Справа № 22-2122 Головуючий у 1 інстанції: Вовк С.В.
Доповідач : Євтушенко О.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2009 року Апеляційний суд м. Києва в складі:
Головуючого: ЄВТУШЕНКО О.І.
суддів: КОРОТУНА В.М., БІЛИЧ І.М.
при секретарі ТУРЧЕНКО Ю.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника 3-х осіб з самостійними вимогами - ОСОБА_1 та відповідача - Печерської районної у м.Києві державної адміністрації на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2008 року в справі за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м.Києва «Печерськжитло» до ОСОБА_2 та Печерської районної у м.Києві державної адміністрації, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Луксор», 3-ті особи із самоетійними вимогами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 розірвання інвестиційного контракту та за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Печерської районної у м.Києві державної адміністрації про визнання інвестиційного контракту недійсним.
Апеляційний суд, -
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2007 року КП УЖГ Печерського району м.Києва «Печерськжитло» звернувся до суду з позовом до відповідачів про розірвання інвестиційного контракту, посилаючись на те, що в порушення умов укладенного контракту відповідач не приступив до його виконання, а тому укладений контракт підлягає розірванню.
В серпні 2008 року 3-ті особи із самостійними вимогами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 п.3вернулись до суду з позовом до відповідачів про визнання укладенного ними інвестиційного контракту недійсним.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2008 року в задоволенні позовів відмовлено.
В апеляційній скарзі представник третіх осіб з самостійними вимогами - ОСОБА_1 та відповідач - Печерська районна у м.Києві державна адміністрація просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, посилаючись на те, що рішення винесене судом з порушенням матеріального та процесуального права.
В апеляційній інстанції представник Печерської районної у м.Києві державної адміністрації та 3-ті особи і їх представник підтримали подані апеляційні скарги.
Представник відповідача ОСОБА_2 просив відхилити подані апеляційні скарги, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді ЄВТУШЕНКО О.І., пояснення осіб, які з'явились в апеляційну інстанцію, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційна скарга Печерської районної у м.Києві державної адміністрації не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга 3-їх осіб та їх представника підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 18 квітня 2001 року Державним комунальним підприємством по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території Печерського району м.Києва, правонаступником якого є комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м.Києва, яке діяло за дорученням Печерської районної державної адміністрації м.Києва та від її імені з ОСОБА_2 укладено інвестиційний контракт № 157.
За інвестиційним контрактом відповідних прав та обов'язків набула Печерська районна державна адміністрація у м.Києві, яка за відповідним розпорядженням надала позивачу повноваження на укладання контракту від імені райдержадміністрації.
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку, що особою, якій належить право вимагати розірвання інвестиційного контракту є Печерська районна державна адміністрація у м.Києві, а не комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м.Києва, яке не є належним позивачем, а Печерською районною державною адміністрацією позивачу не було надано повноважень на пред*явлення позову, відповідне розпорядження відсутнє на ведення справи, а тому позов подано неуповноваженою особою, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що 3-ті особи із самостійними вимогами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 п.3вернулись до суду з самостійним позовом до відповідачів про визнання укладенного ними інвестиційного контракту недійсним.
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є співвласниками будинку по АДРЕСА_1
Із матеріалів справи встановлено, п. 3 розпорядження КМДА від 29.04.1998 року №964 ОСОБА_7 надано право виступити інвестором переобладнання горища над своєю квартирою на мансардний поверх АДРЕСА_1 за умови перерахування у тижневий строк після затвердження проектно-кошторисної документації коштів у розмірі 5% від кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт.
Пунктом 9 розпорядження КМДА від 2000 року №1227 «Про надання дозволу на виготовлення проектно-кошторисної документації на реконструкцію горищ та надбудову мансардних поверхів деяких будинків в Печерському районі» ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проектно-кошторисної документації на реконструкцію горищного приміщення над квартирами №29, 30, 31, 32 АДРЕСА_1 для розміщення житла за умов, визначених Печерською РДА в Києві в інвестиційному контракті.
Пунктом 106 розпорядження КМДА від 12.11.2001 року №2417 внесено зміни до розпорядження КМДА №1227 від 20.07.2000 року, а саме - пункт 9 після слів та цифр
«над квартирами 29, 30, 31, 32» доповнено словами та цифрами «З об'єднанням всіх приміщень в квартиру №31».
Пунктом 31 розпорядження КМДА №176 від 05.02.2002 року внесені зміни
до розпорядження КМДА від 20.07.200 року №1227, а саме - в пункті 9 (в редакції розпорядження від 12.11.2001 №2417) слова «на реконструкцію горищного приміщення» замінено словами «на надбудову мансардного поверху» 6 в пункті 38 (в редакції розпорядження від 12.11.2001 року №2417 слова « на реконструкцію горищного приміщення» замінено словами «на надбудову мансардного поверху».
Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 22 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2008 року, задоволене скарга ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і вищевказані розпорядження визнані протиправними.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2008 року касаційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 22.березня 2007 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2008 року без змін, тобто судові рішення набрали законної сили.
Саме на підставі розпоряджень, які визнані в судовомк порядку протиправними, відповідачами був укладений оспорюваний інвестиційний контракт 18 квітня 2001 року.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку що правовідносини сторін виникли в 2001 році, а тому при вирішення данного спору необхідно застосовувати норми права встановлені ЦК України в редакції 1963 року, а 3-тя особи звернулись до суду із позовом про визнання угоди недійсної з посиланням на норми ЦК України в редакції 2004 року.
Враховуючи те, що розпорядження на підставі який відповідачами був укладений оспорюваний інвестиційний контракт визнані протиправними, слід прийти до висновку, що укладений відповідачами інвестиційний контракт не відповідає вимогам закону і за вимогами ст. 48 ЦК України (в редакції 1963 року) є недійсним.
Разом з тим зацікавлені особи посилалися на норми міжнародного права зокрема на поррушення їх прав встановлених Протоколом 1 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, яка проголошує, що « Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як у громадських інтересах і на умовах, предбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Апеляційний суд вважає, що місцевим судом порушені права позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, встановлені ст.1 Протоколу 1 та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод з послідуючими поправками, відповідно до якої кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків, або при встановленні обгрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зазначена конвенція є відповідно до ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України, оскільки згода на обов'язковість її положень надана Верховною Радою України.
Права сторін мають вирішуватись виходячи з положень ст. 6 конвенції, якою гарантується право кожної людини на доступ до справедливого і неупередженого судочинства.
Районний суд безпідставно відмовив в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , враховуючи те, що відповідачами порушені права позивачів встановолені ст. 1 Протоколом 1 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, яка проголошує, що « Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше
як у громадських інтересах і на умовах, предбачених законом, або загальними принципами міжнародного права.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не можна визнати законним і обгрунтованним, воно підлягає скасуванню.
Враховуючи те, що судом першої інстанції та апеляційним судом з*ясовані і витребовані всі необхідні матеріали по справі і з урахуванням діючих норм права, апеляційний суд вважає можливим постановити нове рішення.
Враховуючи обставини по справі апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги грунтуються на законі, відповідачами порушені права позивачів співвласників будинку, при укладенні інвестиційного контракту, цей контракт не відповідає вимогам закону, а тому є недійсним.
В інший частині рішення суду відповідає вимогам процесуального закону, а тому немає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу представника третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 п. 3 самостійними вимогами - ОСОБА_1 задовольнити, а апеляційну скаргу відповідача - Печерської районної у м.Києві державної адміністрації відхилити, залишити без задоволення, скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2008 рокув частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та постановити в цій частині нове рішення..
Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Печерської районної у м.Києві державної адміністрації про визнання інвестиційного контракту недійсним задовольнити. Визнати недійсним інвестиційний контракт укладени ОСОБА_2 та Печерською районної у м.Києві державною адміністрацією 18 квітня 2001 року, а в інший частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної чинності з моменту його оголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.