Єдиний унікальний номер 227/4283/19

Номер провадження 22-ц/804/1091/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2020 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Будулуци М.С.

суддів: Біляєвої О.М., Папоян В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін в місті Бахмут Донецької області апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 січня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості з заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, в зв`язку з порушенням термінів її виплати (справа № 227/4283/19, суддя Мацишин Л.С., повний текст рішення складено 10 січня 2020 року в місті Добропілля Донецької області),-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року в розмірі 30 707,60 грн. та компенсації за втрату частини заробітної плати, в зв`язку з порушенням термінів її виплати, в розмірі 6 577,60 грн., з утриманням із цих сум передбачених законом податків та зборів.

В обґрунтування позову вона посилалася на те, що 01 вересня 2016 року після реорганізації структурного підрозділу ДП «Донецька залізниця» шляхом його злиття, її було переведено до Виробничого підрозділу «Іловайське БМЕУ» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

15 березня 2017 року відповідачем видано наказ «Про встановлення простою» з 20 березня 2017 року, а 28 квітня 2017 року - наказ «Про деякі питання діяльності РФ «Донецька залізниця», яким передбачено скорочення штату та вивільнення працівників відповідно до вимог чинного законодавства. 05 травня 2017 року позивача було повідомлено про ліквідацію та виведення зі штатного розпису посади.

27 липня 2017 року видано наказ про звільнення її з роботи з 17 липня 2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, в зв`язку зі скороченням штату. На день звільнення їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з березня 2017 року по липень 2017 року.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків, заборгованість з заробітної плати складає: за березень 2017 року - 5 596,14 грн., квітень 2017 року - 2 914,87 грн., травень 2017 року - 8 592,90 грн., червень 2017 року - 995,19 грн., липень 2017 року - 12 608,50 грн., що разом становить 30 707,60 грн.

Станом на 08 жовтня 2019 року (день звернення до суду з позовом) сума компенсації за втрату частини заробітної плати, в зв`язку з порушенням термінів її виплати становить 6 577,60 грн.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 січня 2020 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року в розмірі 27 898,39 грн., що складається з заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року в сумі 2 786,93 грн., квітень 2017 року - 2 914,87 грн., травень 2017 року - 8 592,90 грн., червень 2017 року - 995,19 грн., липень 2017 року (з урахуванням 4 620,42 грн. компенсації за невикористану відпустку та 7 572,50 грн. вихідної допомоги при звільненні) - 12 608,50 грн.

Зобов`язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, в розмірі 4 870,63 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за один місяць - за березень 2017 року в розмірі 2 786,93 грн.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 675,33 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З рішенням суду не погодилось Акціонерне товариство «Українська залізниця» та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Зокрема, апелянт зазначив, що він не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання за трудовим договором.

Нарахування заробітної плати та інших виплат позивачу є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією.

Структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» входив до Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та здійснював господарську діяльність на території окремих районів Донецької області, де органи державної влади тимчасово не здійснюють повноваження.

Відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, затверджених наказом від 05 грудня 2008 року № 489 Державного комітету статистики «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистки праці», а саме: наказів (розпорядження) про прийняття на роботу; наказів (розпорядження) про надання відпустки; наказів (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту); табеля обліку використання робочого часу; розрахунково - платіжної відомості працівника не дає підстав для підтвердження інформації щодо фактичного виконання робіт, що безпосередньо впливає на можливість проведення нарахувань.

Відповідач зазначив, що суд першої інстанції не правомірно ухвалив рішення на підставі паперів, складених та підписаних невідомими особами, після захоплення адміністративних будівель Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

10 березня 2020 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лаврищева В.В. до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а тому просив залишити апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» без задоволення, а рішення суду залишити без змін (а.с. 123 - 189).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Оскільки дана справа є трудовою, ціна вказаного позову складає 37 285 грн. 20 коп., то апеляційну скаргу суд розглядає без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За приписами ч.ч. 1 - 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі. Суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено наступні неоспорені обставини.

