозрюваної ОСОБА_1 найсуворішого запобіжного заходу обґрунтовано прийняв до уваги слідчий суддя.

       Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника – адвоката Есенов О.Р. в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 щодо відсутності доказів у даному кримінальному провадженні, які б свідчили про обґрунтованість підозри у вчиненні  ОСОБА_1 , а також доводи про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, колегія суддів відхиляє, оскільки слідчим у кримінальному провадженні надано докази, які на даній стадії досудового розслідування є достатніми для визначення

-8-

поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування, про що обґрунтовано зазначено в ухвалі слідчого судді.

Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під виртою, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Така позиція суду випливає й із практики Європейського суду з прав людини про те, що "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину", про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника – адвоката Есенова О.Р. на предмет відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає, що з огляду на характер та конкретні обставини кримінального провадження такі існують та доводяться відповідними доказами. Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження факти та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на підозрюваних та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжувати протиправні діяння чим перешкоджатиме кримінальному провадженню.

Враховуючи викладене, зазначені в апеляційній скарзі стороною захисту доводи про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів, які б підтверджували заявлені слідчим у клопотанні, погодженому прокурором, ризики та обґрунтованість пред`явленої підозри, є безпідставними.

При цьому апеляційний суд, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавленні волі строком до десяти років з конфіскацією майна.

Предметом інкримінованого ОСОБА_1 злочину виступають особливо небезпечні наркотичні засоби. Даному злочину притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров`я конкретної особи, а й для здоров`я населення, економіки та суспільства в цілому. Саме тому право кожного на охорону здоров`я, в тому числі і від негативного впливу на організм людини наркотичних, психотропних і токсичних речовин, визначено як одне із основних прав людини, та закріплене в ст. 49 Конституції України.

Отже, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить тяжкість злочину, спосіб його вчинення, значна суспільна небезпечність.

-9-

Колегія суддів зазначає, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних стадій кримінального провадження, на що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях.

Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, як помилково про це наполягає сторона захисту у поданій апеляційній скарзі, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, що і було зроблено судом у даному провадженні.

Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, доведена слідчим та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.

Відповідно до матеріалів судового провадження, судове слідство знаходиться на початковій стадії, усіх свідків не встановлено, докази у повному обсязі не зібрано. Отже, про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить той факт, що свідками у вказаному кримінальному провадженні виступають, в тому числі, знайомі підозрюваної, з якими вона підтримувала стосунки, наркозалежні особи, тому існує ризик незаконного впливу на свідків кримінального провадження, які під тиском підозрюваної можуть змінити показання, а також можливість впливу на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.

Про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, свідчать такі обставини, як вагомість та наявність доказів про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Викладені в ухвалі слідчого судді висновки та доводи сторони захисту про зворотнє, зокрема відсутності у клопотанні слідчого посилання на обставини, які доводять наявність зазначених ризиків, не ґрунтуються на матеріалах провадження. Такі фактичні обставини слідчим викладені та в судовому засіданні прокурором доведені.

Обставин, передбачених ч. 2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваної ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.

Отже, колегія суддів доходить висновку про доведення органом досудового розслідування обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, наявності в зазначеному провадженні ризиків можливого переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на інших підозрюваних та свідків в зазначеному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення, а також того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_1 .

При прийнятті рішення апеляційний суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», а тому апеляційний суд вважає необхідним обрання на даній стадії досудового розслідування підозрюваній

-10-

ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.

       На підставі ч. 3  ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з ухвали, визначаючи розмір застави, слідчий суддя взяв до уваги обставини, встановлені ст. ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись  тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Тому, з урахуванням тяжкості злочину, його високого ступеня суспільної небезпеки, зумовленого тяжкими наслідками не лише для здоров`я конкретної особи, а й для здоров`я населення, економіки та суспільства в цілому, а також особу підозрюваної ОСОБА_1 , слідчий суддя прийшов до висновку, що застава у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму, що становить 168 160 грн. здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на неї обов`язків і такий розмір не буде завідомо непомірним для неї.

З вказаним висновком погоджується і колегія суддів. При цьому враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 , відповідно до якого розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Наведені в апеляційній скарзі захисником - адвокатом Есеновим О.Р. інші доводи на захист підозрюваної ОСОБА_1 , в тому числі і те, що на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, які на думку захисника давали підстави слідчому судді обрати щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі, були предметом перевірки та розгляду слідчим суддею і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені мотиви не дають підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді і застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі, про що ставиться питання в апеляційній скарзі захисника. Не надано захисником і позитивних даних щодо особи підозрюваної, які б свідчили на її користь та дали колегії суддів підстави призначити їй більш м`який запобіжний захід.

Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

Таким чином, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог статей 177, 178, 182, 183 КПК України, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника - адвоката Есенова О.Р. в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

       При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду

-11-

стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 177, 183, 196, 197, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу захисника - адвоката Есенова О.Р. в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді  Ужгородського  міськрайонного суду Закарпатської області від 02. 03. 2020, якою щодо ОСОБА_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,  обрано запобіжний  захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 168160 грн. без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: