ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" березня 2010 р. Справа № 22/1662
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гулової А.Г.
суддів: Пасічник С.С.
Щепанської Г.А.
при секретарі Феськовій М.Ю. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Карманова А.М. - представника за довіреністю від 30.07.2009р.
від відповідача: ОСОБА_3 - підприємця,
від третіх осіб:
- ТОВ "Юнілівер Україна": не з'явився,
- підприємець - ОСОБА_4
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна", м.Київ
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "23" листопада 2009 р. у справі № 22/1662 (суддя Заверуха С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна", м.Київ
заучастю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна", м.Київ
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Хмельницький
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м.Хмельницький
про стягнення 14451,01грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.11.2009р. у справі №22/1662 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Юнілівер Україна" та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про відшкодування збитків на суму 9092,22грн., стягнення 4800,00грн. витрат, пов'язаних з представництвом інтересів, 558,79грн. витрат, пов'язаних з прибуттям до місця розгляду справи, відмовлено.
Вважаючи, що вказане рішення прийняте місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 9092,22грн., 4800,00грн. витрат, пов'язаних з представництвом інтересів, 558,79грн. витрат, пов'язаних з прибуттям до місця розгляду справи.
Крім того, 11.03.2010р. позивачем надано уточнення до апеляційної скарги, зареєстровані судом апеляційної інстанції 11.03.2010р. за вх.№02-01/1662/10.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу (з врахуванням поданих до неї уточнень), позивач зазначив, зокрема, наступне:
- суд відмовив у позові з тієї підстави, що в постанові Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2009р. у справі №43/55 за позовом підприємця ОСОБА_3 до ТОВ "Вєста Україна" про стягнення заборгованості було встановлено, що ОСОБА_3 виконане взяте на себе господарське зобов'язання в повному обсязі й відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені даним рішенням, не доводяться при вирішенні спору у справі №22/1662, однак, даний висновок суду є неправильним, оскільки предметом розгляду справи №43/55 було встановлення факту надання послуг перевезення вантажу, а не факт пошкодження продукції, який є предметом розгляду у справі №22/1662, а тому, доказами, які досліджувались у справі №43/55, що є преюдиціальними, були лише ті, які підтверджували факт перевезення вантажу, а не пошкодження;
- суд встановив, що договором доручення сторони визначили обов'язок відповідача при невідповідностях і ушкодженнях, виявлених під час вивантаження, внести свої зауваження в усі примірники товарної накладної, а також взяти участь у складанні акту вантажоодержувачем, торгово-промисловою палатою чи незалежним експертом страхової компанії і підписати його, проте, при вивантаженні товарно-матеріальних цінностей позивач та вантажоодержувач (ТОВ "Юнілівер Україна") не повідомили відповідача про псування та втрату частини перевезеного вантажу, що, в свою чергу, позбавило відповідача можливості брати участь у складанні акту розбіжностей, вносити свої зауваження до товарно-транспортних накладних, викласти свої заперечення та міркування з приводу якості доставленого вантажу, а також суд зауважив, що згідно акту розбіжностей та письмових пояснень водій перевізника не погодився з невідповідностями, зазначеними в акті. Однак, судом першої інстанції не враховано, що акт водієм підписаний, а тому, відповідно до п.6.9 договору, де вказано, що відповідач несе відповідальність за дії осіб, що залучаються до виконання даного договору, як за свої власні, у розмірі і на умовах, передбачених чинним законодавством для перевізника вантажу, а також, враховуючи ч.3 ст.14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", якою встановлено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування у тому ж порядку, як і за власні дії, відповідач несе відповідальність за водія-експедитора, який підписав акт, що є підтвердженням факту участі у складанні акту вантажоодержувачем;
- судом не враховано, що в договорі не встановлено обов'язку позивача повідомити відповідача про складання акту;
- п.3.1.5 договору встановлено, що відповідач повинен негайно інформувати позивача і не приступати до перевезення без його дозволу у випадку невідповідності даних про характер вантажу, маршруту перевезення, митної обробки, зазначених у заявці на перевезення, фактичному стану вантажу та інструкціям відправника вантажу (вантажоодержувача), однак, водій відповідача, не перевіривши стан вантажу, його розміщення, кріплення, розпочав перевезення, не узгодивши це з позивачем, а також, не зробивши застереження про стан вантажу та його упаковку у товарно-транспортній накладній, як це передбачено ч.2 ст.9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р. зі змінами та доповненнями, відповідач фактично позбавив позивача права захистити свої права перед вантажоодержувачем, вказавши на недоліки, які начебто були зроблені вантажовідправником;
- поза увагою суду залишено те, що збитки позивача щодо вартості пошкодженого вантажу та додаткові витрати підтверджуються претензією №V-7 від 02.07.2008р., рахунком-фактурою (інвойсом) №7090603473 від 19.06.2008р., декларацією ІМ-40 від 26.06.2008р., договором №009/08 від31.07.2009р. про надання юридичних послуг, платіжними дорученнями №43 від 06.08.2009р., №130 від 14.09.2009р., №426 від 14.10.2009р., №544 від 03.11.2009р., рахунками та актами наданих послуг.