Із записів трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що з 1995 року позивач ОСОБА_1 працювала в «Іловайській дистанції цивільних споруд Донецької залізниці», яке в подальшому змінило назву на «Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління Державного підприємства «Донецька залізниця» (а.с.7-8). На підставі наказу № 13/л від 27 січня 2011 року в межах підприємства вона була переведена інженером 1 категорії проектно-кошторисного відділу. (а.с.8)

Згідно наказу № 279/Н від 19 квітня 2013 року, контингент проектно-кошторисного відділу Іловайського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Державного підприємства «Донецька залізниця» переданий до складу Ясинуватського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Державного підприємства «Донецька залізниця», та на підставі наказу № 476/Н від 30 жовтня 2014 року контингент проектно-кошторисного відділу Ясинуватського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Державного підприємства «Донецька залізниця» переданий до складу Іловайського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Державного підприємства «Донецька залізниця». (а.с.8-9)

На підставі Закону України від 23 лютого 2012 року № 4442-IV, постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у Регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська Залізниця», про що 01 вересня 2016 року зроблено відповідний запис у трудовій книжці позивача. (а.с.9)

На підставі наказів ПАТ «Укрзалізниця» від 15 квітня 2016 року № 303 та наказу № 1/ос від 31 серпня 2016 року «Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» «Державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», про що також 01 вересня 2016 року в трудовій книжці зроблено відповідний запис. (а.с.9)

17 липня 2017 року на підставі наказу № 6734/ДН-ос від 27 липня 2017 року, який долучено до матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнено з посади інженера 1 категорії проектно-кошторисного сектору Виробничого підрозділу «Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату, з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсації за 18 днів відпустки, про що в трудовій книжці 17 липня 2017 року зроблено належним чином відповідний запис про її звільнення. (а.с.10, 11)

На підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі та її розміру позивачем до позовної заяви надані розрахунки по заробітній платі за березень - липень 2017 року, які видані ВП БМЕУ Іловайськ СП «ДДЗП» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» ЄРДПОУ 40150216. (а.с.18-22)

Згідно розрахунку заробітної плати за березень 2017 року, ОСОБА_1 нараховано 5 596,14 грн., сума до виплати - 4 449,94 грн. (а.с.18)

Згідно відомостей про виплату грошей, наведених у вставному аркуші, в якому позивач поставила особистий підпис, та в довідки про доходи від 08 листопада 2019 року, долучених до відзиву на позовну заяву, зазначено, що 27 липня 2017 року ОСОБА_1 отримала заробітну плату за першу половину березня 2017 року в сумі 2 233,83 грн. (а.с.48, 49)

Згідно розрахунку заробітної плати за квітень 2017 року, ОСОБА_1 було нараховано 2 914,87 грн., сума до виплати - 2 317,85 грн. (а.с.19)

Відповідно до розрахунку заробітної плати за травень 2017 року, ОСОБА_1 нараховано 8 592,90 грн., сума до виплати - 6 832,92 грн. (а.с.20)

Згідно розрахунку заробітної плати за червень 2017 року, ОСОБА_1 нараховано 995,19 грн., сума до виплати - 791,36 грн. (а.с.21)

Відповідно до розрахунку заробітної плати за липень 2017 року, ОСОБА_1 всього нараховано 12 608,50 грн., у тому числі, нараховано компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 4 620,42 грн. та вихідну допомогу при звільненні в сумі 7 572,50 грн., сума до виплати - 10 101,79 грн. (а.с. 22)

Факт перебування позивача в трудових відносинах з ПАТ «Укрзалізниця» відповідачем не оспорюється, як і те, що при звільненні з підприємства остаточного розрахунку з позивачем не було проведено, заборгованість по заробітній платі (нарахована), як заявлено позивачем, за період березня 2017 року по липень 2017 року, становить 30 707,60 грн.

