УХВАЛА

13 квітня 2020 року

Київ

справа №520/9762/19

адміністративне провадження №К/9901/8548/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Жука А.В.,

перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Авілової Олени Михайлівни

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року

у справі №520/9762/19

за позовом ОСОБА_1

до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у: не проведенні повного розрахунку при звільненні позивача; невиплаті позивачу в день звільнення з військової служби грошової компенсації невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; не проведенні та невиплаті індексації грошового забезпечення позивачу; невиплаті грошової компенсації замість належного речового майна на момент звільнення зі служби позивача;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 червня 2018 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати позивачу індексацію всіх видів грошового забезпечення за період з 2015 року по 2018 рік;

- стягнути з відповідача на користь позивача індексацію всіх видів грошового забезпечення за період проходження служби, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період проходження служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 червня 2018 року та середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 18 червня 2018 року по день фактичного розрахунку 29 жовтня 2018 року у розмірі 68000 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено частково;

- визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу в день звільнення з військової служби грошової компенсації невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 06 червня 2017 року по 18 червня 2018 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

- зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 06 червня 2017 року по 18 червня 2018 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 червня 2018 року.

- визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 06 червня 2017 року по 18 червня 2018 року.

- зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити належну позивачу індексацію всіх видів грошового забезпечення за період з 06 червня 2017 року по 18 червня 2018 року.

- визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного розрахунку з виплати компенсації вартості за неотримане речове майно.

- зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 18 червня 2018 року по день фактичного розрахунку 29 жовтня 2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року: пеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року скасовано в частині визнання протиправною бездіяльність Східного регіонального управління державної прикордонної служби України щодо несвоєчасного розрахунку з виплати компенсації вартості за неотримане речове майно та зобов`язання Східне регіональне управління державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 18 червня 2018 року по день фактичного розрахунку 29 жовтня 2018 року, з прийняттям в цій частині нового рішення, яким позовні вимоги в цій частині залишено без розгляду.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, 25 березня 2020 року до Верховного суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Авілової О.М. в якій він просить змінити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року в частині відмови у задоволені вимог щодо строку нарахування компенсації за додаткові відпустки як учаснику бойових дій, проведення індексації, нарахування середнього заробітку за час невиплати компенсації за неотримане речове майно.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вивчивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Предметом розгляду цієї справи є визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виразилась у: не проведенні повного розрахунку при звільненні позивача; невиплаті позивачу в день звільнення з військової служби грошової компенсації невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; не проведенні та невиплаті індексації грошового забезпечення позивачу; невиплаті грошової компенсації замість належного речового майна на момент звільнення зі служби позивача.

В касаційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини 1 статті 328 та пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково та зазначає, що предметом оскарження є неправильно встановлений судом першої інстанції строк виплати індексації всіх видів грошового забезпечення та компенсації позивачу за невикористовані дні додаткової відпустки учасника бойових дій, посилаючись на висновок, який викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року, прийнятої за наслідками перегляду в апеляційному порядку рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зразковій справі №620/4218/18.

Також, скаржником вказано на те, що висновок суду апеляційної інстанції в частини невиплати середнього заробітку при затримці повного розрахунку з позивачем при звільненні зі служби, суперечить висновкам Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року у справі №1.380.2019.001406 та 31 жовтня 2019 року №825/598/17, де стягнення середнього заробітку та застосування статті 116, 117 Кодексу Законів України про працю до правовідносин, ідентичним даної справи є законним.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 21 серпня 2019 року, прийнятої за наслідками перегляду в апеляційному порядку рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зразковій справі №620/4218/18 та правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 по справі №825/598/17.

Посилаючись у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен був чітко вказати, яку саме норму права судами першої та апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Суд зазначає, що представником ОСОБА_1 в касаційній скарзі процитовано лише норми Кодексу адміністративного судочинства України та витяги з судових рішень Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з загальним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права (не застосування конкретної норми права) та суперечність судового рішення апеляційного суду висновкам Верховного Суду, водночас не зазначаючи в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права та/або невідповідність висновків апеляційного суду висновкам Верховного Суду, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Водночас, суд звертає увагу на те, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права, які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного рішення.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухвалені, та навести аргументи в обгрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Авілової О.М. підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження на Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі №520/9762/19.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 287, 329, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Авілової Олени Михайлівни на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі №520/9762/19 - повернути особі, яка її подала.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

3. Роз`яснити, що попвернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

...........................

А.В. Жук,

Суддя Верховного Суду