Відповідач у відзиві від 09.02.2010р. на апеляційну скаргу (т.2 а.с.37) заперечив проти доводів позивача, надавши пояснення на їх спростування. Просить оскаржене рішення господарського суду Хмельницької області у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Треті особи письмових відзивів на апеляційну скаргу не надали.
Представник третьої особи - ТОВ "Юнілівер Україна" - на виклик в засідання суду не з'явився. Про причини його нез'явлення суд апеляційної інстанції не повідомлено.
Враховуючи той факт, ТОВ "Юнілівер Україна" було своєчасно та належним чином повідомлене про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 11.02.2010р., беручи до уваги, що ст.96 ГПК України не встановлює обов'язку сторони (а відповідно до ст.27 цього Кодексу треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються правами та несуть обов'язки сторони у справі, крім права на зміну підстави i предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову), а також положення ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги без участі представника третьої особи та за відсутності письмових відзивів третіх осіб на апеляційну скаргу.
Представник позивача підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній та уточненнях до скарги доводи. Вважає рішення господарського суду першої інстанції від 23.11.2009р. у даній справі прийнятим з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 14451,01грн. збитків.
Відповідач - підприємець ОСОБА_3 - заперечив проти апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своїх заперечень. Вважає оскаржене рішення місцевого господарського суду у даній справі законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Третя особа - підприємець ОСОБА_4 - вважає апеляційну скаргу позивача безпідставною, а рішення господарського суду першої інстанції у даній справі законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить вказане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 14.11.2007р. між ТОВ "Вєста Україна" та ТОВ "Юнілівер Україна" було укладено договір на організацію та надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів автотранспортом у міжнародному сполученні за №TR-4 (т.1 а.с.13-17,87-91), згідно якого ТОВ "Вєста Україна" (за договором "повірений") зобов'язалось, зокрема, надавати ТОВ "Юнілівер Україна" (за договором "клієнт") послуги з організації перевезень його вантажів, оформлення документів, необхідних для здійснення таких перевезень, а також інші транспортно-експедиційні послуги у відповідності до заявок клієнта як особисто, так і шляхом залучення третіх осіб.
В матеріалах справи наявна транспортна заявка за №78R від 17.06.2008р. (т.1 а.с.86), згідно якої ТОВ "Юнілівер Україна" виступило замовником вантажу вартістю 2600євро та маршрутом перевезення Lessingstrasse 35 Neu Wulmstorf EP Logistic GmbH- м.Гостомель, вул.Садова,26а, склад фірми "Кюне і Нагель".
З матеріалів справи також вбачається, що 03.03.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №253171 дата проведення державної реєстрації 09.08.2004р., т.1 а.с.34) було укладено договір-доручення №ПЕ-0000007 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні (т.1 а.с.10-12), відповідно до розділу 1 якого довіритель - підприємець ОСОБА_3 (довірена особа перевізника) доручає повіреному- ТОВ "Вєста Україна" за винагороду здійснювати пошук і підбір вантажовласників (замовників або їхніх довірених осіб), з метою забезпечення вантажами транспортних засобів (перевізника) для транспортування їх в міжнародному та міжміському сполученні, а повірений, діючи з доручення довірителя в межах даного договору-доручення, надає послуги по пошуку і підбору вантажовласників чи їхніх довірених осіб, тобто організовує перевезення найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, відповідно до вимог чинного законодавства України, Статуту автомобільного транспорту, Правил перевезень вантажів, міжнародних Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень та інших законодавчих та нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України та в міжнародному сполученні.