Суд зазначив, що позивач отримала заробітну плату за першу половину березня 2017 року в сумі 2 233,83 грн., яка без відрахування обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів становить 2 809,21 грн., що підтверджується довідкою про доходи від 08 листопада 2019 року та відомістю на виплату грошей № 2 за березень 2017 року, згідно якої 27 липня 2017 року ОСОБА_1 отримала суму 2 233,83 грн. (після відрахування податків та інших зборів) (а.с.48, 49).

Відтак, суд дійшов висновку, що за період з березня по липень 2017 року стягненню підлягає сума заборгованості з оплати праці в розмірі 27 898,39 грн., з вирахуванням суми до оподаткування.

Суд прийняв, як доказ відсутності вини ПАТ «Українська залізниця» у несвоєчасній виплаті заробітної плати Науково-правовий висновок Торгово - промислової палати України, оскільки ним підтверджено, що починаючи з 2014 року і станом на 10 липня 2017 року, вини підприємства у несвоєчасному розрахунку з робітниками немає. Водночас, суд зазначив, що це не звільняє відповідача від проведення розрахунку з працівниками, відповідно до вимог трудового законодавства.

Також суд зазначив, що при виплаті позивачу заборгованості по заробітній платі в розмірі 27 898,39 грн., відповідач зобов`язаний утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

Суд не погодився з наведеним розрахунком позивача щодо компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, та після проведення перерахунку визначив, що загальна сума компенсації втрати частини доходу в зв`язку з порушенням термінів виплати, становить 4 870,63 грн., враховуючи, що за першу половину березня 2017 року ОСОБА_1 виплачено заборгованість 27 липня 2017 року в розмірі 2 809,21 грн.

У зв`язку з перерахунком (відрахуванням виплаченої суми заборгованості), суд вважав, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню та до стягнення належить компенсація втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати заробітної плати в розмірі 4 870,63 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення цієї компенсації суд першої інстанції виходив з наступних розрахунків:

1) компенсація втрати частини доходу становить:

- за березень 2017 року - 620,47 грн. (171,16 грн. + 449,31 грн.) з наступного розрахунку:

А) до 27 липня 2017 року (тобто до моменту виплати частини заборгованості): 4 449,94 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за березень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період квітень 2017 року-червень 2017 року = 171,16 грн.;

Б) після виплати 27 липня 2017 року за першу половину березня 2017 року 2 233,83 грн.: 2216,11 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за березень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період липень 2017 року-грудень 2019 року = 449,31 грн.;

- квітень 2017 року = 2 317,85 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за квітень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період травень 2017 року-грудень 2019 року = 550,45 грн.;

- травень 2017 року = 6 832,92 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за травень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період червень 2017 року-грудень 2019 року = 1 516,14 грн.;

- червень 2017 року = 791,36 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за червень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період липень 2017 року-грудень 2019 року = 160,06 грн.;

- липень 2017 року = 10 101,79 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за липень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів та без врахування одноразової грошової допомоги при звільненні) *індекс інфляції за період серпень 2017 року-грудень 2019 року = 2 023,51 грн.

У зв`язку з наведеним розрахунком суд вважав, що загальна сума компенсації втрати частини доходу в зв`язку з порушенням термінів виплати, становить 4 870,63 грн.

При вирішенні справи суд посилався на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 43 Конституції України, ст.ст. 94, 97, 116, 117 КЗпП України, норми Закону України «Про оплату праці», та інші нормативно - правові акти, що регулюють спірні правовідносини.

Такі висновки суду є правильними.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, дав їм належну оцінку і обґрунтовано задовольнив позов в частковому розмірі.

Апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із частиною 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Положеннями частини 1 ст. 83 КЗпП України передбачено обов`язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до частини 2 ст. 21 Закону України «Про відпустки», порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Окрім цього, відповідно до вимог ч.1 ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду(окладу), про що й зазначено у наказі відповідача № 236-ДНД від 17 березня 2017 року про встановлення простою для всіх працівників виробничих підрозділів структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» - з 20 березня 2017 року (а.с. 67 - 68).

