Справа № 308/1474/20

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.04.2020                 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в  складі суддів:  Феєра І.С. (головуючого), Гошовського Г.М., Стана І.В., за участю секретарки  Чейпеш С.І.,  прокурора Піпаша І.І., підозрюваного ОСОБА_1   та його захисника – адвоката Петришинець Р.В., перекладачки Роман Г.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження № 11-сс/4806/147/20 за апеляційною  скаргою захисника – адвоката Петришинець Р.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14. 02. 2020.

Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого СВ Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області Вовочок Р.Ю. про обрання запобіжного заходу та обрано  запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13. 04. 2020 та визначено розмір застави 2 000 000 (два мільйона) грн. щодо:

SPILAJ MARCEL, ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Словацької Республіки, уродженця міста Bojnice, Словацької Республіки, словака за національністю, не одруженого, з середньою спеціальною освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 для виїзду за кордон НОМЕР_1 9959276, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Цією ж ухвалою, у разі внесення застави на ОСОБА_1 покладено обов`язки, зокрема: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти), якщо їх декілька для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Клопотання слідчий обґрунтував тим, що у невстановлений час та не у встановленому місці громадянин Словацької Республіки ОСОБА_1 , умисно, незаконно з метою збуту придбав у невстановлений спосіб психотропну речовину, обіг якої обмежено – «метамфетамін» в особливо великих розмірах. В подальшому, ОСОБА_1 дану психотропну речовину помістив до чотирьох подарункових упакувань та одного магазинного поліетиленового пакету, які переніс до багажного відділення свого автомобіля марки «SKODA» моделі «FABIA», номерні знаки Словацької республіки НОМЕР_2 , у якому перевозив дану психотропну речовину до моменту виявлення її працівниками поліції.

-2-

13. 02. 2020 о 12 год. 27 хв. працівниками Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області, було виявлено вищевказаний автомобіль марки «SKODA» моделі «FABIA», номерні знаки Словацької республіки НОМЕР_2 , який знаходився в м. Ужгороді на площі Кирила та Мефодія, неподалік будівлі готелю «Закарпаття». У ході огляду даного автомобіля було виявлено та вилучено на задньому сидінні автомобіля у чотирьох подарункових пакетах та одному магазинному поліетиленовому пакеті десять пакетів сріблястого кольору, обмотаних клейкою стрічкою-скотчем, у середині яких знаходилася кристалічна речовина білого кольору, яка згідно висновку експерта №6/95 від 14. 02. 2020 є психотропною речовиною, обіг якої обмежено – «метамфетамін», масою 127,3930 г.

Дії Spilaj Marcel органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 307 КК України.

Необхідність застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий обґрунтував необхідністю запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та суду, зважаючи на те, що ОСОБА_1 є громадянином іншої держави, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, з метою запобігання спробам ОСОБА_1 незаконно впливати на свідків, спробам знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчинених злочинів, спробам вчинити інше кримінальне правопорушення, менш суворі запобіжні заходи будуть недостатніми запобіжними заходами для запобігання вказаним ризикам.

В ухвалі слідчого судді зазначено про необхідність застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зважаючи на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні   кримінального  правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,   яке є особливо тяжким,  при розгляді клопотання  знайшли своє підтвердження ризики, передбачені ст.177 КПК України та неможливість їх запобіганню шляхом застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів,  не пов`язаних з ізоляцією підозрюваного від суспільства. При цьому слідчим суддею враховано, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, який являє особою надзвичайну небезпеку для суспільства, а також практику Європейський суд з прав людини про те, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Визначаючи розмір застави щодо ОСОБА_1 , слідчий суддя, виходячи із вимог ч. 5 ст. 182 КПК України, вважав, що застава навіть у трьохстах розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, а тому із врахуванням особливої тяжкості кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 , високий ступінь суспільної небезпеки цього злочину, зумовлений тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, прийшов до висновку, що для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, така повинна становити 2 000 000 грн.

В апеляційній скарзі захисник – адвокат Петришинець Р.В. просить ухвалу слідчого судді від 14. 02. 2020 частково скасувати в частині визначення застави, а саме зменшити розмір застави до двісті розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка буде посильною для ОСОБА_1 . Вказує на те, що даний запобіжний захід є занадто суворим, та до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід непов`язаний з обмеженням волі. В клопотанні про обрання запобіжного заходу вказано, що підозрюваний намагається уникнути притягнення до кримінальної відповідальності