В п.1.3. договору сторони визначили, що у розділах 1-6 даного договору довіритель іменується експедитором-1, а повірений - експедитором-2.
У вересні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєста України" (за договором експедитор-2) звернулось в господарський суд Хмельницької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (експедитор-1) про відшкодування збитків в сумі 9092,22грн.
Обґрунтовуючи позов, товариство зазначило, зокрема, що на підставі п.2.3. договору-доручення №ПЕ-0000007 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні надіслало відповідачеві транспортну заявку №78/R від 18.06.2008р. на перевезення вантажу, відповідно до якої відповідач мав здійснити перевезення вантажу за маршрутом м.Прушков (Республіка Польща) – м.Гостомель (Україна), склад фірми "Кюне і Нагель" й дане зобов'язання відповідачем виконане, що підтверджується міжнародною ТТН CMR №0037323 (т.1 а.с.19,84), де одержувачем вантажу є ТОВ "Юнілівер Україна", склад фірми "Кюне і Нагель", однак, в процесі перевезення вантажу частина вантажу (136 коробів на суму 9093,22грн.) була пошкоджена, про що свідчить акт розбіжностей №1/1000050338 від 28.06.2008р. (т.1 а.с.20,81), складений в присутності водія транспортного засобу ОСОБА_6, та пояснення останнього, в якому зазначено, що вантаж міг зіпсуватися в зв'язку з екстреним гальмуванням (т.1 а.с.21).
На думку позивача, відповідачем порушено п.п.3.1.4. договору №ПЕ-0000007, яким закріплено обов'язок відповідача стежити за розміщенням і кріпленням вантажу на вантажній платформі з метою уникнення ушкоджень вантажу, за що він має нести відповідальність відповідно до норм ст.14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст.ст.932,934 Цивільного кодексу України, ст.224 Господарського кодексу України, ст.17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.
Як стверджує позивач, відповідно до акту розбіжностей №1/1000050338 від 28.06.2008р., ТОВ "Вєста Україна" відшкодувало ТОВ "Юнілівер Україна" збитки за пошкоджений товар в сумі 9093,22грн. згідно заявленої останнім претензії №V-07 від 02.07.2008р. (т.1 а.с.22,78), що підтверджується платіжним дорученням №14 від 20.02.2009р. (т.1 а.с.24), а згодом відправило претензію №V-7/1 від 03.03.2009р. (т.1 а.с.23) відповідачу, поставивши вимогу відшкодувати вказану суму, однак, дана претензія залишена відповідачем без задоволення.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 16.09.2009р. (т.1 а.с.42) до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено підприємця ОСОБА_4, а на стороні позивача - ТОВ "Юнілівер Україна", яке у письмових поясненнях по справі за №154 від 16.10.2009р. (т.1 а.с.92-94) зазначило, що між ним та ТОВ "Вєста Україна" було укладено договір доручення №ТR-4 від 14.11.2007р. на організацію та надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів автотранспортом у міжнародному сполученні (т.1 а.с.87-91), на виконання якого товариством "Юнілівер Україна" було надано заявку-доручення на перевезення вантажу №78R від 17.06.2008р. (т.1 а.с.86), перевезення вантажу здійснювалось автомобілем/причепом, д.н.НОМЕР_2/ВХ4119ХХ, а 28.06.2008р. вантаж було доставлено на склад "Кюне і Нагель" за адресою: м.Гостомель, вул.Садова,26а, на підтвердження чого 28.06.2008р. було підписано акт №1000050338 про приймання товару на комерційний склад (т.1 а.с.80), однак, під час розвантаження товарно-матеріальних цінностей було виявлено пошкодження продукції в кількості 134 короба та недостачу товару в кількості 2 короба, пошкоджену продукцію було утилізовано, про що свідчить акт утилізації (захоронення) відходів від 09.12.2008р. (т.1 а.с.51-55).
Як зазначає ТОВ "Юнілівер Україна", ТОВ "Вєста Україна" відшкодувало йому збитки в сумі 9093,22грн., понесені в зв'язку з пошкодженням та недостачею частини товару (продукції) під час транспортування, й жодних претензій до вказаного товариства ТОВ "Юнілівер Україна" не має.
