Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 263/3766/15-ц

провадження № 61-596св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальний заклад «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м. Маріуполя»,

треті особи: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м. Маріуполя» на рішення Апеляційного суду Донецької області від 01 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Гаврилової Г. Л., Попової С. А., Ткаченко Т. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 міста Маріуполя» (далі - КЗ «ЦПМСД № 3 м. Маріуполя»), треті особи: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія»), ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позов мотивовано тим, що 15 січня 2015 року належний їй автомобіль «Honda CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження внаслідок ДТП, що сталася з вини ОСОБА_2 , який керував належним КЗ «ЦПМСД № 3 м. Маріуполя» транспортним засобом ВАЗ-2131, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 січня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

05 березня 2015 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» як страховик цивільно-правової відповідальності КЗ «ЦПМСД № 3 м. Маріуполя» здійснило їй регламентну виплату у розмірі 6 169,25 грн на підставі страхового акта від 02 березня 2015 року № ОЦ/048/000/15/0014.

Відповідно до рахунка від 10 березня 2015 року № 00000000000000000015, складеного ФОП ОСОБА_3 , та акта виконаних робіт від 23 лютого 2015 року № ФЛ-К-000000000000046 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Honda CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становила 23 716 грн (а. с. 16, 54, т. 1).

Також зазначає, що указаною ДТП їй завдано моральну шкоду.

З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд стягнути з КЗ «ЦПМСД № 3 м. Маріуполя» на свою користь 18 046,75 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження належного їй автомобіля, та 5 000 грн - на відшкодування немайнової шкоди.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто із КЗ «ЦПМСД № 3 м. Маріуполя» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у вигляді франшизи у розмірі 500 грн та моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що винними діями ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з КЗ «ЦПМСД № 3 м. Маріуполя», ОСОБА_1 завдано майнову шкоду, яка полягає у спричиненні механічних пошкоджень її автомобілю, а також моральну шкоду.

Водночас, враховуючи, що страховик здійснив позивачці виплату страхового відшкодування в розмірі 6 169,25 грн, то з відповідача як юридичної особи, працівником якої під час виконання трудових обов`язків скоєно ДТП, на користь позивачки підлягає відшкодуванню сума франшизи у розмірі 500 грн та моральна шкода в розмірі 2 000 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 18 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2015 року скасовано в частині стягнення майнової шкоди та судових витрат. Стягнуто із КЗ «ЦПМСД № 3 м. Маріуполя» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 17 546,75 грн, суму франшизи - 500 грн. Вирішено питання щодо судових витрат. В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року касаційну скаргу КЗ «ЦПМСД № 3 м. Маріуполя» задоволено частково.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 18 лютого 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалу суду касаційної інстанції мотивовано тим, що апеляційний суд не перевірив доводи представника відповідача, викладені у його запереченнях. З урахуванням наявних розбіжностей щодо розміру майнової шкоди, завданої позивачці, апеляційний суд, порушивши вимоги частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року, не сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин справи, не роз`яснив сторонам право на призначення судової автотоварознавчої експертизи з переліком питань, які слід поставити перед експертом.

Апеляційний суд залишив без уваги те, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема звітом (актом) про оцінку майна.

Також суд не перевірив, чи була здійснена позивачкою оплата вартості відновлювального ремонту та чи виконані ці ремонтні роботи платником податку на додану вартість.

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції в частині відшкодування відповідачем позивачці немайнової шкоди, апеляційний суд не з`ясував, у чому саме полягає така шкода.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 01 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2015 року в частині стягнення майнової шкоди у вигляді франшизи у розмірі 500 грн та розподілу судових витрат скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто із КЗ «ЦПМСД № 3 м. Маріуполя» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 13 240,65 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з КЗ «ЦПМСД № 3 м. Маріуполя» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 2 000 грн залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи від 25 вересня 2017 року вартість ремонтно-відновлюваних робіт автомобіля «Honda CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент проведення ремонтних робіт складала 19 409,90 грн.

Встановивши суму реальних збитків, які були завдані позивачці в результаті ДТП та сплачені нею за ремонт свого автомобіля, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь потерпілої різниці між цією сумою та розміром регламентної виплати страховика, що становить 13 240,65 грн (19 409,90 - 6160,25).

Суд першої інстанції врахував вимоги статей 23, 1167 ЦК України, надані позивачкою докази щодо завдання їй у ДТП моральної шкоди та вимоги розумності і справедливості, а тому дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на її користь 2 000 грн на відшкодування цієї шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, КЗ «ЦПМСД № 3 м. Маріуполя», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Донецької області від 01 листопада 2017 року і залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2015 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що ФОП ОСОБА_3 не перебуває на обліку як платник єдиного соціального внеску з 29 січня 2015 року, а тому не може надавати послуги з відновлювального ремонту транспортних засобів. Таким чином, надані позивачкою рахунки та акти виконаних робіт, складені ФОП ОСОБА_3 , не можуть бути враховані судом під час визначення суми страхового відшкодування. Апеляційний суд не перевірив факт здійснення оплати позивачкою за здійснення відновлювального ремонту її автомобіля.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КЗ «ЦПМСД № 3 м. Маріуполя» на рішення Апеляційного суду Донецької області від 01 листопада 2017 року і витребувано із Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області цивільну справу № 263/3766/15-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до КЗ «ЦПМСД № 3 м. Маріуполя», треті особи: ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

15 січня 2015 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ-2131, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Бахчиванджи, 22 у м. Маріуполі Донецької області, у порушення пунктів 2,3.б та 12.1 Правил дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху та вчинив зіткнення з автомобілем «Honda CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 січня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн (а. с. 13, т. 1).

