2-843/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Донецьк     «19» лютого 2009 року

Кіровський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді     Ларіної Н. О.

при секретарі     Водоп'яновій I. І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу з тих підстав, що вони з відповідачем втратили почуття любові та взаємної поваги один до одного.

Позивачка в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги про розірвання шлюбу та в обґрунтування своєї позиції пояснив, що з відповідачем вона перебуває у шлюбі з 04 листопада 2006 року. Від даного шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З січня 2007 року вони припинили шлюбні відносини. Позивач не бажає надалі підтримувати з відповідачкою сімейні відносини.

У судовому засіданні відповідач позов визнав і в обґрунтування своєї позиції пояснив, між нею та позивачем внаслідок втрати почуття любові і взаємної поваги один до одного склалися неприязні відносини. З січня 2007 року сім'я фактично не існує. Вважає, щ надалі вони не можуть підтримувати шлюбні відносини з позивачем і наполягає на розірванні шлюбу. Майнового спору в них не має. Судові рас ходи просить покласти на нього.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог (ст.. 11 ЦПК України) суд встановив наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зареєстрували шлюб 04 листопада 2006 року, що було підтверджено свідоцтвом про шлюб. Від шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, 01 листопада 2006 року. Відповідно до вимог ст.. 112 Сімейного Кодексу України і роз'ясненням п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані в силу ст.. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд визнає, що між подружжям внаслідок розладу і конфліктів виникли неприязні відносини, із січня 2007 року вони не мешкають однією родиною один з подружжя не бажає надалі підтримувати шлюб. При таких обставинах суд дійшов висновку про те, що спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можливо. Від шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, 01 червня 2007 року, яка проживає з позивачкою. Приймаючи до уваги сформовані взаємини між подружжям, причини конфлікту, тривалість їх спільного не проживання, не бажання кожного з них надалі підтримувати сімейні взаємини суд вважає, що збереження цього шлюбу стало неможливим, тому визнає позов про розірвання шлюбу обгрунтованим і належним до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд приймає до уваги ступінь відповідальності кожного з подружжя в розпаді шлюбу, враховує їхнє матеріальне і сімейне становище, інші обставини справи та вважає за необхідне судовий збір у розмірі 17 грн. стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.. ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 105, 110, 112 Сімейного Кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровського РУЮ м. Донецька від 04 листопада 2006 року, актовий запис № 944 - розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_2 до доходу держави держмито в розмірі 17 (сімнадцять) грн.,

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.