ПОСТАНОВА

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 «08» квітня  2010 року                                                                          м. Сімферополь

       Суддя судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Кунцов В.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Белогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 11.03.2010 року якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1

визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1  КУпАП і на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік,

                                                 В С Т А Н О В И В:

             Постановою суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого  ч.1 ст. 130  КУпАП, за те що він 24.02.2010 року у 18 годині 10 хвилин на 38 км автодороги Сімферополь-Феодосія, Білогірського району АР Крим, передав керування транспортним засобом «ЗАЗ-1102» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3, який знаходився в стані наркотичного сп’яніння, чим порушив п. 2.9 (а) Правил Дорожнього Руху України.

      В апеляційній скарзі апелянт просить постанову судді скасувати та провадження по справі закрити, або призначити більш м’яке стягнення, передбачене ч.1 статтею 130  КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд дійшовши висновку про його винність в скоєнні правопорушення, передбаченного ст. 130 ч.1 КУпАП, а саме за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані наркотичного сп’яніння, але призначаючи  йому покарання за вказані дії, вийшов за межі, встановлені санкцією ст. 130 ч.1 КУпАП для такого кола суб’єктів. Отже, для інших осіб, а не водіїв, такий вид стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами, санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП не передбачений. Також вказує, що судом не взято до уваги те, що на його утриманні двоє малолітніх дітей. Крім того у своєї скарзі посилається на те, що йому не було відомо, що ОСОБА_3 знаходився в стані  наркотичного сп’яніння.  

      Розглянувши матеріал справи, приходжу до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 в частині  накладенного стягнення підлягає задоволенню.  

      Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи наведені у скарзі, вважаю, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.

       Як вбачається з перевірених апеляційним судом матеріалів справи, при розгляді справи суддя дійшов обгрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.

        Такі висновки суду ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, а саме на даних протоколу про адміністративне правопорушення, (а.с.1), поясненнями ОСОБА_2 (а.с.3)

     Факт передачи права керуваня транспортним засобом «ЗАЗ 1102», держ. номер НОМЕР_1 ОСОБА_3, ОСОБА_2 визнав при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

          Що стосується доводів скарги щодо зміни постанови суду в частині накладеного на ОСОБА_2 стягнення, то вони заслуговують на увагу з наступних підстав.          

           Так, санкція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає такі види стягнень: на водіїв – накладення штрафу від ста п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або громадські роботи на строк від сорока до п‘ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб; на інших осіб – накладення штрафу від ста п‘ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п’ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб.

           Таким чином, суд першої інстанції призначаючи покарання ОСОБА_2  за вказані дії, вийшов за межі, встановлені санкцією ст. 130 ч.1 КУпАП для такого кола

суб’єктів.    

          Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне постанову суду змінити та призначити стягнення у виді штрафу.

                 Керуючись ст. ст. 293-294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

                                                                П о с т а н о в и в:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

          Постанову Білогірського районного суду АР Крим від 11 березня 2010 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП змінити та накласти на нього стягнення у вигляді 2550 грн. штрафу.

          Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду АР Крим                                                                                  Кунцов В.О.