Відповідач у відзиві від 19.10.2009р. на позовну заяву (т.1 а.с.119) проти вимог позивача заперечив, посилаючись на те, що 30.06.2009р. постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №43/55 (т.1 а.с.126-128) був частково задоволений його позов до ТОВ "Вєста Україна" про стягнення боргу за виконані для останнього транспортні послуги, факт виконання яких підтверджений міжнародною транспортною накладною CMR №0037323, ВМД ІМ40 №12500001/8/909695 від 26.06.2008р., яка не містить жодних застережень щодо відсутності найменувань чи пошкодження товару зі сторони незацікавлених осіб (зокрема, митного органу), хоча митне оформлення та огляд товару відбувався на Київській обласній митниці 26.06.2008р., тобто, за два дні до складання акту розбіжностей, який складався і підписувався зацікавленими особами без залучення сторонніх організацій чи представників і не містить жодних доказів того, що у ньому йдеться саме про той товар, що доставлявся відповідачем у червні 2008 року.
Як зазначає відповідач, характер внутрішнього пошкодження та розмір знецінення товару будь-якою експертною установою не визначався, відповідач для участі у прийманні товару не запрошувався.
Відповідач також стверджує, що добровільне відшкодування позивачем збитків не має наслідком автоматичної відповідальності відповідача, оскільки згідно п.6.1. договору - доручення №ТR-4 від 14.11.2007р. відповідальність за збереження вантажу на протязі його транспортування, в тому числі коли транспортування здійснюється третіми особами, залученими позивачем для виконання умов договору, до моменту передання вантажу отримувачу, несе саме позивач.
Крім того, відповідач просив застосувати позовну давність до позовних вимог в один рік, посилаючись на те, що позов був поданий після спливу позовної давності в один рік: провадження у справі порушене 04.09.2009р., а факт нестачі та пошкоджень виявлено 28.06.2008р.).
Позивач, в свою чергу, на спростування доводів відповідача, зазначив, що посилання останнього на те, що правовідносини між сторонами випливають з договору перевезення, в зв'язку з чим до вимог, пов'язаних з перевезенням вантажу, застосовується позовна давність в один рік, є безпідставними, оскільки правовідносини між сторонами ґрунтуються на договорі транспортного експедирування й до вимог, що випливають з цього договору застосовується загальний строк позовної давності у три роки, передбачений ст.257 ЦК України.
Колегія суддів вважає таку позицію позивача правильною.
23.11.2009р. позивачем було подано уточнення до позовної заяви (т.2 а.с.17-18), в яких позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідача 9092,22грн. збитків, 4800,00грн. витрат, пов'язаних з представництвом інтересів позивача у суді, 558,79 грн. витрат, пов'язаних з прибуттям до місця розгляду справи.
На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано копії договору від 31.07.2009р. про надання юридичних послуг, укладеного між ТОВ "Вєста Україна" та ТОВ "Юридичний Київ"; платіжних доручень про сплату послуг; рахунків-фактур; акта приймання-передачі послуг від 31.08.2009р. 17.09.2009р., 20.11,2009р., 03.11.2009р. проїзних квитків на автобус, залізничних квитків рейсами Київ-Хмельницький, Хмельницький-Київ (т.1 а.с.134-150, т.2 а.с.1-5).
В матеріалах справи наявні також письмові пояснення ОСОБА_6, який працює у підприємця ОСОБА_4 (т.1 а.с.60). Зокрема, у даних поясненнях водій повідомив про обставини розвантаження товару, який перевозився ним по маршруту м.Пружков (Польща) - смт.Гостомель (Київська область) автомобілем ВОЛЬВО №ВХ9180АА / ВХ4119XX.
Колегією суддів враховується наступне.
Як зазначалося вище, відповідно до договору-доручення №ПЕ-0000007 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні (т.1 а.с.10-12) ТОВ "Вєста Україна", діючи з доручення підприємця ОСОБА_3, в межах даного договору зобов'язалось надати послуги з пошуку та підбору вантажовласників чи їхніх довірених осіб, тобто організувати перевезення найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, відповідно до вимог чинного законодавства України, Статуту автомобільного транспорту, Правил перевезень вантажів, міжнародних Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень та інших законодавчих та нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України та в міжнародному сполученні.
Частинами 1 і 2 ст.929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Тобто права та обов'язки перевізника і експедитора є самостійними.
За умовами договору №ПЕ-0000007 від 03.03.2008р. у відповідача виникло господарсько-договірне зобов'язання з перевезення вантажу відправника в обумовлений строк у пункт призначення і видача його одержувачу, вказаному у товарно-транспортній накладній, а у позивача – із забезпечення навантаження транспортного засобу, його митна обробка, митне оформлення всіх необхідних документів, своєчасна передача заявки на організацію автомобільних перевезень та своєчасне проведення з відповідачем розрахунків (п.п.2.1, 3.1 договору).
На виконання умов даного договору відповідачем, згідно заявки позивача від 18.06.2008р. (т.1 а.с.18), як перевізником, було здійснено перевезення вантажу маршрутом Пружков-Гостомель та доставлено його одержувачу – ТОВ "Юнілівер Україна" на склад фірми "Кюне і Нагель", адреса: м.Гостомель, вул.Садова,26а.
Факт виконання зобов'язань відповідача за вищевказаним договором встановлений постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2009р. у справі №43/55 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ТОВ "Вєста Україна" про стягнення коштів за невиконання договору №ПЕ-0000007 від 03.03.2008р. (т.1 а.с.126-128), докази скасування якої в матеріалах даної справи відсутні, а також не спростовується сторонами у справі й, власне, одержувачем вантажу – ТОВ "Юнілівер Україна" – та наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, CMR №0037323 .
Перевезення вантажу відповідачем здійснювалось автомобілем Volvo з напівпричепом д.н.НОМЕР_2/НОМЕР_3 із залученням перевізника – підприємця ОСОБА_4 на підставі договору перевезення вантажів в міжнародному та міжміському сполученні за №1 від 03.01.2008р. (т.1 а.с.120-122).
Однак, як зазначалося вище, за твердженням позивача, частина вантажу на суму 9093,22грн. з вини перевізника була пошкоджена при перевезенні, й вказану суму ТОВ "Вєста Україна" відшкодувало одержувачу цього вантажу – ТОВ "Юнілівер Україна" на підставі претензії останнього №V-07 від 02.07.2008р. (т.1 а.с.22) згідно платіжного доручення №14 від 20.02.2009р. (т.1 а.с.24), а тому, відповідно до п.6.9 договору №ПЕ-0000007 від 03.03.2008р., яким встановлено, що підприємець ОСОБА_3 несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному у товарно-транспортних документах (CMR чи ТТН), а також п.6.8 цього договору, яким визначено, що ОСОБА_3 несе відповідальність за осіб, що залучаються до виконання даного договору, як за свої власні, у розмірі та на умовах, передбачених чинним законодавством для перевізника вантажу, відповідач має відшкодувати ТОВ "Вєста Україна" понесені ним збитки в сумі 9093,22грн.
Однак, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 9093,22грн. збитків задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Як передбачено ст.ст.224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: наявності збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками та вини.
При цьому, стаття 614 Цивільного кодексу України визначає вину як обов'язкову підставу відповідальності за завдані збитки.
Для покладення відповідальності на відповідача за завдані позивачеві збитки необхідна наявність обумовлених підстав, суть яких - у елементах складу правопорушення.
Недоведення хоча б одного із них виключає можливість задоволення вимоги про стягнення збитків.
Однак, колегія суддів вважає, що відповідач умови договору-доручення №ПЕ-0000007 від 03.03.2008р. не порушив, виконавши свої обов'язки в межах взятих зобов'язань за даним договором, а позивач, всупереч вимогам ст.ст.32,34,36 Господарського процесуального кодексу України не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували невиконання умов договору відповідачем, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки, а також доказів, які б підтверджували вину відповідача у понесенні позивачем збитків, дійсний розмір цих збитків та причинний зв'язок між збитками та діями відповідача.
Згідно ч.1 ст.924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Частинами 1 і 3 ст.314 ГК України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Як вбачається з довідки страхової компанії "Інго" від 25.11.2009р. (т.2 а.с.44), за результатами розгляду звернення ТОВ "Вєста Україна" про відшкодування пошкодженого вантажу, що перевозився автомобілем д.н.НОМЕР_2/НОМЕР_3 по маршруту м.Пружків (Польща) – м.Гостомель (Україна) комісією було встановлено, що часткове пошкодження вантажу відбулось через недостатнє упакування, неналежне кріплення вантажу до транспортних піддонів (вантажовідправником), яким, згідно CMR №0037323 та сюрвейерського звіту ТОВ "Екліс" (т.1 а.с.84,105-109) є Компанія Unilever Supply Chain Company (Deutshland); недостача вантажу була спричинена крадіжкою невстановленими особами при перезавантаженні (вивантаженні) та неповною комплектацією, оскільки автомобіль прибув під непошкодженими пломбами.
