ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2010 року Справа № 35/22-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Крутовських В.І.–доповідач,
суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.
при секретарі судового засідання Савін В.Ю.
За участю прокурора: Рогуля О.В., посвідчення № 040 від 01.11.08р.
За участю представників сторін:
від позивача: Пухтицький І.М. представник, довіреність №220/219/д від 15.03.10;
від відповідача - 1: Пухтицький І.М. представник, довіреність №1027 від 28.12.09;
від відповідача - 2: Лісняк С.А. представник, довіреність №407 від 06.10.08;
розглянувши апеляційне подання військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2010р. у справі № 35/22-10
за позовом військового прокурора Дніпропетровського гарнізону, м. Дніпропетровськ в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, м. Київ
до відповідача-1: військової частини А4608, м. Дніпропетровськ
відповідача-2: відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”, м. Дніпропетровськ, в особі Царичанського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”, Дніпропетровська область, смт. Петриківка
про визнання недійсними та зміну умов угоди
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2010р. у справі № 35/22-10 (суддя –Широбокова Л.П.) в позові військового прокурора Дніпропетровського гарнізону (м. Дніпропетровськ) в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України (м. Київ) до відповідача-1: військової частини А4608 (м. Дніпропетровськ), відповідача-2: відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” (м. Дніпропетровськ), в особі Царичанського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” (Дніпропетровська область, смт. Петриківка) про визнання недійсними та зміну умов угоди відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2010р. у справі № 35/22-10, військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону звернувся з апеляційним поданням до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, в якому просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги військового прокурора Дніпропетровського гарнізону, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права.
02.04.2010р. відповідач-1 надав відзив на апеляційне подання, у якому повідомив, що з апеляційним поданням військового прокурора згоден в повному обсязі.
Відповідач-2 відзив на апеляційне подання не надав.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши прокурора та представників сторін, обговоривши доводи апеляційного подання, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційне подання –без задоволення, приймаючи до уваги наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 22.03.2002р. між відкритим акціонерним товариством “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”, в особі Царичанського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” (Енергопостачальник) та військовою частиною А4608 (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 93 (далі –договір), предметом якого є постачання і передача електроенергії Енергопостачальником (відповідач-2 у справі) та оплата спожитої електроенергії Споживачем (відповідач-1 у справі).
У 2008 році вищезазначений договір з усіма додатками до нього було переукладено, шляхом укладення договору про постачання електричної енергії № 93 від 27.06.2008р., підписаного та скріпленого печатками обох сторін (а.с. 40 - 47).
Умовами п. 4.1. та 4.2. спірного договору передбачено, що “споживач зобов`язаний вносити плату за споживання активної електричної енергії у вигляді передоплати виключно грошовими коштами. Передоплата за активну електроенергію вноситься в такому порядку:
- до першої, другої та третьої щотижневої середи розрахункового місяця оплачує за кожний тиждень 30% і з третьої до четвертої середи 10% вартості заявленого на розрахунковий місяць обсягу споживання електроенергії; остаточний розрахунок здійснюється за фактично спожиту електроенергію в розрахунковому місяці в термін до 01 числа місяця, наступного за розрахунковим”.
Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону, вважає, що вказані пункти спірного договору не відповідають вимогам закону, у зв`язку з чим звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, у якому просить змінити умови договору № 93 від 22.03.2002р. шляхом виключення з п. 4.1. з першого речення “у вигляді передоплати”, а п. 4.2. викласти в наступній редакції “військова частина А4608, яка фінансується з державного бюджету, здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії наприкінці періоду, наступного за розрахунковим”, обґрунтувавши свої вимоги тим, що п. п. 4.1. та 4.2. договору не відповідають ст. 51 Бюджетного кодексу України та п. 6.6. Правил користування електричною енергією.
В подальшому прокурор змінив свої вимоги та просив визнати недійсними умови п. 4.1. договору в частині зобов`язання споживача вносити за споживання активної електричної енергії виключно грошовими коштами у вигляді передоплати та п. 4.2. договору в частині внесення споживачем передоплати за активну електроенергію в порядку: до першої, другої та третьої щотижневої середи розрахункового місяця оплачує за кожний тиждень 30% і з третьої до четвертої середи 10% вартості заявленого на розрахунковий місяць обсягу споживання електроенергії з тих же підстав.
Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, таккож моральним засадам суспільства. Зміст право чину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства нормативно-правових актів прийнятих відповідно до Конституції України.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Так, відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, що був чинним на час укладення оспорюваного договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Спеціальними нормативно-правовими актами, якими врегульовані правовідносини в електроенергетиці є Закон України “Про електроенергетику”, Правила користування електричною енергією, які затверджені постановою НРКЕ України № 28 від 31.07.1996р. (далі - Правила).
Відповідно до статті 15-1 Закону України “Про електроенергетику” споживачі розраховуються за спожиту електроенергію виключно грошовими коштами.
Таким чином, господарським судом обґрунтовано було визнано в цій частині умови договору такими, які не суперечать чинному законодавству.
Крім того, на час укладання спірного договору порядок оплати за спожиту електроенергію визначався п. 8.14. Правил (в редакції Постанови Нацкомелектроенергетики № 1072 від 18.10.2000р., із змінами, внесеними згідно з Постановою НКРЕ № 393 від 20.04.2001р., яка була чинною до 09.04.2002р.), згідно якого усі споживачі сплачують на початку розрахункового періоду за фактично спожиту протягом попереднього місяця електроенергію (з урахуванням попередньої оплати) та абонентну плату за поточний розрахунковий період.
Абонентна плата вноситься на розподільчий рахунок електропостачальної організації, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території.
Якщо електропередавальна організація не здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території, абонентна плата вноситься на її поточний рахунок. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка зазначається у договорі і не повинна перевищувати 5 днів для споживачів, які оплачують електричну енергію та абонентну плату самостійно, і 10 днів для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіальну відокремлену головну організацію.
Відповідно до п. 1.2. Правил абонентна плата –це оплата споживачем вартості абонованої на поточний рік величини активної потужності на підставі договору про надання доступу до місцевої (локальної) електромережі.
Таким чином, чинними на час укладення договору Правилами не було заборонено сплату за спожиту електричну енергію на умовах попередньої оплати.
З урахуванням вищезазначеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що умови договору про постачання електричної енергії № 93 від 22.03.2002р. щодо поетапної оплати електроенергії протягом місяця споживання та остаточний розрахунок –по закінченню розрахункового місяця не суперечать приписам законодавства, що було чинне на час укладення оспорюваного договору і регулює правовідносини в сфері електроенергетики, тому відсутні правові підстави для визнання п. п. 4.1. та 4.2. спірного договору частково недійсними.
Крім того, під оплатою за кожен тиждень слід розуміти проведення розрахунків за отриману електроенергію протягом тижня, виходячи з обсягу споживання електричної енергії, узгодженого сторонами за кожен місяць.
Тому, оспорюваний правочин повністю відповідав закону на час його укладання.
Посилання військового прокурора в апеляційному поданні на пункт 6.6. чинної редакції Правил не може бути прийнято до уваги суду, оскільки на час укладення оспорюваного договору п. 6.6. існував в іншій редакції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційного подання їх не спростовують.
Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційне подання - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2010р. у справі № 35/22-10 залишити без змін, а апеляційне подання військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України - без задоволення.
Головуючий В.І. Крутовських
Суддя А.К. Дмитренко
Суддя А.Є. Прокопенко