-3-

та може переховуватись від органів досудового розслідування, продовжувати злочинну діяльність, але дані тези нічим не обґрунтовані. Однак, підозрюваний не має на меті уникати кримінальної відповідальності, так як вину свою визнав. Водночас підозрюваний має постійне місце роботи та проживання, стабільний дохід, та не був раніше судимий.        Вважає, що слідчий суддя виніс необґрунтоване, незаконне рішення всупереч законним правам та інтересам підозрюваного, оскільки ризики та зазначені у клопотанні про обрання такого запобіжного заходу не були належним чином аргументовані та доведені. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом. Крім того, судом не в повному обсязі досліджено підстави для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, зокрема прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, не доведено, що перебуваючи на волі, підозрюваний переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав кримінальному провадженню, або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину. Також до уваги не взято такі обставини, як вилучення паспорта для виїзду за кордон у підозрюваного. При розгляді клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя не взяв до уваги жодні доводи сторони захисту, а в самій ухвалі не аргументував свої висновки. Зазначає, що застава визначена слідчий суддею в ухвалі у декілька разів перевищує вимоги п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, та є для підозрюваного непосильною за відсутності грошових коштів у вказаному обсязі та фактично ототожнюється із застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Петришинець Р.В., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити в повному обсязі, доводи прокурора про безпідставність апеляційної скарги та законність ухвали слідчого судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника – адвоката Петришинець Р.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів

-4-

досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

       В порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 ,  запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розглядаючи дане клопотання, слідчий суддя належно дослідив та перевірив наведені в ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, які, власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування підозрюваній особі запобіжного заходу.

Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування № 12020070030000545 від 13. 02. 2020, за ознаками кримінального

-5-

правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. 13. 02. 2020 громадянин Словацької Республіки ОСОБА_1 затриманий в порядку ст. ст. 207-211 КПК України, а 14. 02. 2020 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 14. 02. 2020 за клопотанням старшого слідчого СВ Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області Вовчок Р.Ю. щодо громадянина Словацької Республіки ОСОБА_1 обрано запобіжний захід - тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 2 000 000 (два мільйона) грн..

При вирішенні питання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу тримання під вартою щодо ОСОБА_1 відповідає фактичним обставинам справи і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.

Відповідно до положень ст. ст. 177, 183 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання переховування від органів досудового розслідування чи вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.

Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад п`ять років.

Як встановив слідчий суддя ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна та, перебуваючи на волі, ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, в подальшому продовжити злочинну діяльність, перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванню даного кримінального провадження іншим чином, або вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, доведена прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.

-6-

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, мотив та спосіб його вчинення, його надзвичайну небезпеку для суспільства, існуючі в даному провадженні ризики, особу підозрюваного, апеляційний суд приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції була повністю доведена неможливість застосування відносно підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу, що в своїй ухвалі при застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_1 найсуворішого запобіжного заходу обґрунтовано прийняв до уваги слідчий суддя.

       Доводи сторони захисту про те, що суд не в повній мірі врахував дані про особу підозрюваного, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки слідчим суддею, у відповідності до положень ст. 178 КПК України здійснено оцінку вказаних даних, в тому числі відсутність судимостей, проте з огляду на суспільну небезпечність інкримінованого громадянину Словацької Республіки ОСОБА_1  кримінального правопорушення, вказані дані не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами для обрання підозрюваному ОСОБА_1  запобіжного заходу непов`язаного з обмеженням волі,  оскільки не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного.

З огляду на вищевикладене, доводи захисника – адвоката Петришинець Р.В. в інтересах громадянина Словацької Республіки ОСОБА_1 про те, що судом не в повному обсязі досліджено підстави для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою не заслуговують на увагу, оскільки слідчий суддя суду першої інстанції, застосовуючи щодо громадянина Словацької Республіки ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в повній мірі дотримався вимог ст.194 КПК України, врахував обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного, а саме наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Така позиція суду випливає й із практики Європейського суду з прав людини про те, що "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину", про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.

Колегія суддів вважає такі висновки слідчого судді правильними, оскільки тяжкість інкримінованого кримінального  правопорушення та ймовірне покарання, яке очікує особу в разі доведення винуватості, давали підстави слідчому судді для обрання підозрюваному саме такого запобіжного заходу.

-7-

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваного громадянина Словацької Республіки ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.

Враховуючи викладене, зазначені в апеляційній скарзі стороною захисту доводи про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів, які б підтверджували заявлені слідчим у клопотанні ризики та обґрунтованість пред`явленої підозри, є безпідставними, а тому апеляційний суд їх відхиляє.

При цьому апеляційний суд, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При прийнятті рішення апеляційний суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», а тому вважає необхідним обрання на даній стадії досудового розслідування підозрюваному громадянину Словацької Республіки ОСОБА_1

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.

