АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа№22ц-662/2010року Головуючий по 1-й інстанції:
Зємцов В.В.
Суддя-доповідач: Прядкіна О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 березня 2010 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Дряниці Ю.В.
Суддів : Прядкіної О.В., Пилипчук Л.І.
При секретарі Лимар О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представників Полтавської обласної клінічної лікарні ім.М.В.Скліфосовського і Кременчуцької стоматологічної поліклініки №2
на рішення Автозаводького районного суду м.Кременчука Полтавської області від 18 грудня 2009 року
по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Кременчуцької стоматологічної поліклініки №2, Кременчуцької міської Ради, Полтавської обласної клінічної лікарні, Полтавської обласної Ради, Головного Управління Державного казначейства України в Полтавській області про відшкодування майнової та моральної шкоди,-
судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Прядкіної О.В., -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 1999 року ОСОБА_4 звернувся до суду в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 з позовом до Кременчуцької стоматологічної поліклініки №2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його неповнолітній син ОСОБА_3за
направленням шкільного стоматолога звернувся до Кременчуцької стоматологічної поліклініки № 2 за медичною допомогою. Хірургом цієї поліклініки ОСОБА_5 сину було проведено операцію з видалення 6-го зуба верхньої щелепи справа.
-2-
Однак внаслідок некваліфіковано проведеної операції частина зуба лікарем була проштовхнута в гайморову порожнину, що потягло за собою шкідливі наслідки для здоров'я сина.
Проведена ОСОБА_5 22 січня 1999 року операція з видалення залишків зуба виявилася безрезультатною. Ненадання кваліфікованого лікування з 22 січня до 4 лютого 1999 року призвело до ускладнень і виникнення в сина гострого гаймориту.
В зв'язку з цим 4 лютого 1999 року ОСОБА_3 було направлено на госпіталізацію в Полтавську обласну клінічну лікарню, де він перебував на стаціонарному лікуванні з 6 по 10 лютого 1999 року. Після закінчення лікування сину була рекомендована повторна операція з видалення залишків зуба через 1,5 місяця після загоєння тканини щоки.
Після його звернення до головного лікаря стоматологічної поліклініки ОСОБА_5 компенсував йому витрати на лікування сина в сумі 300 грн.
Оскільки ускладнення здоров'я ОСОБА_3 сталося внаслідок некваліфікованих дій лікаря Кременчуцької стоматологічної поліклініки № 2, що завдало моральних страждань як синові, так і йому, ОСОБА_4 просив суд стягнути з Кременчуцької стоматологічної поліклініки № 2 на відшкодування завданої моральної шкоди на користь сина 1500 грн. і на його користь - 500 грн.
В квітні 2001 року ОСОБА_3, який досягнув повноліття, і ОСОБА_4
доповнили позовні вимоги та просили суд стягнути з Кременчуцької стоматологічної поліклініки № 2 на користь ОСОБА_3 503 грн. 03 коп. затрат, понесених на лікування та проведення експертизи, і 160000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також на користь ОСОБА_6 - 60000 грн. на відшкодування моральної коди, посилаючись на те, що внаслідок халатних дій лікаря ОСОБА_3 були завдані середньої тяжкості тілесні ушкодження та значні моральні страждання, а в порушенні проти лікаря кримінальної справи відмовлено з нереабілітуючої підстави - за актом амністії.
В квітні 2007 року ОСОБА_4 і ОСОБА_3 доповнили позовні вимоги, які пред'явили до Кременчуцької стоматологічної поліклініки № 2, Полтавської обласної клінічної лікарні, Кременчуцької міської ради. Полтавської обласної ради, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Додатково зазначали, що внаслідок некваліфікованих дій лікаря Полтавської обласної клінічної лікарні ОСОБА_7 ОСОБА_3 не була своєчасно проведена операція з видалення залишків зуба, що призвело до погіршення стану його здоров'я та викликало в подальшому необхідність проведення двох додаткових операцій.
Оскільки стоматологічна поліклініка та клінічна лікарня фінансуються за рахунок місцевих бюджетів, остаточно просили суд стягнути з Кременчуцької міської ради на користь ОСОБА_3 160000 грн. на відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_6 - 203 грн. 03 коп. на відшкодування матеріальної шкоди й 60000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також стягнути з Полтавської обласної ради на користь ОСОБА_3 160000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
-3 -
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Автозаводького районного суду м.Кременчука Полтавської області від 18 грудня 2009 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди з Кременчуцької стоматологічної поліклініки №2 - 10 000грн. , з Полтавської обласної клінічної лікарні- 5 000 грн.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду оскаржили всі сторони.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просять його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог в повному обсязі,стягнувши на користь ОСОБА_3 по 160 000 грн. із стоматологічної поліклініки №2 та обласної оікарні, на користь ОСОБА_4 – 60 000грн. із стоматполіклініки. Посилаються на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, а також вважають, що місцевий суд не врахував характер, довготривалість ,ступінь страждань та стан здоров»я ОСОБА_3
Кременчуцька стоматологічна поліклініка №2 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати, відмовивши позивачам в задоволенні їх вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Полтавська обласна клінічна лікарня ім.М.В.Скліфосовського в апеляційній скарзі також просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.Вважає, що суд неправильно встановив обставини, які мають значення для справи внаслідок неправильної оцінки доказів.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав :
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21 січня 1999 року неповнолітній на той час ОСОБА_3 за направленням лікаря-стоматолога дитячої поліклініки звернувся до Кременчуцької міської стоматологічної поліклініки № 2, де був оглянутий стоматологом-хірургом ОСОБА_5 та лікарем-інтерном ОСОБА_8, якими було прийнято рішення провести видалення 6-го зуба верхньої щелепи справа.
