Головуючий суду 1 інстанції - Фастовець В.М.

Доповідач -Дронська І.О.

Справа № 415/7254/19

Провадження № 22-ц/810/1123/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Луганського апеляційного суду:

головуючого судді Дронської І. О.,

суддів Карташова О. Ю., Яреська А. В.,

за участю секретаря Пономарьової В.С.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач Приватне підприємство «Дитячий світ»,

представник відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Дитячий світ» на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 27 вересня 2019 року, ухвалене у складі судді Фастовця В.М. 27.09.2019 року в м. Лисичанську

за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Дитячий світ» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що з жовтня 1992року процювала у відповідача ПП «Дитячий світ» і 13.12.2016року була звільнена за власним бажанням за ст.38 КЗпП України, але у день звільнення відповідач не розрахувався з нею по заробітній платі. Згідно довідки від 13.12.2016року заборгованість по заробітній платі складала 24909,95 грн.

Крім того, позивачка вважає, що оскільки відповідачем не проведено розрахунок до подачі цієї позовної заяви вона має право на отримання середнього заробітку, відповідно до ст. 117 КЗпП України. Визначаючи період для проведення обчислення середнього заробітку з 14.12.2016 року по 05.08.2019 року, що складає 672 робочих дні, позивачка вважає, що відповідач повинен їй також сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що складає 130 грн х 672 робочих дні = 87360 грн.

ОСОБА_1 просила суд стягнути з ПП «Дитячий світ» на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 24909,95 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 87360 грн.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 27 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 до ПП «Дитячий світ» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_4 з ПП «Дитячий світ» нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 24909,95 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8034,85 грн з урахуванням суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів, судовий збір в розмірі 873,60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до ст.ст. 116, 117 КЗпП України у справі існують передбачені законом підстави для часткового задоволення позову, надані докази є достатніми та переконливими.

Непогоджуючись із зазначеним рішенням відповідачем ПП «Дитячий світ» подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та неналежне дослідження наданих позивачкою доказів та прийняття рішення на підставі висновків, що не відповідають фактичним даним, скаржник просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач жодного разу не отримав належного повідомлення про наявність справи у суді, відкритті провадження, повісток про день і час розгляду справи, у зв`язку з чим відповідач не мав реальної можливості прийняти участь у справі, надати відзив на позов, копія якого також судом першої інстанції на адресу відповідача не направлялась, надати письмові докази, що спростовують позовні вимоги позивачки, належним чином реалізувати свої процесуальні права.

Крім того, скаржник вважає, що надана позивачкою довідка про доходи/заборгованість від 13.11.2016 року, в якій зазначено період несплати заробітної плати з 01.04.2015 року по 13.12.2016 року в розмірі 24909,95 грн, яка була прийнята судом першої інстанції та яка є основою усього судового рішення не була судом першої інстанції належним чином досліджена. Зокрема, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що цей документ від 13.12.2016 року підписаний виключно самою позивачкою, а графа, де має ставитися підпис керівника не заповнена та не містить його підпису. Таким чином, скаржник вважає, що ОСОБА_1 в день свого звільнення, коли ще мала доступ до печатки підприємства, самостійно склала цю довідку без узгодження внесених до неї даних з керівником підприємства і навіть без його повідомлення про факт видачі такої довідки.

Скаржник звертає увагу на те, що на день звільнення ОСОБА_5 на підприємстві існував керівник - голова ліквідаційної комісії ОСОБА_3 , про що ОСОБА_5 було відомо, оскільки запис у її трудовій книжці про звільнення з ПП «Дитячий світ» був скріплений підписом голови ліквідаційної комісії підприємства та скріплений печаткою підприємства.

Також, скаржник вважає, що внесена у довідку про доходи/заборгованість від 13.12.2016 року інформація щодо наявності у позивачки заборгованості по заробітній платі не відповідає дійсності, що може бути підтверджено податковими звітами про суми нарахованої заробітної плати ф.Д4 за відповідні періоди, що були складені власноруч ОСОБА_6 , оскільки в додатках до таблиць №1 усіх вказаних звітів зазначена сума виплаченої у звітному періоді заробітної плати, а також зазначена відсутність суми заборгованості по заробітній платі-« 00 ». Оскільки відповідач не знав про наявність справи та не приймав участі у судових засіданнях він не мав можливості надати зазначені звіти, як докази, суду першої інстанції.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_6 вважає необгрунтованими доводи скаржника в частині ненадання ПП «Дитячий світ» доступу до участі у справі та зазначає, що за клопотанням позивачки ОСОБА_6 розгляд справи було здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, а щодо належного повідомлення відповідача та направлення останньому копії позову та ухвали про відкриття провадження, то суд першої інстанції не повинен контролювати узгодженість доставки пошти.

Щодо неналежного доказу, то ОСОБА_6 зазначає, що дійсно додала до своєї позовної заяви довідку про заборгованість по заробітній платі, яку сама і підписала, оскільки мала на це право з тих підстав, що це був останній її робочий день та оскільки на момент звільнення, в останній день роботи до передачі справ новій голові ліквідаційної комісії, ОСОБА_1 єдина мала повноваження, щодо підпису цієї довідки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника, а також позивачки та її представниці, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем та наказом № 4 від 13.12.2016 року була звільнена за п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

Зазначені обставини повністю відповідають матеріалам справи та сторонами не заперечуються.

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідачем при звільненні позивачки в порушення ст. 116 КЗпП України не було проведено розрахунок в день звільнення, що підтверджено довідкою від 13.12.2016 року. Заборгованість по виплаті заробітної плати складає 24909,95 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції вважав, що відповідно до довідки від 13.12.2016 року середньоденна заробітна плата позивача дорівнює 130 грн з урахуванням суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів, середньомісячне число робочих днів склало 4/2=2, а тому час затримки розрахунку з 14 грудня 2016 року (наступний день після звільнення) по 05 серпня 2019 р. включно складає 31 місяць 22 дні, тобто заробітна плата за час затримки розрахунку визначається за 30 місяців - 30 х 2 х 130 грн = 7800 грн пропорційно кількості за 18 календарних днів у грудні 2016 р./31 кількість днів у грудні місяці х 2 середньомісячна кількість робочих днів х 130 грн = 150,97 грн, і пропорційно кількості за 5 календарних дні у серпні 2019 р./31 кількість днів у серпні місяці х 2 середньомісячна кількість робочих днів х 130 грн = 41,94 грн, а загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 7800 грн + 150,97 грн + 41,94 гр. = 8034,85 грн з урахуванням суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів, та на підставі зазначеного дійшов висновку, що є передбачені законом підстави для часткового задоволення позову, надані докази є достатніми та переконливими.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, адже до нього суд дійшов поспішно, з певними порушеннями норм процесуального права щодо повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, їх вивчення та оцінки, а також неправильним застосуванням норм матеріального права щодо спірних правовідносин, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно п.п. 1-5 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити…

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предметом позову в цій справі є вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 24909,95 грн та середного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 87360 грн.

Відповідно до положень ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.ст. 24, 31, 32 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника. Трудові спори з питань оплати праці розглядаються і вирішуються згідно з законодавством про трудові спори.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок), відповідно до абзацу 3 пункту 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку про те, що середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Отже, середньомісячне число робочих днів для визначення середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні працівника також розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці, що передують події, із якою пов`язана виплата.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

За доводами позовної заяви позивачка ОСОБА_1 в позовній заяві обґрунтувала свої вимоги тим, що відповідач за період з 01.04.2015 року по 13.12.2016 року не виплачував їй заробітну плату, розмір заборгованості, станом на 13.12.2016 року, складає 24909,95 грн.

До позовної заяви позивачка у якості письмового доказу надала довідку від 13.12.2016 року, а.с. 11.

Крім того, позивачка ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відповідачем при її звільненні не була проведена виплата заборгованості по заробітній платі, обгрунтовуючи свої вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні в сумі 87360 грн у якості доказу надала довідку від 13.12.2016 року про доходи, у якій зазначено, що загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 01.10.2016 року по 30.11.2016 року становить 64,02 грн, а.с. 9.

Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 відповідач не визнав дійсними надані позивачкою ОСОБА_1 довідку про заборгованість від 13.12.2016 року та довідку про доходи від 13.12.2016 року, посилаючись на те, що зазначені довідки підписані особисто ОСОБА_1 , при цьому підпис керівника відповідача на цих довідках відсутній, останній взагалі не знав про складення цих довідок, а тому зазначені довідки не можна вважати належним доказом наявності заборгованості. Крім того відповідач вважає, що інформація зазначена ОСОБА_1 у довідці про заборгованість не відповідає дійсності, оскільки за звітами підприємства, які особисто складала ОСОБА_1 як бухгалтер, у ПП «Дитячий світ» заборгованість по заробітній платі за спірний період відсутня.

У якості доказів відповідачем надані податкові звіти ПП «Дитячий світ» про суми нарахованої заробітної плати ф. Д4 за відповідні періоди та таблиці, що є додатками до сих звітів, а.а.с. 37-117.

Крім того, відповідачем надані суду в якості доказів протокол №7 від 12.12.2016 року загальних зборів власників ПП «Дитячий світ», а.с. 33, 34, наказ №3 від 13.12.2016 року про прийом на роботу на посаду голови ліквідаційної комісії підприємства ОСОБА_3 , а.с. 35, заяву ОСОБА_3 про прийом на роботу, а.с. 36.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення судом першої інстанції відповідача ПП «Дитячий світ» про відкриття провадження у цій справі, а також подальшого інформування про дату, час і місце розгляду справи, апеляційним судом прийняті зазначені докази, оскільки відповідачем доведена неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка з 01.10.1992 року по 13.12.2016 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем ПП «Дитячий світ», а.с. 7-9.

Як убачається з записів трудової книжки ОСОБА_1 остання з 01.10.1996 року по 13.12.2016 року працювала у відповідача на посаді бухгалтера, а.с. 8.

Як убачається з протоколу № 7 від 12.12.2016 року загальних зборів власників ПП «Дитячий світ» на зборах було оголошено заяву голови ліквідаційної комісії ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням та було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади голови ліквідаційної комісії за власним бажанням з 12.12.2016 року та було обрано головою ліквідаційної комісії з 13.12.2016 року ОСОБА_3 з наданням їй відповідних повноважень та визначенням порядку приймання нею рішень у ліквідаційній процедурі Підприємства. Протокол загальних зборів підписано головою загальних зборів Авєріним Г.В. та секретарем загальних зборів Власенко Н .М. , а.а.с. 33, 34.

Наказом №3 від 13.12.2016 року ПП «Дитячий світ» ОСОБА_3 з 13.12.2016 року прийнято на посаду голови ліквідаційної комісії, а.с. 35.

Наказом №4 від 13.12.2016 року ОСОБА_1 з 13.12.2016 року звільнено з роботи на підставі заяви ОСОБА_1 а.с. 165.

Наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи підписано головою ліквідаційної комісії ПП «Дитячий світ» ОСОБА_3 , а.с. 165.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити про те, що запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення було також завірено підписом голови ліквідаційної комісії ПП «Дитячий світ» ОСОБА_3

На підставі зазначеного, колегією суддів встановлено, що на день звільнення ОСОБА_1 13.12.2016 року всі права керівника юридичної особи ПП «Дитячий світ» перейшли до новообраної голови ліквідаційної комісії ОСОБА_3 , а тому довід позивачки ОСОБА_1 про те, що на день звільнення єдина ОСОБА_1 мала повноваження, щодо підпису документів ПП «Дитячий світ» не відповідає дійсності.

Як встановлено у судовому засіданні колегією суддів та не заперечується позивачкою, ОСОБА_1 не зверталася до голови ліквідаціонної комісії ПП «Дитячий світ» ОСОБА_3 з питання надання підприємством довідки про наявність заборгованості по заробітній платі на день її звільнення, додані до позовної заяви довідка про доходи ОСОБА_1 від 13.12.2016 року, а.с. 10 та довідка про доходи/заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 від 13.12.2016 року, а.с. 11, підписані одноособово Власенко Н.М.