Докази, які б свідчили про вину відповідача у пошкодженні вантажу та його нестачі, в матеріалах даної справи відсутні. Не містять матеріали справи й належних доказів вини водія ОСОБА_6 у цьому.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що право на відшкодування збитків належить власнику або особі, яка володіє іншим, передбаченим законом правом на вантаж.
Позивач згідно договору-доручення №TR-4 від 14.11.2007р. (т.1 а.с.87-91), укладеного ним з ТОВ "Юнілівер Україна", є Повіреним, який залучив до виконання договірних зобов’язань відповідача у справі - підприємця ОСОБА_3 згідно договору №ПЕ-0000007 від 03.03.2008р. (т.1 а.с.10-12).
Отже, позивач не є власником вантажу та не володіє іншим речовим правом на вантаж, а тому заявлені до стягнення збитки нанесені йому бути не могли.
Зважаючи на те, що позивачем не доведено належність йому права на вантаж, а правовідносини позивача та відповідача є правовідносинами з транспортного експедирування майна, які виключають у цьому випадку нанесення експедитору збитків від пошкодження вантажу, в даній ситуації відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування збитків.
Аналогічна позиція за даного питання викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 25.06.2009р. у справі №4/58-08.
Добровільне ж відшкодування позивачем вартості пошкодженого вантажу третій особі, на підтвердження чого позивачем було надано претензію ТОВ "Юнілівер Україна" та платіжне доручення №14 від 20.02.2009р. (т.1 а.с.22,24), не може бути підставою для стягнення збитків з відповідача.
Крім того, як передбачено п.6.1. договору-доручення №TR-4 від 14.11.2007р. Повірений (ТОВ "Вєста Україна") несе відповідальність за збереження вантажу протягом його транспортування, в тому числі якщо транспортування здійснюється третіми особами, залученими повіреним для виконання умов договору, до моменту передачі вантажу одержувачу.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 9093,22грн. збитків є необґрунтованою й такою, що не підлягає задоволенню.
Відтак, як похідні від цієї вимоги, не підлягають задоволенню й вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача витрат в сумі 558,79грн., пов'язаних з прибуттям до місця розгляду справи, а також витрати в сумі 4800,00грн., пов'язані з представництвом інтересів ТОВ "Вєста Україна" в суді, які, на думку позивача, відносяться до інших витрат, пов'язаних з розглядом справи (ст.44 ГПК України).
До того ж, слід зазначити, що наданими ТОВ "Вєста Україна" проїзними квитками №772663, №754743, №460531, №460530, №800533 та залізничними квитками №177858, №179891, №17980 (т.1 а.с.134-136) не доведено факт понесення пред'явлених до стягнення транспортних витрат в сумі 558грн.79грн. саме ТОВ "Вєста Україна".
Твердження відповідача про те, що акт розбіжностей №1/1000050338 від 28.06.2008р. (т.1 а.с.20) водієм ОСОБА_6 підписаний, а тому, відповідно до п.6.9 договору, де вказано, що відповідач несе відповідальність за дії осіб, що залучаються до виконання даного договору, як за свої власні, у розмірі і на умовах, передбачених чинним законодавством для перевізника вантажу, а також, враховуючи ч.3 ст.14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", якою встановлено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування у тому ж порядку, як і за власні дії, відповідач має нести відповідальність за водія-експедитора, який підписав акт, є безпідставними та достовірно не доводять вину водія у пошкодженні та нестачі товару.
До того ж, в даному акті водієм зроблено відмітку, що при вивантаженні вантажу було виявлено неповне обернення коробів з палетами поліетиленовою плівкою.
Решта доводів апеляційної скарги є непереконливими, спростовується наведеним вище та не є підставою для скасування оскарженого рішення.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 23.11.2009р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 23 листопада2009 року у справі №22/1662 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна", м.Київ - без задоволення.
2. Справу №22/1662 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
судді:
Пасічник С.С.
Щепанська Г.А.
Віддрук. 6 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4,5- третім особам
6 - в наряд