ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-109/10

Р І Ш Е Н Н Я

                                      І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

22 лютого 2010 року                            

                                        Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі: головуючого – судді Локтіонової О.В.,

при секретарі – Федоровській Л.А.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника відповідачів – ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_2 Семіона Федоровича, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про виселення,

                                          В С Т А Н О В И В:

24 листопада 2009 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить виселити відповідачів з належного їй на праві приватної власності домоволодіння № 4 по вул. Ушакова в смт. Первомайське Жовтневого району Миколаївської області як тимчасових мешканців. В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 вересня 2007 року їй на праві приватної власності належить домоволодіння по вул. Ушакова, 4 в смт. Первомайське Жовтневого району Миколаївської області. В серпні 2007 року між нею та відповідачами була усна попередня домовленість про наміри укладання договору купівлі-продажу спірного домоволодіння в майбутньому. За її дозволом відповідачі вселилися в домоволодіння в якості тимчасових мешканців до укладання договору купівлі-продажу, але договір так і не було укладено. Відповідачі звернулися до суду з позовом про визнання угоди укладеною та визнання за ними права власності на спірний житловий будинок, але рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24 липня 2008 року їм було відмовлено в повному обсязі. Вказане рішення відповідачі оскаржили до апеляційного суду. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області вищевказане рішення від 24 липня 2008 року було залишено без змін. Не зважаючи на рішення суддів, відповідачі до теперішнього часу не бажають звільнити будинок. Крім того позивачка письмово неодноразово повідомляла відповідачам, щоб вони звільнили будинок, однак в добровільному порядку відповідачі відмовляються звільнити будинок, що заважає їй провести відчуження спірного будинку, в зв’язку з чим  позивачка змушена звернутися до суду про їх виселення в судовому порядку.

В судовому засіданні позивачка заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, пояснивши про вищевикладене та додавши, що на даний час їй та її дітям ніде жити, тому просила позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2  в судовому засіданні позов не визнала. Суду підтвердила обставини, викладені позивачкою, про наявність усної домовленості щодо її проживання в домоволодінні без сплати коштів за користування нею, крім плати за комунальні послуги та в подальшому укладення договору купівлі-продажу зазначеного домоволодіння. Однак, наполягала на тому, що в зв’язку зі сплатою нею авансу по усній домовленості за продаж будинку, згодна на виселення тільки в разі повернення всієї суми авансу отриманого позивачкою та виплатою нею затрат на ремонт будинку.

Відповідач ОСОБА_3  в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що він не збирається виселятися зі спірного домоволодіння, так як вони за нього заплатили частину коштів, які позивачка відмовляється повертати.

Відповідачка ОСОБА_5  в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що вона погоджується виселитися лише весною, так як їй з дітьми в даний час нікуди йти жити.

Відповідач ОСОБА_4  в судовому засіданні позов не визнав, та пояснив, що він не збирається виселятися з вищевказаного будинку.

Представник відповідачів  позов не визнав і просив у його задоволенні відмовити.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області, погодившись, що вимоги позивачки є законними, все таки просила у позові відмовити, оскільки вона не повернула кошти за будинок відповідачам.

Свідок ОСОБА_9  в судовому засіданні пояснила, що зі слів позивачки вона знала, що у останньої та відповідачів була усна домовленість про укладення угоди купівлі-продажу житлового будинку в майбутньому. Відповідачі передали ОСОБА_1 аванс за будинок, а суму яка залишилася, відмовлялися повернути. ОСОБА_1 постійно ходила до відповідачів і нагадувала їм про кошти, на що останні говорили, що грошей у них не має.

Свідок ОСОБА_10  у судовому засіданні підтвердила факт усної домовленості сторін про укладення договору купівлі-продажу будинку та передачі відповідачами авансу позивачці.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.09.2007 року і витягу з реєстру права власності від 01.10.2007 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок №4 по вул.Ушакова  в смт. Первомайське Жовтневого району Миколаївської області (а.с.14,15).

Згідно з актом від 21.05.2008 року Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області відповідачі з грудня 2006 року по теперішній час проживають ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12), а відповідно до їх паспортів вони зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.24,27-29).

Зі звернення позивачки до відповідачів від 18.12.2007 року вбачається, що вона пропонувала їм доплатити гроші, які були узгоджені при їх усній домовленості за будинок до 27.12.2007 р. В разі їх несплати вона попереджала про можливість звернення до суду про виселення (а.с.11, 13).

Згідно рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24.07.2008 року ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу укладеним та визнання права власності на спірний житловий будинок було відмовлено в повному обсязі (а.с.9). Відповідно до ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 26.11.2008  року  вказане рішення залишено без змін  (а.с.10).    

З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.04.2009 року вбачається, що позивачка пропонувала відповідачам добровільно виселитися з будинку, однак вони відмовилися це зробити (а.с.8).

Вислухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Підстава вселення в будинок відповідачів як тимчасових мешканців, за усною домовленістю, до укладення договору купівлі-продажу не оспорюється відповідачами, та підтверджується поясненнями позивачки про отримання нею авансу в рахунок майбутньої можливої угоди купівлі-продажу домоволодіння. Вимога ОСОБА_1 про добровільне виселення з домоволодіння, підтверджується письмовим попередженням останньої направленим на адресу відповідачів 18 грудня 2007 року (а.с.11). Однак, як встановлено судом, до теперішнього часу відповідачі не уклали з позивачкою договір купівлі-продажу домоволодіння, що ними і не оспорюється. Відомостей про укладення будь-яких інших договорів з позивачкою на право проживання в спірному домоволодінні  в судовому засіданні не встановлено.

Оскільки позивачка ОСОБА_1 власник жилого приміщення дозволила відповідачам тимчасово проживати у жилому приміщенні, без стягнення плати за користування приміщенням, що підтверджується доказами дослідженими у судовому засіданні, то відповідно до ч.ч.1,3 ст.98 Житлового Кодексу України відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 необхідно вважати тимчасовими мешканцями, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Керуючись ст.ст.208 – 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

         Позов ОСОБА_1 про виселення задовольнити.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_2 Семіона Федоровича, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із належного на праві приватної власності ОСОБА_1 будинка  № 4 (чотири), що розташований по вул.Ушакова, смт. Первомайське Жовтневого району Миколаївської області без надання іншого жилого приміщення.

На рішення може бути подано до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення й апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                  Суддя                                                           О.В. Локтіонова