-4-
Внаслідок медичного втручання та видалення вказаного зуба було порушено цілісність організму неповнолітнього, а також проштовхнуто в гайморову порожнину фрагмент частини зуба.
За висновком судово-медичної комісійної експертизи від 17 березня 2000 року ускладнене оперативне втручання з видалення зуба призвело до виникнення и ОСОБА_3 травматичного одонтогенного гаймориту, що викликало шкідливі для неповнолітнього наслідки, а також, що між діями лікаря-стоматолога ОСОБА_5 і виникненням цього хронічного захворювання є прямий причинний зв'язок. Дії ОСОБА_5 після першої ускладненої спроби видалення зубу були недостатньо кваліфікованими, допущено порушення функціональних і службових обов”язків, які виражаються у залишенні хворого підросткової групи без надання у подальшому медичної допомоги та термінового інформування батьків неповнолітнього та адміністрації стоматполіклініки.
Твердження в апеляційній скарзі Кременчуцької міської стоматологічної поліклініки № 2 про те, що дії лікаря-стоматолога ОСОБА_5 знаходились у відповідності з вимогами ст.42Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров”я », не узгоджуються ні с висновками експертиз, ні з наказом від 01 квітня 1999р. про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
За висновком експертизи від 4 липня 2006 року, призначеної в порядку досудового слідства прокуратурою м. Кременчука, недоліки, допущені при лікуванні хворого лікарем-стоматологом Кременчуцької стоматологічної поліклініки № 2 і лікарями щелепно-лицьового відділення Полтавської обласної клінічної лікарні у сукупності обумовили тривалий розлад здоров'я ОСОБА_3 і свідчать про неналежне надання йому медичної допомоги.
Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на те, що суд першої інстанції не врахував визначені на підставі методики професора Єрделевського розмір моральної шкоди, колегією суддів оцінюється за правилами, встановленими ст.212 ЦПК України.
Тому, зважаючи на час отримання стоматологічним хворим ОСОБА_3 діагнозу – гострого правостороннього гаймориту у січні-лютому 1999р., місцевий суд, врахувавши ступінь отриманих ушкоджень та моральних страждань , прийшов до вірного висновку про часткове задоволення його позовних вимог.
Підстав для збільшення розміру морального відшкодування ОСОБА_3 не вбачається, як не вбачається і підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 відповідно до діючої на той час ст.440-1 ( в редакції 1963р. ).
Крім того, частково задовольняючи позовні вимоги, суд вірно також виходив з висновків судово-медичної експертної комісії від 04.07.2006р. № 134 щодо недоліків, припущених при веденні хворого лікарем-стоматологом (несвоєчасне направлення хворого на стаціонарне лікування для проведення гайморотомії з метою видалення стороннього тіла (незалежно від того, яка частина зуба потрапила в пазуху – коронка чи
-5-
корінь) та не інформування батьків і головного лікаря відразу після події та лікарями щелепно-лицьового відділення Полтавської обласної клінічної лікарні ( не проведення вказаної операції по видаленню стороннього тіла при надходженні хворого до стаціонару 06 лютого 1999р.) у сукупності обумовили тривалий розлад здоров»я ОСОБА_3 і свідчать про неналежне надання йому медичної допомоги ( т.4, а.с.316-336)
Висновки зазначених експертиз належним чином відповідачами не спростовані.
За таких обставин, суд першої інстанції, враховуючи вимоги ст.441 ЦК України ( в редакції 1963р. ) прийшов до вірного висновку про стягнення у відшкодування моральної шкоди з зазначених юридичних осіб- Кременчуцької стоматологічної поліклініки №2 та Полтавської обласної клінічної лікарні ім.М.В. ,заподіяну з вини їх працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов»язків.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процессуального права.
Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.303,304,308,313,315 ЦПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представників Полтавської обласної клінічної лікарні ім.М.В.Скліфосовського і Кременчуцької стоматологічної поліклініки №2 відхилити.
Рішення Автозаводького районного суду м.Кременчука Полтавської області від 18 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.
С У Д Д І