На момент вчинення ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із КЗ «ЦПМСД № 3 м. Маріуполя».

Відповідно до поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 16 вересня 2014 року № АІ/1187501 відповідальність КЗ «ЦПМСД № 3 м. Маріуполя» застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», забезпечений транспортний засіб - ВАЗ-2131, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а. с. 14, т. 1).

29 січня 2015 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» було складено акт пошкодженого транспортного засобу (а. с. 11-12, т. 1).

Згідно зі страховим актом від 02 березня 2015 року № ОЦ/048/000/15/0014, складеним ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Honda CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням фізичного зносу деталей, складає 6 669,25 грн (а. с. 75, т 1).

ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» виплатило на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 6 169,25 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 05 березня 2015 року № 318 (а. с. 76, т. 1).

Відповідно до рахунка від 10 березня 2015 року № 00000000000000000015, складеного ФОП ОСОБА_3 , та акта виконаних робіт від 23 лютого 2015 року № ФЛ-К-000000000000046 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Honda CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 23 716 грн (а. с. 16, 54, т. 1).

Згідно з висновками судової автотоварознавчої експертизи від 25 вересня 2017 року вартість ремонтно-відновлюваних робіт з урахуванням вартості оригінальних запчастин автомобіля «Honda CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на час проведення ремонтних робіт - 23 лютого 2015 року, складає 19 409,90 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з частинами першою-третьою статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 57 ЦПК України 2004 року передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно зі статтею 58 ЦПК України 2004 року належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Вирішуючи вказаний спір, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до положень частини першої статті 1172 ЦК України цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану позивачці з вини ОСОБА_2 , повинна нести юридична особа - КЗ «ЦПМСД № 3 м. Маріуполя», оскільки є власником джерела підвищеної небезпеки та саме її працівником ОСОБА_2 під час виконання трудових обов`язків водія було завдано шкоду позивачці.

Врахувавши положення статей 23 та 1167 ЦК України, суд виходив з наявності правових підстав для відшкодування позивачці моральної шкоди.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 01 листопада 2017 року у частині вирішення питання про наявність правових підстав вважати КЗ «ЦПМСД № 3 м. Маріуполя» юридичною особою, яка повинна відшкодувати шкоду, завдану її працівником під час виконання трудових обов`язків іншій особі, відповідачем не оскаржується, а тому відповідно до статті 400 ЦПК України в касаційному порядку у цій частині судом не переглядається.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині розміру шкоди, завданої у ДТП, ОСОБА_1 вказувала, що з метою повного відшкодування завданих збитків КЗ «ЦПМСД № 3 м. Маріуполя» має компенсувати їй різницю між реальними втратами, понесеними на відновлення пошкодженого транспортного засобу, та здійсненою страховиком відповідача регламентною виплатою.

Вирішуючи питання про дійсний розмір збитків, апеляційний суд врахував заперечення представника відповідача проти пред`явленої позивачкою суми, з огляду на відсутність доказів виконання ремонтних робіт транспортного засобу та сплати позивачкою грошових коштів за відновлювальний ремонт.

Судом встановлено, що 23 лютого 2015 року ФОП ОСОБА_3 виконав відновлювальні та ремонтні роботи транспортного засобу «Honda CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що з урахуванням вартості нових деталей та агрегатів становить 23 716 грн.

З метою усунення розбіжностей між розміром збитків, визначеним страховиком, та реальною вартістю відновлювального ремонту, апеляційний суд за клопотанням ОСОБА_1 призначив у справі судову автотоварознавчу експертизу.

Згідно з висновками судової автотоварознавчої експертизи від 25 вересня 2017 року вартість ремонтно-відновлюваних робіт (з урахуванням вартості оригінальних запчастин) автомобіля «Honda CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час проведення ремонтних робіт автомобіля (23 лютого 2015 року) складала 19 409,90 грн.

Указана сума визначена експертом без урахування фізичного зносу замінених пошкоджених деталей.

Таким чином, враховуючи сплачену ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь позивачки суму страхового відшкодування у розмірі 6 169,25 грн, що відповідає вартості завданих їй з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу деталей матеріальних збитків, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що КЗ «ЦПМСД № 3 м. Маріуполя» має відшкодувати позивачці 13 240,65 грн (19 409,90 - 6 160,25) як різницю між вартістю відновлювального ремонту та регламентною виплатою страховика.

Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду та вважає, що доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Апеляційний суд врахував висновки, з яких виходив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, направляючи справу на новий апеляційний розгляд.

Так, апеляційний суд врахував, що 23 лютого 2015 року ФОП ОСОБА_3 виконав відновлювальні ремонтні роботи транспортного засобу позивачки. На підтвердження вартості відновлювального ремонту позивачкою надані документи, посвідчені печаткою ФОП ОСОБА_3 , зокрема, акт виконаних робіт від 23 лютого 2015 року № ФЛ-К-300000000000046 та прибуткові касові ордери від 13, 17 та 23 лютого 2015 року.

Разом з цим, в основу ухваленого у справі рішення, яке оскаржується у касаційному порядку, апеляційний суд поклав вартість відновлювального ремонту, визначену саме у висновку судової автотоварознавчої експертизи від 25 вересня 2017 року, яка без урахування фізичного зносу замінених пошкоджених деталей становила 19 409,90 грн.

За таких обставин, доводи касаційної скарги КЗ «ЦПМСД № 3 м. Маріуполя» про необхідність встановлення того факту, чи є ФОП ОСОБА_3 платником податку на додану вартість, є необґрунтованими, оскільки суд не враховував вартість відновлювального ремонту автомобіля позивачки, визначену ФОП ОСОБА_3 .

Колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м. Маріуполя» залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 01 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк