АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1846/2010
Головуючий у 1-й інстанції: Бахаєв І.М. Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.
13 квітня 2010 року
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького 1.1.
суддів : Давискиба Н.Ф.
Мануйлова Ю.С. при секретарі: Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - сектор захисту прав споживачів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої в наслідок неякісного ремонту автомобіля,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, зазначивши, що 16 жовтня 2008 року він, з метою ремонту генератора належного йому автомобіля марки Рогсі Мопсіео, 2006 року випуску, держномер НОМЕР_1, звернувся на СТО, яка належала фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2, і розташована по вул. Ломоносова, 147-А в м. Мелітополі, де передав генератор електрику СТО ОСОБА_5 для його подальшого ремонту. Після того, як він забрав автомобіль разом з генератором після ремонту з СТО, автомобіль через деякий час зупинився. Наступного дня він зателефонував ОСОБА_5 і пояснив, що автомобіль не працює, на що останній запевнив його, що генератор в нормі, але чому автомобіль не працює, не знає. Після цього він був змушений звернутися на СТО «Вінер Форд Запоріжжя» для діагностики двигуна та генератора, де після обстеження було встановлено, що генератор було перероблено, з нього був видалений блок інтелектуального керування, що привело до заподіяння йому матеріальної шкоди в розмірі 6 585 грн. 59 коп., моральної шкоди в розмірі 4 000 грн., він також поніс витрати на правову допомогу в розмірі 1 250 грн. Відшкодувати йому зазначені суми в добровільному порядку відповідач відмовився, у зв'язку з чим він змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
У судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 лютого 2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заподіяну матеріальну шкоду в сумі 6 585 грн. 59 коп. та моральну шкоду в розмірі 1 000 грн., а також витрати, пов'язані з наданням юридичних послуг у розмірі 1 250 грн..
В іншій частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.
Вислухавши доповідача, перевіривши обгрунтованість та законність ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.З ч.і ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.
Згідно п. 4 ч.і ст.309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольнивши частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що факт проведення ремонту та факт оплати ремонту 16 жовтня 2008 року на станції технічного обслуговування фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 підтверджується товарним чеком № 193 від 16 жовтня 2008 року (а.с.10), в якому вказано, що ПП ОСОБА_2 зробив ремонт та установку генератора і заявником була проведена оплата в розмірі 95 грн..
. У відповідності до ч.і ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових обов'язків.
При цьому суд правильно встановив, що ОСОБА_5 знаходився у трудових відносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 і працював слюсарем по ремонту автомобілів з виконанням обов'язків автоелектрика, що підтверджується трудовим договором від 04 січня 2008 року (а.с.41), а також листом Мелітопольського міського центра зайнятості від 21 липня 2009 року за № 1826/10 (а.с.40), з якого вбачається, що зазначений трудовий договір між ними зареєстрований 11 січня 2008 року за № 08030800030 (а.с.40).
З пояснень ОСОБА_2 і ОСОБА_5 у судовому засіданні вбачається, що до кола трудових обов'язків ОСОБА_5, як автоелектрика, входять ремонт і установка генераторів автомобілів, в тому числі автомобілів марки ОСОБА_4, що підтверджується додатком до сертифіката відповідності / свідоцтва про визнання № 654118 серії ГЕ зареєстрованого в реєстрі ИА9.032.02200-09 13 липня 2009 року.
Зважаючи на це, суд правильно виходив з того, що ОСОБА_3 звертався до ОСОБА_5 з проханням про ремонт генератора автомобіля не у приватному порядку, і цей факти підтверджений, як вказаними вище документами, так і показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, тобто, він звертався на СТО по вул.. Ломоносова, 147-А у м. Мелітополі, як до установи, що надає певні послуги з ремонту та обслуговування автомобілів, де працював автоелектриком ОСОБА_5, який і надав послуги з діагностики, ремонту і установки генератора в межах виконання власних трудових обов'язків.
З огляду на це, не можуть бути прийняті до уваги твердження апелянта, що ОСОБА_5 надавав зазначені послуги позивачу як приватна особа.
У відповідності до преамбули Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонт автомобільних транспортних засобів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002 року № 792, ремонт-це комплекс операцій щодо виробів чи їхніх складових.
Як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_5, він здійснив діагностику роботи генератора, підключив до генератора нештатне реле-регулятор і замінив «материнський» блок інтелектуального управління генератора на інший, після чого установив генератор на автомобіль ОСОБА_3
ОСОБА_5також пояснив, що після виконання ним робіт генератор нормально працював, тобто була відновлена справність в роботі генератора за рахунок заміни деталей.
Зважаючи на це, та з урахуванням положень Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонт автомобільних транспортних засобів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 11 листопада 2002 року № 792, суд правильно
встановлено, що ОСОБА_5 був проведений саме ремонт генератора автомобіля ОСОБА_3
Судом також було встановлено, що проїхавши декілька кілометрів після ремонту на СТО ОСОБА_2, автомобіль ОСОБА_3 зупинився і не міг зрушити з місця . і що на прохання ОСОБА_3 усунути несправність ОСОБА_5 жодним чином не відреагував.
Тому ОСОБА_3 був змушений звертатися за допомогою до спільного підприємства «Вінер Форд Запоріжжя», де 20 жовтня 2008 року була проведена діагностика генератора автомобіля , за результатами якої було встановлено, що генератор перероблений, видалений блок інтелектуального управління, подальша експлуатація генератора на даному автомобілі недопустима, може призвести до виходу з ладу модуля управління двигуном, замовлення на обслуговування № ВС-№Н00583 від
Стягуючи з відповідача на користь позивача завдані неякісним ремонтом генератора матеріальні збитки у розмірі 6 585 грн. 59 коп., суд ,пославшись на відповідні докази, правильно виходив з того, що якість ремонту, проведеного на СТО ПП ОСОБА_2 його працівником ОСОБА_5 була неналежною, в результаті чого генератор автомобіля позивача став непридатним для використання за призначенням, що стало причиною понесених ОСОБА_3 витрат, пов'язаних з заміною генератора та виконання робіт для забезпечення його роботи.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або про таке порушення норм процесуального права, які являються безумовною підставою для скасування в цій частині судового рішення.
Разом з тим, не можна погодитись з висновком суду про наявність підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки згідно з положеннями Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної лише небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.
Наявні в матеріалах справи дані не підтверджують факту заподіяння позивачу такої шкоди.
З огляду на зазначене колегія суддів прийшла висновку про скасування рішення суду в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1 000 грн. і ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 309,314,316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 лютого 2010 року у цій справі в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 1 000 грн. скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у позові.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: судді: