Справа № 2а-414/09

ПОСТАНОВА

 Іменем України

17 березня 2009 року

Суддя Ленінського районного суду м. Луганська Луганський В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання виплатити підвищення до пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2009 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганську, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона має статус "дитини війни" у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідач має виплачувати їй підвищення до пенсії, однак, таке підвищення їй не виплачується, просить визнати незаконною бездіяльність відповідача з невиплати їй протягом липня-грудня 2007 року підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зобов'язати відповідача виплатити підвищення до вказаного закону за липень-грудень 2007 року у сумі 735, 30 гривень.

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі. 17.03.2009 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Від відповідача надійшли заперечення проти позову, у яких він посилається на наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" припинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальній захист дітей війни". Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6 - рн2007 були визнані такими, що не відповідають Конституції положення пункту 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", яким було припинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Таким чином, норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є діючими з 09.07.2007 року. Разом з тим, у 2007 році законодавством не було прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не було визначено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел. Враховуючи, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною Радою України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, таким чином вимоги позивача не підлягають задоволенню. Просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № 135948 від 27.01.1994 року (а.с.4.)

05.06.2008 року позивач звернувся до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська із заявою про перерахунок доплати до пенсії за віком, як дитині війни з липня по грудень 2007 року.(а.с.6.)

10.06.2008 року позивачу відповідачем було повністю відмовлено у перерахунку та виплаті доплати до пенсії, як дитині війни, оскільки законодавчо не врегульовано питання виплати таких підвищень до пенсії у 2007 році.(а.с.7.)

Суд вважає, що така відмова у повній мірі не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-1 У, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинена.

Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", якими була зупинена дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків - 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам, пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 цього закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

ст. 62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року(із змінами від 15 березня 2007 року) був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 жовтня -411 грн.

Таким чином, за період з липня 2007 року по 31.12.2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та виплатити підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни підлягають задоволенню за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року Відповідно до ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Таким чином, суд не вважає, що позивачем пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 62, 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", , Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 року, ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська здійснити ОСОБА_1 виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09.07.2007 року до 31.12. 2007 року з урахуванням фактично отриманих сум.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.