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув та належним чином не дослідив та не оцінив вищезазначені довідки.

Статтею76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

За змістом довідки про доходи/заборгованість по з/платі від 13.12.2016 року, виданої ОСОБА_1 , яка підписана ОСОБА_1 , як бухгалтером, нарахована ОСОБА_1 заробітна плата, в т.ч. у натуральній формі (грн) з 01.04.2015 року - 31.12.2015 року складає 11890,00 грн, з 01.01.2016 року -13.12.2016 року складає 11105,71 грн, відпустка за 56 к.д. - 1914,24 грн, усього: 24909,95 грн. Загальна сума доходу за період з 01.04.2015 по 13.12.2016, за винятком аліментів становить 24909,95 грн. Довідка видана для подання до органів праці та соціального захисту населення для оформлення соціальної допомоги (житлової субсидії). При цьому зазначена довідка не містить підпису та зазначення посади керівника юридичної особи ПП «Дитячий світ», а.с. 11.

За змістом довідки про доходи від 13.12.2016 року, виданої ОСОБА_1 , підписаної ОСОБА_1 , з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року ОСОБА_1 відпрацьовано 2 к.д. нарахована заробітна плата, в т.ч. у натуральній формі (грн) - 130 грн, 01.11.2016 року по 30.11.2016 року відпрацьовано 2 к.д., нарахована заробітна плата 130 грн, усього 4 дні - 260 грн. Загальна сума доходу за період з 01.10.2016 року по 30.11.2016 року, за винятком аліментів, складає 64,02 грн Довідка видана для подання до органів праці та соціального захисту населення для оформлення соціальної допомоги (житлової субсидії). При цьому зазначена довідка не містить підпису та зазначення посади керівника юридичної особи ПП «Дитячий світ», а.с. 10.

При цьому, відповідач не визнає належність та допустимість наданих позивачкою доказів, а саме вказаних довідок, посилаючись на те, що вони не підписані керівником, у данному випадку головою ліквідаційної комісії ОСОБА_3 та не відповідають дійсності, оскільки за зазначений позивачкою період ПП «Дитячий світ» заборгованість по заробітній платі не мало, про що свідчать податкові звіти підприємства, які були складені та підписані ОСОБА_1 .

Натомість відповідачем надано щомісячну звітність - Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за період з квітня 2015 року по грудень 2016 року з Додатками (щомісячними) до таблиці 1 звіту за заначений період, з яких убачається, що у зазначений період заробітна плата ПП «Дитячий світ» нараховувалась із відповідним зазначенням суми такого нарахування та зазначенням суми сплачених внесків, але сума заборгованості по заробітній платі на кінець звітного періоду (щомісяця) складала - 0,00 грн, а.а.с. 37-117. Зазначені Звіти та Додатки до цих Звітів були складені ОСОБА_1 , як бухгалтером ПП «Дитячий світ» та були підписані ОСОБА_1 та головою ліквідаційної комісії ПП «Дитячий світ» та завірені печаткою підприємства.

Згідно Індивідуальної відомості про застраховану особу форми ОК-5, наданої управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області заробітна плата ОСОБА_1 страхувальником ПП «Дитячий світ» за звітний період 2015-2016 роки нараховувалась та страхові внески були сплачені у повному обсязі.

Як вбачається з положень п. 8 ст. 9 Закону України « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» роботодавці одночасно з видачею заробітної плати, під час кожної її виплати зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Колегія суддів вважає, що як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивачкою не зважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не були надані до суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що на час її звільнення 13.12.2016 року у неї існувала заборгованість по заробітній платі і ця заборгованість відповідачем ПП «Дитячий світ» на день звільнення сплачена не була.

