ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"13" квітня 2020 р. Справа № 918/664/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Грязнов В.В.

судді Мельник О.В.

розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" про ухвалення додаткового судового рішення по справі №918/664/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" та апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19 листопада 2019 року в справі №918/664/19 (суддя - А.М. Горплюк)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери"

до Дочірнього підприємства "Рівненський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна комерційна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення в сумі 55 206 грн. 82 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» (надалі - Позивач) звернулось в Господарський суд Рівненської області з позовом до Дочірнього підприємства «Рівненський Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна комерційна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі - Відповідач) про стягнення з Відповідача 45421 грн 58 коп. інфляційних втрат та 9785 грн 24 коп. річних.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19 листопада 2019 року по справі №918/644/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 45378 грн 86 коп. інфляційних, 9780 грн 82 коп. 3 % річних, а також покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1919 грн 36 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення 42 грн 72 коп. інфляційних втрат, 4 грн 42 коп. річних, а також щодо покладення на Відповідача 12 000 грн витрат на правничу допомогу - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с.76-79), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив скасувати рішення Господарського суду Рівненської області в частині відшкодування витрат на правничу допомогу та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Відповідача 22000 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Водночас, не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 96-99), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив скасувати рішення Господарського суду Рівненської області та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 березня 2020 року апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Відповідача задоволено частково. Рішення Господарського суду Рівненської області від 19 листопада 2019 року в справі №918/664/19 скасовано в частині часткового задоволення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також змінено в частині стягнення річних, інфляційних втрат та розподілу судового збору, та викладено резолютивну частину рішення в редакції резолютивної частини даної постанови.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Позивача надійшла заява, в якій він просив ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з Відповідача на корить Позивача судові витрати на правничу допомогу адвоката у загальній сумі 26 000 грн.

Заява вмотивована тим, що Позивачем було подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу від 22 січня 2020 року (а.с. 122-124) у якому апелянт просив покласти судові витрати на Відповідача. Також, представник Позивача в своїй заяві зазначає, що ним як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції подавався Попередній орієнтований розрахунок судових витрат по справі №918/644/19 на підтвердження понесення Позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу. До вищевказаної заяви Позивачем було подано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер, договір про надання правової допомоги, акт надання послуг №30 від 19 березня 2020 року на суму 26000 грн. На підставі даного представник Позивача, керуючись статтею 129 ГПК України просив стягнути з Відповідача судові витрати (витрати на правничу допомогу адвоката) у загальній сумі 26 000 грн..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 1 квітня 2020 року було прийнято до розгляду заяву представника Позивача про винесення додаткового рішення у справі №918/664/19 (в порядку спрощенного провадження, зважаючи на порядок винесення такого рішення в даній судовій справі). Запропоновано Відповідачу подати до канцелярії суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу адвоката та його заперечення.

9 квітня 2020 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли заперечення Відповідача з приводу поданої заяви про стягнення витрат на правничу допомогу представника Позивача. Заголом, Відповідач у своєму клопотанні зазначає, що заявлена сума судових витрат (а саме 26000 грн) була обгрунтована Позивачем у зв`язку із розглядом справи в цілому, а не певної процесуальної дії, як то подання апеляційної скарги або представництво інтересів. Також, Відповідач вказує, що при поданні апеляційної скарги Позивач не вказував окремо розмір витрат на правничу допомогу, які він очікує понести у зв`язку із поданням апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, та розглянувши заяву представника Позивача про винесення додаткового рішення у справі №918/664/19, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої - небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення , не ухвалено рішення; суд вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми , присудженої до стягнення,або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України: учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

В силу дії пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (а саме: - подання (заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи); зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За положеннями частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з: судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, представник Позивач направив на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду заяву про винесення додаткового рішення (в порядку положень статті 244 ГПК України), до якої додано: копію Договору № 03-15 про надання правової (правничої) допомоги від 17 серпня 2018 року (укладений між Позивачем та Адвокатським об`єднанням "Гапоненко Роман і партнери"); копію акту надання послуг №30 від 19 березня 2020 року на суму 26 000 грн.

Водночас, колегія суддів зауважує, що Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19 листопада 2019 року по справі № 918/644/19 було покладено на Відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн. У задоволенні вимог щодо покладення на Відповідача 12000 грн витрат на правничу допомогу - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с.76-79), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив скасувати рішення Господарського суду Рівненської області в частині відшкодування витрат на правничу допомогу та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Відповідача 22000 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 березня 2020 року, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог в правовому полі дії частини 4 статті 129 ГПК України, було частково задоволено апеляційну скаргу Позивача, задоволено заяву Позивача щодо покладення на Відповідача 22 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, та стягнуто витрати на правничу допомогу в сумі 21 028 грн 25 коп..

В той же час, представник Позивача, в порушення вимог частини 5 статті 129 ГПК України, звернувся до апеляційного суду із заявою про винесення додаткового рішення, котрим просить стягнути з Відповідача, понесених на його думку, судових витрат (витрат на правничу допомогу адвоката) в розмірі 26000 грн, при цьому, що прямо не просив суд при розгляді апеляційної скарги (в тому числі подачі позову) саме стягнути витрати на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції), як судових витрат і не надав жодного попереднього розрахунку саме цих витрат (ним лише подавалася заява виключно в суді першої інстанції, котра вже розглянута в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду в даній справі від 16 березня 2020 року).

Суд констатує, що частиною 1 статті 221 ГПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Як вже вказано вище, до винесення в суді апеляційної інстанції постанови Позивачем не вказувалося про намір стягнути з Відповідача витрати на правничу допомогу саме в суді апеляційної інстанції, котрі як слідує з апеляційної скарги на момент винесення постанови апеляційним господарським судом обгрунтовувалися лише (несплаченим) судовим збором за розгляд апеляційної скарги.

В той же час, частиною 8 статті 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець передбачив попереднє подання стороною заяви, в якій вона має повідомити суд про намір надати у п`ятиденний термін після ухвалення рішення докази на підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на правову допомогу, та небажання їх стягнення.

Таким чином відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної письмової заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, або до винесення постанови, якщо справа розглядається в спрощенному порядку, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів аж до винесення постанови або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Вказана правова позиція узгоджується з правової позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі №927/26/18.

Однак, як вже встановлено апеляційним господарським судом в порушення вимог частин 1, 2 статті 124 ГПК України представником Позивача не було подано письмового клопотання саме про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інтснації, які Позивач поніс або очікує понести при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, до закінчення строків розгляду апеляційною скарги Позивача та винесення постанови по даній справі (з огляду на зазначення в ухвалі про відкриття провадження по даній справі дати до коли має бути виготовлена постанова по даній справі), у зв`язку з чим, у суду апеляційної інстанції, враховуючи наведені положення законодавства, відсутні підстави для розгляду цієї заяви про вирішення питання про судові витрати.

Суд ще раз наголошує, що посилання заявника на те, що у відзиві на апеляційну скаргу Відповідача було зазначено про "покладення судових витрат на Відповідача", колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє, оскільки: по перше, норми Господарського процесуального кодексу України не передбачають заявлення такої заяви у відзиві на апеляційну скаргу; по-друге, зазначена заява має містити зазначення саме про те, що відшкодування підлягають саме витрати на правничу допомогу адвоката, а не зазначення просто терміну "судові витрати", оскільки судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, і вже до витрат, пов`язаних із розглядом справи, відноситься, і, витрати на правничу допомогу; по-третє, представник Позивача зазначивши у відзиві на апеляційну скаргу Відповідача про покладення на Відповідача судових витрат ніяким чином не обгрунтував підстав та орієнтованого розміру саме адвокатських витрат із чіткою деталізацією, що це є саме витрати на професійну правничу допомогу адвокта.

У своїх судових рішеннях Верховний Суд наголошує, що у разі якщо заява (клопотання) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу надійшла після ухвалення судом постанови у справі за результатами розгляду скарги, питання розподілу судових витрат, про які йдеться у заяві (клопотанні) не вирішується з огляду на відсутність поданої заяви (клопотання) до прийняття судом постанови у справі.

Відповідний правовий висновок викладено і в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 липня 2018 року в справі № 918/560/16.

В даному випадку саме представник Позивача, який своєчасно до прийняття судом апеляційної інстанції постанови не подав письмову заяву (клопотання) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, несе ризики, пов`язані з тим, що така заява не була одержана судом апеляційної інстанції до винесення постанови, у зв`язку з чим не може бути предметом розгляду наразі, через порушення строків, встановлених для її подання.

Частиною 1 статті 244 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В свою чергу, як встановлено в даній ухвалі та як вбачається з матеріалів справи, під час апеляційного провадження всупереч вимог статті 124 ГПК України, представником Позивача не було подано до Північно-західного апеляційного господарського суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які Позивач поніс або очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Жодних доводів щодо неможливості їх прогнозування до ухвалення судом апеляційної інстанції постанови заявником у заяві про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу не наведено.

Враховуючи вищезазначене у його сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у прийнятті додаткового рішення у справі №918/644/19 за заявою представника Позивача.

Керуючись статтями. 123, 127, 129, 244, 282 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у прийнятті додаткового рішення у справі №918/664/19 за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери".

2. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.