Справа № 22ц-5/08

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 вересня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного

суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Матюшенка І.В.

суддів: Малахової Н.М., Жизневської А.В..

при секретарі судового

засідання Лаговській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну

скаргу першого заступника прокурора Житомирської області на рішення Богунського

районного суду м. Житомира від 10 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2  до   виконавчого   комітету  Житомирської  міської ради  про

визнання права власності на житлове приміщення,

встановила:

У грудні 2005 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом в якому просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що спірною квартирою вона користується з початку 90-х років з відома балансоутримувача (КВЖРЕП № 8 м. Житомира), з яким укладено договір про сплату за комунальні послуги, та власника (виконавчого комітету Житомирської міської ради).

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 10 березня 2006 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

У поданій апеляційній скарзі перший заступник прокурора Житомирської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову та вирішити питання про поворот виконання рішення. Апелянт зазначає, що у суду не було підстав застосовувати до спірних правовідносин положення ст. 344 ЦК України, оскільки їх застосування можливе лише з 1 січня 2011 року.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка відкрито, безперервно більше 10 років користується спірною квартирою, власником якої є відповідач, а тому вона набула права власності на неї на підставі ст. 344 ЦК України, згідно якої особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном, і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність).

Проте, такий висновок суду першої інстанції є помилковим.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України останній застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після  набрання  ним  чинності.  Пунктом  8  Прикінцевих та перехідних

положень ЦК України встановлено, що правила ст. 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. А відтак, положення ст. 344 ЦК України щодо набуття права власності на нерухоме майно можуть бути застосовані лише після 1 січня 2011 року.

Крім того, порядок отримання у власність житла, що знаходиться в державній власності (саме до такого житла відноситься квартира АДРЕСА_1) передбачений Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" (ст. 345 ЦК України).

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених ст. 205 ЦПК України. Відповідно до п. 6 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

У процесі розгляду справи апеляційним судом Житомирської області встановлено, що позивач ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 125), спадкова справа після її смерті не відкривалася (а.с.130, 132, 134, 137, 138, 140, 141, 162, 164).

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як незаконне, правонаступники позивачки відсутні, колегія суддів, скасовуючи рішення суду першої інстанції, закриває провадження у справі.

Не підлягають до задоволення вимоги апелянта щодо повороту виконання рішення суду, оскільки апеляційним судом встановлено, що спірна квартира за договором купівлі-продажу від 13 квітня 2006 року, який не оспорений) належить ОСОБА_4 (інвентаризаційна справа № 4406 а.с.315).

Керуючись ст. ст. 303, 307, 310, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Житомирської області задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 березня 2006 року скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.