Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #85895317

Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 285/1634/16-ц

провадження № 61-45930св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Новоград-Волинського районного нотаріального округу Люлевич Анатолій Іванович,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 березня 2018 року у складі судді Заполовської Т. Г. та постанову апеляційного суду Житомирської області від 17 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Борисюка Р. М., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Новоград-Волинського районного нотаріального округу Люлевич А. І., про визнання недійсним договору купівлі-продажу 59/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, укладеного 20 вересня 2013 року між ним та відповідачем, посвідченого приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотаріального округу Люлевичем А. І. та зареєстрованого у реєстрі нотаріальних дій за № 2143.

На обґрунтування своїх вимог зазначав, що оспорюваний договір купівлі-продажу був укладений без наміру створити правові наслідки, а виключно з метою здійснення перешкод його колишній дружині ОСОБА_3 вселитися до будинку і проживати в ньому. Кошти за цим договором він не отримував, ключі від будинку відповідачу не передавав.

Посилаючись на наведене, просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 березня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Житомирської області від 17 вересня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 59/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки від 20 вересня 2013 року, зареєстрований приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотаріального округу за № 2143, як такий, що є фіктивний без наміру створення правових наслідків.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 606,72 грн сплаченого судового збору.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оспорюваний правочин має ознаки фіктивності, як такий, що укладений сторонами без наміру створення правових наслідків, обумовлених ним. На час укладення договору купівлі-продажу у обох сторін був умисел на фіктивність таких дій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та закрити провадження у справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Новоград-Волинського районного нотаріального округу Люлевич Анатолій Іванович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Витребувано з Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області справу № 285/1634/16-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року справу № 285/1634/16-ц призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Обставини справи

Суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу від 18 червня 2010 року ОСОБА_1 був власником 59/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

20 вересня 2013 року ОСОБА_1 відчужив ОСОБА_2 належне йому майно. Договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 2143.

Відповідно до звіту про оцінку майна від 29 липня 2013 року вартість 59/100 частин відчужуваного житлового будинку становить 23 665,00 грн.

Згідно з умовами вищезазначеного договору продаж майна вчинений за 23 665,00 грн, які продавець повністю отримав від покупця до підписання договору.

Після укладення договору купівлі-продажу, у жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про її виселення і про його вселення, який рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2013 року в частині вселення задоволений. Рішення суду виконано 07 лютого 2014 року.

При цьому ОСОБА_2 проживав і проживає у с. Гульск, із позовами до суду про вселення, усунення перешкод у користуванні до ОСОБА_1 не звертався, останній продовжує проживати у спірному будинку та виконувати обов`язки його власника.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що оспорюваний договір купівлі-продажу був укладений ним без наміру створити правові наслідки, а з метою здійснення перешкод його колишній дружині ОСОБА_3 вселитися до будинку і проживати в ньому, у зв`язку з чим просив визнати його недійсним на підставі статті 234 ЦК України.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Дійшовши висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним на підставі статті 234 ЦК України, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, вказав, що при його укладенні воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та сторони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином, на момент укладення договору у обох сторін був умисел на фіктивність таких дій.

Проте з висновками судів погодитись не можна, виходячи з такого.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Тлумачення статті 234 ЦК України, свідчить, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним».

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 посилався на те, що мав намір набути у власність спірне нерухоме майно, придбав частину житлового будинку АДРЕСА_1 для особистого проживання. Оскільки колишня дружина продавця ОСОБА_1 - ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала у придбаній ним частині будинку, чим створювала йому перешкоди у користуванні власністю, у жовтні 2013 року він звернувся до суду з позовом про її виселення з житлового приміщення та його вселення до нього.

Рішенням Новгород-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2013 року, яке набрало законної сили та є преюдиційним, у справі № 285/4902/13-ц позов ОСОБА_2 частково задоволено, вселено його до будинку АДРЕСА_1 .

Суди не встановили, що ОСОБА_1 доведено належними та допустимими доказами відсутність в сторін правочину наміру створити юридичні наслідки за договором купівлі-продажу від 18 червня 2010 року. Тому суди зробили помилковий висновок про його недійсність на підставі статті 234 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.

Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права і ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України).

За таких обставин з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги та касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 17 вересня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Новоград-Волинського районного нотаріального округу Люлевич Анатолій Іванович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 200,00 грн та за подання касаційної скарги - 1 086,40 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 березня 2018 року та постанова апеляційного суду Житомирської області від 17 вересня 2018 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат

Судді:Н. О. Антоненко

В. І. Журавель Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація