ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2010 р. Справа № 2-а-531/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,
при секретарі судового засідання: Котюжанській Тетяні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : Фабрик Я. В.- представник за дорученням
відповідача : Марценюк С.А.- представник за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниця
до: Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області
про: скасування постанови
ВСТАНОВИВ :
15.02.2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області щодо скасування постанови від 28.12.2009 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 850 гривень.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.02.2010 року відкрито провадження за даним позовом.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач не міг своєчасно виконати рішення суду від 22.05.2009 року, оскільки довідка прокуратури Вінницької області від 12.06.2007 №18-ф-391 про заробітну плату ОСОБА_1. на підставі якої проводився перерахунок пенсії, була фактично отримана Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці, 18.12.2009 року про що на думку позивача свідчив вхідний номер.
В подальшому, а саме 22.12.2009 року, як обґрунтовує позивач, він здійснив перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1. та повідомив про це відповідача.
Поряд з цим, позивач вказуває на те, що ним попередньо оскаржувалась до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору, однак йому було відмовлено у задоволені скарги, у зв’язку з чим винесена відповідачем постанова оспорюється позивачем у судовому порядку.
Відповідач позов не визнав з підстав викладених в письмових запереченнях, поряд з іншим зазначивши, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження та при винесенні оскаржуваної постанови діяв у межах та у спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження", а, відтак, оспорювана постанова є законною.
Разом з тим, відповідач, як підставу для відмови у позові, просив застосувати пропуск строку звернення до адміністративного суду, про що ним внесено відповідне клопотання у судовому засіданні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані по справі докази в їх сукупності суд встановив наступне.
27.04.2009 року заступником начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі №2-а-2449/08, виданого 25.02.2009 року Вінницьким окружним адміністративним судом, відповідно до якого Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці зобов’язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідок прокуратури Вінницької області №18-ф-62 від 12.06.2007 року, №18-ф-1137 від 16.06.2007 року та №18-ф-391 від 17.03.2008 року.
Зазначеною постановою боржнику надано строк для добровільного виконання виконавчого документа до 04.05.2009 року.
Разом з тим, у зв’язку із несвоєчасним отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій, якою провадження виконавчих дій з примусового виконання зазначеного виконавчого листа відкладено до 22.05.2009 року.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, тільки 22.12.2009 року він повідомив відповідача про повне виконання виконавчого листа у справі №2-а-2449/08 виданого 25.02.2009 року.
В подальшому, 28.12.2009 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.17) та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору (а.с.15).
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.
Проаналізувавши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі по тексту - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі по тексту - рішення).
Статтею другою вказаного Закону встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається та не заперечувалось сторонами, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду у справі №2-а-2449/08 на момент здійснення державним виконавцем дій з виконання виконавчого листа у вказаній справі набрала законної сили.
Відповідно ж до ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно частини 1 ст. 5 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 6 вказаного закону визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Згідно ч. 2 ст. 24 вказаного Закону, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону, після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
Відповідно до ст.46 Закону, у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Як встановлено судом та підтверджено в судовому засіданні представником відповідача, позивач достатніх дій спрямованих на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не вчинив і у визначені в постанові про відкриття виконавчого провадження та у постанові про відкладення виконавчих дій терміни (до 04.05.2009 року та до 22.05.2009 року відповідно) добровільно виконавчий лист у справі №2-а-2449/08 не виконав.
Тобто вимоги державного виконавця, якими боржника зобов'язано вжити заходів для виконання виконавчого листа у зазначеній вище справі в термін до 04.05.2009 року та відповідно до 22.05.2009 року з урахуванням терміну відкладення виконавчих дій, позивачем також не виконані.
Фактичне ж виконання зазначеного виконавчого листа було здійснено позивачем 22.12.2009 року, тобто поза межами визначеного державним виконавцем терміну, про що свідчать обґрунтування (доводи) позивача викладені у заяві.
28.12.2009 року, у зв'язку з виконанням виконавчого листа виданого 25.02.2009 року у справі №2-а-2449/08 відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 17), та враховуючи, що у визначені державним виконавцем терміни рішення суду позивачем добровільно не виконано, правомірно, винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
Посилання позивача як на підставу неможливості своєчасного виконання рішення суду до 22.05.2009 року відповідно до виконавчого листа у справі №2-а-2449/08 виданого 25.02.2009 року на те, що довідка прокуратури Вінницької області від 12.06.2007 №18-ф-391 про заробітну плату ОСОБА_1. на підставі якої необхідно було провести перерахунок пенсії, отримана позивачем тільки 18.12.2009 року, не може бути взято судом до уваги та оцінюється ним критично, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази того, що позивачем поряд зі зверненням до прокуратури Вінницької області з листом щодо надання довідок №18-ф-62 від 12.06.2007 року, №18-ф-1137 від 16.06.2007 року та №18-ф-391 від 17.03.2008 року, дійсно вжито і інші необхідні та вичерпні заходи з метою отримання у строк, встановлений для добровільного виконання рішення, вищезгаданих довідок, в тому числі і довідки від 12.06.2007 №18-ф-391
Інших доказів на підтвердження відсутності в Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці реальної можливості для вжиття заходів достатніх для отримання необхідних довідок щодо перерахунку пенсії, на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про відкладення виконавчих дій позивачем не надано.
Також суд зважає на ту обставину, що відповідно до ч.1 ст.263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. А відповідно до ч. 1 ст. 264 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Отже, позивач у випадку виникнення ускладнюючих виконання судового рішення обставин, або у випадку необхідності зміни особи боржника, не був позбавлений права звернутися до суду відповідно із заявою про відстрочення виконання рішення суду або заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
Проте, як свідчать матеріали справи, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці, як боржник у виконавчому провадження з виконання виконавчого листа у справі №2-а-2449/08 виданого 25.02.2009 року, заяву про відстрочення виконання судового рішення або про заміну сторони виконавчого провадження не подавало.
Відповідно до положень ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення учасників виконавчого провадження (крім державного виконавця) та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, із позовною заявою до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів встановлюється десятидений строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів або триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій (ч.2 ст.181 КАС України).
Водночас, статтею 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як зазначалось вище, позивач звертався до відповідача із скаргою, яка отримана останнім 15.01.2010 року та стосувалась дій державного виконавця щодо стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 850 грн., згідно постанови від 28.12.2009 року, що винесена за невиконання у добровільний строк виконавчого листа по справі №2-а-2449/08, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом 25.02.2009 року, однак безпосередньо до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, позивач звернувся з заявою тільки 15.02.2010 року, тобто поза межами строку визначеного ч.2 ст.181 КАС України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії відповідачем дотримані, а постанова державного виконавця про стягнення з боржника (позивача за цим позовом) виконавчого збору винесено на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до ст.ст.71, 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Беручи до уваги вищенаведене, та враховуючи те, що позивачем фактично пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений спеціальним законом, і відповідач наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог також із цієї підстави, а заяви про поновлення строку з обґрунтування поважності причин його пропуску не подано та зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці задоволенню не підлягають, а тому в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 99,128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Відмовити в задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниця.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 26.02.10
Суддя Чернюк Алла Юріївна