Справа № 22-590               Головуючий у 1-й інстанції: Федосєєв С.В.

    Доповідач: Чобіток А.О.

Ухвала

 Іменем України

02 квітня  2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва  в складі: головуючого - судді Чобіток А.О.. суддів - Вовченка В.М., Немировської О.В. при секретарі - Мороз Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права користування житловою площею, усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення    , -

встановила:

В березні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права користування житловою площею, усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення . Зазначала , що перебуваючи з відповідачем в фактичних шлюбних відносинах, вона в 1999 році вселилася до АДРЕСА_1, де був зареєстрований відповідач та неповнолітня донька його попередньої дружини та яка в даному помешканні не мешкала, а проживала в школі-інтернаті № 21 в м. Києві. 03 лютого 2001 року вона з відповідачем уклала шлюб і продовжила проживати в спірній квартирі. В 1996 році ОСОБА_2 було надано ордер на спірну квартиру на сім»ю в складі двох осіб : його та ОСОБА_4 . З жовтня 2006 року відповідач став перешкоджати їй в користуванні вказаним житлом . Вважає, що придбала рівне з відповідачем право користування житловою площею. Крім того зазначала, що іншого житла крім спірної житлової площі не має, в спірній квартирі залишилися її особисті речі, одежа, майно, яке було придбано нею з відповідачем під час шлюбу.

Просила суд визнати за нею право користування жилою площею в АДРЕСА_1, усунути перешкоди в користуванні жилим приміщенням та вселити її в спірну квартиру.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги , посилаючись на неповне з»ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права .

Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з"явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги , обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.

Встановлено, що ОСОБА_2 був прописаний на спірній житловій площі як в гуртожитку з 18.03.1993 року . Разом з ним з 1996 року була зареєстрована донька його колишньої дружини ОСОБА_5, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_5,

після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 по день смерті у 2003 році,    залишалася проживати зі своєю дочкою ОСОБА_4 на спірній житловій площі.

03 лютого 2001 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з позивачкою, який було розірвано 06 лютого 2007 року.

24.05.2006 року розпорядження Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від за № 839 , ОСОБА_2 був наданий ордер № 3696 серії Б від 26.06.2006 року на жиле приміщення на сім»ю з 2-х осіб ( йому та неповнолітній доньці колишньої дружини ОСОБА_4.) на право зайняття приміщення жилою площею 21, 10 кв.м., яке складається з 2-х кімнат в комунальній АДРЕСА_1. Зазначений ордер виданий Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією в м. Києві на 2-х осіб, а саме -ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Відповідно до ст.. 65 ЖК України, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім»ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_4 , особисто чи через своїх представників, не надавали письмової згоди на вселення позивачки на спірну житлову площу, а тому вона не набула рівного з відповідачами права користування житловою площею.

Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, постановленим відповідно до встановлених обставин та наданих сторонами доказів .

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_1, зазначаючи про те , що набула рівне з відповідачами право користування спірною площею, не надала жодного доказу на спростування встановлених судом обставин, в спірному приміщенні ніколи не була зареєстрована, в установленому законом порядку питання щодо її реєстрації перед відповідними органами не ставила.

На підставі викладеного, рішення суду є законним та обґрунтованим , підстави для скасування якого відсутні.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308 313-315  ЦПК України, колегія суддів , -

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в
касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання
ухвалою законної сили.