Надані позивачкою довідки від 13.12.2016 року не можуть вважатися належними та допустимими доказами наявності заборгованності по заробітній платі ОСОБА_1 , оскільки ці довідки за своєю формою та змістом стосуються доходу ОСОБА_1 за період з 01.04.2015 року по 13.12.2016 року, видані для подання до органів праці та соціального захисту населення для оформлення соціальної допомоги (житлової субсидії) та не містять підпису та зазначення посади керівника юридичної особи, а підписані тільки особисто позивачкою.

При цьому колегія суддів приймає до уваги довід відповідача про неможливість надати первинну бухгалтерську документацію з тих підстав, що при звільненні позивачка ОСОБА_1 не передала новообраній голові ліквідаційної комісії первинну бухгалтерську документацію.

Колегією суддів у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 при звільненні не складався акт приймання/передачі бухгалтерської документації, що останньою не заперечується.

Колегія суддів вважає, що позивачкою не спростовані докази відповідача про те, що відповідно до податкової звітності ПП «Дитячий світ», які щомісячно складалися та подавалися ОСОБА_1 до фіскальних органів, заборгованість по заробітній платі ПП «Дитячий світ» була відсутня.

Щодо фінансової звітності ф.№1 та ф.№2 «Баланс» «Фінансовий звіт ПП «Дитячий світ», то колегією суддів встановлено, що ці звіти не містять зазначення наявності заборгованості по заробітній платі підприємства на січень 2016-2017 року, між тим містять зазначення наявності чистого доходу ПП «Дитячий світ» від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а.а.с. 195, 196, але у судовому засіданні позивачкою не надано пояснень наявності заборгованості по заробітній платі, за доводами позовної заяви, та не сплата цієї заборгованості з квітня 2015 року при наявності чистого доходу у підприємства і можливості виплати заробітної плати, яка нараховувалась і виплачувалась безпосередньо ОСОБА_1 , як бухгалтером підприємства.

Також позивачкою у судовому засіданні зазначено, що вона не мала розрахункового рахунку у банківській установі для перерахування та отримання заробітної плати, оскільки заробітна плата виплачувалась готівкою з грошових коштів, отриманих від орендарів за надані ПП «Дитячий світ» послуги та інших грошових надходжень.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити про те, що вищезазначений Фінансовий звіт ПП Дитячий світ» станом на 01.01.2017 року ( на початок звітного року та на кінець звітного періоду) підписано ОСОБА_1 як керівником підприємства так і головним бухгалтером підпиємства, але станом на 01.01.2017 року ОСОБА_1 не перебувала з ПП «Дитячий світ» у трудових відносинах ні в якості керівника підприємства, ні в якості головного бухгалтера підприємства, оскільки 13.12.2016 року трудові правовідносини ОСОБА_4 з ПП «Дитячий світ» були розірвані і будь-які повноваження після звільнення відносно ПП Дитячий світ» ОСОБА_1 не мала.

Також колегія суддів не приймає у якості належного доказу у цій справі наказ №2 від 01.09 2016 року про виплату ОСОБА_8 заборгованості по заробітній платі у зв`язку з ліквідацією ПП «Дитячий світ», підписаний ОСОБА_1 , оскільки зазначений наказ не стосується предмету спору.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції за доводами апеляційної скарги колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції навів розрахунок середнього заробітку, який не відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, оскільки, приймаючи як належний доказ складену та підписану ОСОБА_1 довідку від 13.12.2016 року, а.с. 10, суд визначив, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 дорівнює 130 грн.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, то колегія суддів, враховуючи те, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, що був наведений зокрема у запереченнях проти позову чи апеляції. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року) вважає за можливе не надавати правовий аналіз цим доводам, оскільки за іншими вищезазначеними доводами апеляційної скарги скаржником доведена наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясувовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні судом першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а тому на підставі ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Дитячий світ» задовольнити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 27 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Дитячий світ» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Судовий збір, сплачений Приватним підприємством «Дитячий світ» за подання апеляційної скарги в сумі 1684,03 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 27.04.2020 року.

Головуючий І. О. Дронська

Судді О. Ю. Карташов

А. В. Яресько