Справа № 22ц-2023, 2008 р.     Головуючий у І інстанції

Категорія 37     Гордимов А.В.

Доповідач  Лісова Г.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

2008 року вересня місяця 11 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого       Лісової Г.Є.
Суддів     Семиженка Г.В.

Бугрика В.В. при секретарі      Пасько Г.Г. з участю адвоката     ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 18 червня 2008 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - Третя Херсонська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 червня 2008 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано недійсним складений ОСОБА_6 заповіт щодо розпорядження належним їй майном на випадок своєї смерті в користь ОСОБА_4, який був посвідчений 18 травня 2005 року державним нотаріусом Третьої Херсонської державної нотаріальної контори.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати і направити справу на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, невірну оцінку зібраних у справі доказів, порушення норм матеріального і процесуального права.

У судовому засіданні ОСОБА_4 та її представник апеляційну скаргу підтримали з підстав викладених у ній, просять рішення суду скасувати як незаконне.

ОСОБА_5  апеляційну скаргу не визнав, вважає, що її слід відхилити як безпідставну.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що її слід відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд правильно виходив з того, що ОСОБА_6 на момент складання заповіту 18 травня 2005 року, яким вона заповіла усе належне їй на день смерті майно своїй дочці ОСОБА_4, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки страждала психічним захворюванням - органічним психічним розладом внаслідок метастатичної пухлини головного мозку і ракової інтоксикації. Цей факт підтверджується актом №204 від 21 лютого 2008 року комплексної посмертної судової психолого-психіатричної експертизи проведеної Одеською обласною клінічною психіатричною лікарнею, якому суд дав належну оцінку поряд з іншими зібраними по справі доказами, зокрема актом Херсонської обласної психіатричної лікарні № 69 від 31 січня 2007 року, довідками лікарні ім. А. і О. Тропіних №2\2090 від 16.11.2005 року та лікарні Дніпровського району ім. О.С. Лучанського №2085 від 21.11.2005 року, показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 про те, що спадкодавець ОСОБА_6 на момент складання заповіту за станом здоров»я усвідомлювала значення своїх дій і могла керувати ними спростовуються зазначеними вище доказами, а тому суд обґрунтовано не взяв їх до уваги.

Відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є рідними братом відповідачки, а отже спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_6, яка наступила 31 травня 2008 року. Однак, заповіт складений спадкодавцем 18 травня 2008 року, у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними, порушував його право на спадкування за законом, а тому підставно був визнаний судом недійсним.

Доводи апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт захворювання спадкодавця станом на 18 травня спростовуються історією хвороби, з якої вбачається, що при поступленні в лікарню 27 травня 2005 року ОСОБА_6 скаржилася на стан здоров»я та стверджувала, що хворіє біля двох місяців, здоров»я різко погіршилося з 1 травня 2005 року. На ці обставини вказують і експерти у акті посмертної судово-психіатричної експертизи від 31 січня 2007 року. Як вбачається з показань свідка ОСОБА_19, її баба ОСОБА_6 16 травня 2005 року скаржилася на поганий стан здоров»я, хотіла викликати лікаря, однак сама пішла до нього, а 17 травня взагалі уже не вставала.

Отже, висновки суду підтверджені допустимими доказами, яким суд дав належну оцінку, а тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 18 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.