Доводи захисника - адвоката Петришинець Р.В. про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного громадянина Словацької Республіки ОСОБА_1 запобіжного заходу шляхом застосування до нього не пов`язаного з обмеженням волі не є слушними, виходячи з обставин даного кримінального провадження і даних про особу підозрюваного.

Твердження захисника про те, що слідчим суддею не була розглянута можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 інших (альтернативних) запобіжних заходів, є неспроможними, оскільки слідчий суддя достатньо мотивував необхідність застосування виняткового запобіжного заходу та недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає рішення слідчого судді про обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги захисника Петришинець Р.В. в цій частині безпідставними.

Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з висновком слідчого судді щодо визначеного розміру застави щодо підозрюваного ОСОБА_1 .

За змістом ч. 3  ст. 183 КПК, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

-8-

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених  статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно вимог ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Щодо визначення розміру застави, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що даний випадок є виключним і застава в розмірах встановлених ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання особою покладених на неї обовязків.

Однак, слідчий суддя, визначаючи підозрюваному ОСОБА_1 розмір застави 2 000 000 грн, не в повній мірі врахував вказані норми закону.

Так, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина 5 статті 132 КПК).

У зв`язку з чим небезпідставно, в апеляційній скарзі адвокат Петришинець Р.В. зазначає про відсутність в матеріалах провадження даних про грошові заощадження підозрюваного ОСОБА_1 станом на день застосування запобіжного заходу, наявність у його власності цінного майна, тощо.

Стосовно зазначених доводів апеляційний суд звертає увагу на те, що закон не містить вимог при оцінці майнового стану підозрюваного враховувати виключно наявні грошові кошти чи інші високоліквідні активи.

Разом з тим, згідно вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, відповідно до яких, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Із структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її 3 пункту, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova  від 06. 11. 2007, заява № 42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі  ОСОБА_3  Макаров проти Росії  від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).

-9-

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Отже, положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: 1) обставини кримінального правопорушення; 2) особливий характер справи; 3) майновий стан підозрюваного; 4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; 5) масштаб його фінансових операцій; 6) даних про особу підозрюваного; 7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; 8) «професійне середовище» підозрюваного; 9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; 10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Згідно матеріалів судового провадження, при оцінці майнового стану підозрюваного ОСОБА_1 , колегія суддів враховує, що із таких не вбачається доказів отримання підозрюваним Spilaj  ОСОБА_4 значного доходу від злочинної діяльності. Про будь-які інші дані про наявність у власності підозрюваного цінного майна чи інших активів у матеріалах провадження також відсутні. При цьому як під час розгляду клопотання слідчим суддею, так і при апеляційному розгляді, прокурором інших належних доводів, заперечень чи нових відомостей щодо зазначеної вище інформації - не надано.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що визначена слідчим суддею застава щодо підозрюваного ОСОБА_1 у розмірі 2 000 000 грн. - є завідомо непомірною для підозрюваного, що порушує права особи на свободу та особисту недоторканість, які гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує, розмір застави відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України підлягає визначенню у кратному розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як передбачено ч. 5 ст. 182 КПК України, що також належно не враховано слідчим суддею при визначенні підозрюваному ОСОБА_1 застави, як альтернативного запобіжного заходу.   

З огляду на зазначені вище обставини, ухвала слідчого судді не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню, з ухваленням апеляційним судом нової ухвали.

Приймаючи до уваги характер і обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , враховуючи особу підозрюваного, його майновий стан, інші дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відсутність передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України підстав не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що застава у 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_1 у разі внесення такої застави, що буде достатнім стримуючи фактором, який зможе запобігти таким ризикам та не є завідомо непомірною для підозрюваного із урахуванням викладеного вище.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

При таких обставинах, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника – адвоката Петришинець Р.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково,  а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням апеляційним судом нової.

-10-

       При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 177, 183, 196, 197, 404, 405, 407, 409, 422 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу захисника - адвоката Петришинець Р.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді  Ужгородського  міськрайонного суду Закарпатської області від 14. 02. 2020, якою щодо ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,  обрано запобіжний  захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 2 000 000  грн. скасувати.

Клопотання старшого слідчого СВ Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатської області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 задовольнити частково.

Обрати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Словацької Республіки, уродженця міста Bojnice Словацької Республіки, словака за національністю, не одруженого, з середньою спеціальною освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 Республіки для виїзду за кордон НОМЕР_1 9959276, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання  ОСОБА_6 , 18. 11. 1969 року народженняпід вартою встановити до 13. 04. 2020 включно.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 500 (п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 051 000 (один мільйон п`ятдесят одну тисячу ) грн. 

Роз`яснити, що підозрюваний ОСОБА_6 , або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до особи кримінального провадження – слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та роботи.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: