АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-418/2010 Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко В.В.
Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
суддів : Мануйлова Ю.С.
Ломейко В.О.
при секретарі: Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2009 року про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення суми боргу,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищевказаним позовом.
Ухвалою Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від
26 листопада 2009 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення суми боргу, згідно якої ОСОБА_7 передає в рахунок погашення суми боргу, вказаної в п. 1 мирової угоди, ОСОБА_4 право власності на житловий будинок та приватизовану земельну ділянку розміром 0,18 га., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Сторони домовилися, що ринкова вартість жилого будинку та приватизованої земельної ділянки розміром 0,18 га., які розташовані за вказаною адресою, станом на 26 листопада 2009 року, еквівалентна сумі боргу, яка вказана в п. 1 мирової угоди та яку солідарно повинні ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8 повернути ОСОБА_4
ОСОБА_4 приймає в рахунок солідарного виконання зобов’язання по поверненню суми боргу, яка вказана в п. 1 мирової угоди, право власності на жилий будинок та приватизовану земельну ділянку розміром 0,18 га., які розташовані за вищевказаною адресою.
ОСОБА_7. стверджує, що у зазначеному жилому будинку станом на 26.11.2009 року ніхто не проживає та не зареєстрований, будинок та приватизована земельна ділянка розміром 0,18 га., цілком вільні від будь-яких речей, які є власністю ОСОБА_7 не порушені, так як неповнолітні діти проживають з ОСОБА_7 за адресою:
71300, Запорізька обл.., АДРЕСА_2.
У будинку АДРЕСА_1 неповнолітні діти ОСОБА_7 ніколи не проживали та не були зареєстровані.
Справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення суми боргу закрито.
ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
За слухавши доповідача, дослідивши обставини справи та доводи заявника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.ч. 1,5 ст.175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов’язків сторін та предмета позову.
Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди . Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнані мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Визнаючи мирову угоду, укладену між сторонами, суд першої інстанції не врахував положення ст. 175 ЦПК України, за якою мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що умови мирової угоди суперечать закону та порушують його права.
З доданих до апеляційної скарги матеріалів вбачається, що у травні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до К-Дніпровського районного суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди в сумі 87 629 грн. 35 коп.
15 квітня 2009 року ухвалою К-Дніпровського районного суду в порядку забезпечення позову був накладений арешт на житловий будинок № 29 по вул. Південна м. Кам’янка- Дніпровська та на приватизовану земельну ділянку площею 0,18 га, при ньому, які належать на праві власності ОСОБА_3.
Постановою старшого державного виконавця ВДВС Кам’янсько - Дніпровського РУЮ від 29 квітня 2009 року про відкриття виконавчого провадження за ухвалою Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2009 року про накладення арешту на будинок № 29 по вул..Південній у м. Кам’янсько-Дніпровській Запорізької області та земельну ділянку при ньому
. Рішенням Кам’янсько-Дніпровського районного суду від 23 червня 2009 року в задоволені позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 17 серпня 2009 року його позовні вимоги були задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 71 417 грн. 50 коп. боргу та 1.573 грн. 27 коп. судових витрат.
ОСОБА_3 подав виконавчий лист для примусового виконання зазначеного вище рішення апеляційного суду від 17 серпня 2009 року до ВДВС Кам’янсько - Дніпровського РУЮ, державним виконавцем було відкрите виконавче провадження та на майно ОСОБА_7 був накладений арешт, в тому числі на будинок № 29 по вул. Південна у м. Кам’янка - Дніпровська.
Апелянт зазначає, що рішення апеляційного суду, відповідно до Закону України
«Про виконавче провадження» повинно було виконуватись за рахунок майна боржника ОСОБА_7 шляхом примусового відчуження зазначеного вище будинку та погашення боргу і що оскаржувана ухвала суду впливає на його права та обов’язки, оскільки даною ухвалою, затверджена незаконна мирова угода, якою було передано право власності на нерухоме майно, що знаходилось під арештом та забороною відчуження по виконавчому провадженню відкритому по його заяві, таким чином його позбавили можливості на отримання боргу від ОСОБА_7
Це твердження апелянта узгоджується з вимогами чинного законодавства.
Визнаючи за позивачкою право власності на жилий будинок, що належить одній з відповідачок, суд не врахував, що зазначений жилий будинок не є предметом спору, відповідно до умов зазначеної мирової угоди кардинально змінюється характер правовідносин між сторонами: з вимог про стягнення боргу за договором позики у відносини, які притаманні визнанню права власності на нерухомість, оскаржуваною ухвалою суд не вирішив остаточно спір, оскільки умовою набуття права власності позивачкою на будинок було визначено отримання нею грошової суми у майбутньому.
. У такому випадку мирова угода не могла бути затверджена судом, оскільки вона не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст.175 ч. 5 ЦПК суд мав перевірити, чи не суперечать закону і чи не порушують права, свободи або інтереси інших осіб умови мирової угоди.
Суд не перевірив наявність прав інших осіб на зазначений житловий будинок, зокрема, ОСОБА_3, на отримання боргу за рахунок житлового будинку та земельної ділянки, що належать ОСОБА_7 в порядку виконання рішення апеляційного суду, та заборони на відчуження вказаних об’єктів нерухомості.
Умови мирової угоди фактично визначили порядок стягнення грошової суми, тоді як він встановлений законом, в тому числі стосовно стягнення боргу за рахунок реалізації майна боржника.
З огляду на викладене, постановлена судом ухвала про визнання мирової угоди від
26 листопада 2009 року не можна вважати законними та обгрунтованими, вона підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 307, 312, 314,315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від
26 листопада 2009 року про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення суми боргу скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий:
судді: