Справа  № 2-724/09

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

20 січня 2009 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд р. Дніпродзержинська в складі:

головуючого, судді Похвалітої С.М.,

при секретарі Цинської О.В., розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він з 20 липня 1990 року з відповідачем зареєстрував шлюб. Від спільного подружнього життя сторони мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3, Об березня ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з відповідачем. З квітня 1991 року позивач з відповідачем припинив шлюбні відносини, сторони разом не мешкають, проживають окремо, спільного господарства не ведуть та не підтримують шлюбно-сімейних відносин.

В судове засідання позивач не з'явився, але до судового засідання надав письмову заяву, у якій зазначив, що підтримує свої позовні вимоги у повному обсязі, просить розглянути справу у його відсутності та наполягає на задоволені своїх позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, надав суду письмову заяву, у якій зазначила, що проти позову не заперечує, просить суд розірвати шлюб з позивачем.

Судом  установлені  такі  факти  та  відповідні  їм правовідносини.

Сторони по справі з 20 липня 1990 року знаходились у шлюбних відносинах, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу, видане Дніпровським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис №  743  (а.с.6).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження, видане Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 696 від 28.03.1991 р. (а.с.7).

З  квітня  1991  року  сторони  припинили  шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть.

Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушення до їх збереження - є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотні значення.

На підставі викладеного, враховуючи, що подальше збереження родини з урахуванням їх взаємних відносин неможливо і суперечить інтересам сторін, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати, пов'язані з реєстрацією розірвання шлюбу в органах РАГС, суд вважає за необхідне покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 3-5, 10, 15, 60, 110, 208, 209, 212, 213-215 ЦПК України і ст. ст. 24, 56, 104, 105, 110, 112 СК України, суд, -

вирішив:

 Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 20 липня 1990 року відділом реєстрації актів громадського стану Дніпровського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 7 43 - розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу в органах реєстрації актів громадського стану, стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 17 гривень, ОСОБА_2 від сплати витрат, пов'язаних з реєстрацією розірвання шлюбу, звільнити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.