Апеляційний суд зазначає, що законодавством не покладено на позивача обов`язку здійснювати збереження документації (кадрової, первинної, бухгалтерської, технічної, договірної, податкової, архівної тощо), що стосується його трудових відносин з роботодавцем. Навпаки, саме відповідач, як роботодавець позивача, повинен вжити всіх необхідних заходів для збереження первинної документації.

Відповідачем не надано до суду будь - яких доказів, які б підтверджували факт знаходження первинної документації з питань трудових відносин (у тому числі відносно розміру заробітної плати) із позивачем у будівлі Донецької дирекції залізничних перевезень (АДРЕСА_1 ) або в інших містах на території зони проведення АТО.

Також апеляційний суд зазначає, що відповідно до висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі №243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Доводи апеляційної скарги стосовно ухвалення судом рішення на підставі паперів, начеб - то складених невідомими особами, апеляційний суд відхиляє, з огляду на наступне.

Наказ (розпорядження) № 6634/ДН-ос від 10 липня 2017 року (із зазначенням про виплату компенсації за 18 днів відпуски та вихідної допомоги) підписано в.о. начальника Дирекції залізничних перевезень В.О. Подлузським, який також підписав довідку про доходи ОСОБА_1 , оригінал якої додано до відзиву на позов, та долучено до матеріалів справи (а.с. 48).

Розрахунки заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року належно виконані з зазначенням всіх реквізитів відповідача, та завірені особистим підписом позивача (а.с. 18, 19, 20, 21, 22).

Будь - яких доказів та документів, які б спростовували зазначені документи, що надані позивачем, відповідач суду не надав.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі належних та допустимих доказів, з додержанням вимог ст.ст. 76 - 80 ЦПК України.

Всупереч тверджень відповідача, суд дійшов правильного висновку про встановлення на підставі розрахунків заробітної плати за березень - липень 2017 року, наказу (розпорядження) № 6734/ДН -ос від 10 липня 2017 року про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 , наказу про встановлення простою з 20 березня 2017 року наявної суми заборгованості з оплати праці, що визначена судом в розмірі 27 898,39 грн., з яких АТ «Укрзалізниця» зобов`язано утримати податки та інші обов`язкові платежі.

Також судом першої інстанції перевірено та правильно визначено суму компенсації за втрату частини заробітної плати, в зв`язку з порушенням термінів її виплати, яка з урахуванням виплаченої суми заборгованості з заробітної плати за першу половину березня 2017 року в розмірі 2 809,21 грн. та індексу інфляції за період порушення термінів виплати складає 4 870,63 грн.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з частинами 1, 5 та 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За частиною 1 статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 надала суду наказ (розпорядження) № 6734/ДН- ос від 10 липня 2017 року про припинення з нею трудового договору (контракту) за п.1 ст.40 КЗпП України, в якому йдеться мова про необхідність виплати їй компенсації за 18 днів відпустки та вихідної допомоги, копії належно оформлених табуляграм (розрахунків заробітної плати за березень, квітень, травень, червень та липень 2017 року, наказ відповідача № 236-ДНД від 17 березня 2017 року про встановлення простою для всіх працівників виробничих підрозділів структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» - з 20 березня 2017 року, який оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду(окладу) (а.с. 18, 19, 20, 21, 22, 67 - 68), які суд першої інстанції належно оцінив та повно виклав у рішенні.

Проте, відповідач будь-якими іншими належними та допустимими доказами висновок суду першої інстанції не спростував та в апеляційній скарзі зазначив лише заперечення проти документів, наданих позивачем.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність первинної документації, як на підставу для відмови у виплаті позивачу заборгованості з заробітної плати, є помилковим, з огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відтак, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Суд повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно встановив правовідносини, що виникли між сторонами, наявним у справі доказам надав належну оцінку і віршів справу відповідно до норм чинного законодавства.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то апеляційний суд вважає, що відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 07 квітня 2020 року.

Головуючий суддя М.С. Будулуца

Судді:

О.М. Біляєва

В.В. Папоян