Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 2-269/2007

провадження № 61-46437св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Мелихівська сільська рада Нововодолазького району Харківської області,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25 вересня 2018 року у складі судді Кругової С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мелихівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на земельну ділянку та житловий будинок АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її брат ОСОБА_4 , який не оформив спадщину після смерті матері.

Вказувала на те, що вона зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але їй було відмовлено у зв`язку з тим, що її брат не прийняв спадщину.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 21 червня 2007 року у складі судді Марюхни Л. А. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, до 01 вересня 2007 року , після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погоджуючись із указаним рішенням суду ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, у березні 2017 року подала апеляційну скаргу.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 23 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Апеляційного суду Харківської області від 23 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 травня 2017 року скасовано. Справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 вересня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 21 червня 2007 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що апеляційна скарга подана особою, яка не брала участі у справі, питання про права та обов`язки якої оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалось, а тому відсутні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

При цьому, ОСОБА_2 не надала доказів наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне вчинення процесуальних дій з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тривалого періоду часу, а тому без поважних причин пропустила строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішенням суду першої інстанції не порушені її права, не врахував, що вона є спадкоємцем ОСОБА_4 першої черги, а тому рішенням суду про визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини після смерті її батька були порушені її права та інтереси. При цьому позивач, звертаючись до суду з цим позовом, не зазначила, що у спадкодавця ОСОБА_4 є дочка.

Отже, апеляційний суд безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» («De. Geouffre de la Pradelle v. France»)).

Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France)).

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) зроблено висновок про те, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент вчинення таких дій (частина третя статті 3 ЦПК України).

Оскільки ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на судові рішення суду першої інстанції у березні 2017 року, то апеляційний суд обґрунтовано керувався нормами ЦПК України в редакції, чинній на час подання такої скарги.

Згідно зі статтею 292 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частин першої, третьої статті 294 ЦПК України 2004 року, заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до частини першої статті 73, частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року апеляційний суд за заявою особи може поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження судового рішення у разі наявності поважних причин пропущення цього строку.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що ОСОБА_2 без поважних причин пропустила строк на апеляційне оскарження рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 21 червня 2007 року.

Ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску заявником строку на апеляційне оскарження відповідає нормам процесуального закону, а доводи касаційної скарги висновків цього суду не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи, що відповідно до вищенаведеної статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк