Ухвала

14 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 953/21128/19

провадження № 61-5591ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Шевцов Олександр Анатолійович, на постанову Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21 лютого 2019 року.

Заява обґрунтована тим, що предметом позову є стягнення коштів основної суми боргу та 3 % річних, земельна ділянка є єдиним майном, зареєстрована за відповідачем на підставі права власності та є єдиним майном відповідача, за рахунок якого можливо виконати рішення суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2019 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено з інших підстав.

20 березня 2020 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Шевцов О. А., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення - у випадках, встановлених законом.

Частиною першою статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник оскаржує постанову Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року, якою переглянуто ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, зазначене судове рішення не підлягає касаційному оскарженню відповідно до вимог статті 389 ЦПК України і у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 3 частини першої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Шевцов Олександр Анатолійович, на постанову Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець