Справа № 462/1954/20                                         Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.

Провадження № 11-кп/811/459/20                                                 Доповідач: Галапац І.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді Галапаца І.І.,

суддів Березюка О.Г., Михалюка В.О.,

при секретарі Самардак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою захисника – адвоката Шніцара А.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 08 квітня 2020 року,

з участю прокурора Гриціва Н.М.,

захисника обвинуваченого – адвоката Шніцара А.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 , –

встановила:

цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Гриціва Н.М. та продовжено ОСОБА_1 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на два місяці, а саме до 06 червня 2020 року включно.

Відмовлено в задоволенні клопотання захисника Сідловської І.Ю ОСОБА_2 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт або визначення застави.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Шніцар А.О. покликається на те, що ухвала прийнята з порушенням вимог кримінального процесуального закону, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та судом безпідставно не взято до уваги докази сторони захисту.

Акцентує, що на стадії підготовчого судового засідання до повноважень суду не віднесено питання про продовження строку тримання під вартою, а лише обрання, зміна чи скасування запобіжного заходу.

Зазначає, що клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурором мало б бути подане до суду не пізніше ніж 04 квітня 2020 року.

Наголошує, що прокурор не надав, і суд у своєму рішенні не навів доказів існування ризиків, зазначених у клопотанні.

Окрім цього звертає увагу на те, що прокурором не доведено можливості забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, застосувавши відносно ОСОБА_1 менш суворий запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Апелянт акцентує, що ОСОБА_1 працевлаштований і має постійне джерело доходу; не переховувався від органів досудового розслідування та його місцезнаходження було відомим, а тому безпідставно оголошувався розшук; обвинувачений щомісяця з`являвся для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; позитивно характеризується за місцем проживання, навчання та духовенством; має міцні соціальні зв`язки, навчається у вузі; на його утриманні двоє малолітніх дітей, дружина - ОСОБА_3 та матір - ОСОБА_4 інваліди третьої групи, батько - ОСОБА_5 з діагнозом «рак легені третьої стадії».

Стверджує, що покликання прокурора на тяжкість пред`явленого обвинувачення як на головний чинник продовження строку тримання під вартою, не можуть заслуговувати на увагу.

Вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, цілодобовий домашній арешт або застава, зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 08 квітня 2020 року в частині продовження строку тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора і обрати ОСОБА_1 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та виступ його захисника – адвоката Шніцара А.О., які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора про її заперечення та залишення ухвали суду без зміни, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.

Рішенням Конституційного суду України від 13 червня 2019 року визнано неконституційним закріплене статтею 392 КПК України обмеження права учасників кримінального провадження окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Таким чином, виходячи з наведеного, ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені судом першої інстанції на стадії судового розгляду до ухвалення судового рішення по суті, підлягають перегляду в апеляційному порядку.

Разом з тим, на даний час, нормативне регулювання положень кримінального процесуального закону ще не здійснено і порядку розгляду таких скарг не передбачено.

За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне при вирішенні питання щодо строків та порядку розгляду таких справ, керуватись загальними засадами кримінального провадження.

Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен з`ясувати доцільність такого, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, передбаченим статтями 177 – 178 КПК України.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

На думку колегії суддів, суддею під час розгляду клопотання прокурора з`ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені в сукупності та стали підставою для прийняття судового рішення.

Колегія суддів вважає доведеним прокурором, що ризики не зменшились, а відтак, обґрунтованими є висновки суду про те, що застосування більш м`яких запобіжних заходів для їх запобігання є недостатнім.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Покликання захисника обвинуваченого, зокрема на те, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання та працевлаштований, не є визначальними обставинами, які давали б можливість обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_1 процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Отже, на думку апеляційного суду, виправданим є подальше тримання під вартою обвинуваченого, з врахуванням тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.4 ст. 185, ч.3 ст. 15, ч.5 ст. 185 КК України КК України, даних про його особу та мотивів, викладених в клопотанні прокурора.

Доводи сторони захисту про порушення вимог ст. 315 КПК України колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

При направленні обвинувального акта до суду запобіжний захід щодо обвинуваченого є незмінним у межах строку, визначеного ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування (для запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту та тримання під вартою). За правилами ч.3 ст. 315 КПК України суд з урахуванням думки інших присутніх учасників підготовчого судового засідання вирішує питання про обрання, доцільність зміни чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжного заходу, обраного обвинуваченому з урахуванням ризиків, визначених ст. 177 КПК України, та обставин кримінального провадження. За відсутності зазначених клопотань від сторін кримінального провадження, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим (у межах строку, визначеного ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування) та, відповідно, обраний запобіжний захід щодо обвинуваченої особи – незмінним. Суд продовжує застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до порядку, визначеного Главою 18 КПК України.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що за наявності клопотання сторони обвинувачення, суд під час підготовчого судового засідання вправі продовжити строк тримання під вартою в межах, визначених ч.1 ст. 197 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, колегією суддів не встановлено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною та і підстав для задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, КПК України, колегія суддів, –

постановила:

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Шніцара А.О. залишити без задоволення, а ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 08 квітня 2020 року, якою обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою до 06 червня 2020 року включно – без зміни. 

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Галапац І.І.                                         Михалюк В.О.                         Березюк О.Г.