13.05.2019

ЄУН 431/2028/19

Провадження 1-в/431/129/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року Старобільський районний суд Луганської області у складі        судді                                               Логвіненко Т.Г.,

за участі секретаря                       Гапотченко І.О.,

прокурора                                       Савченко Я.В.,

представника  ДУ

Старобільського СІ               Богодух С.В.,

 засудженого                                   ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старобільську клопотання засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення,

встановив:

Засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про застосування до нього вимог ст. 81 КК України у зв`язку з відбуттям двох третин частини покарання.

Розглянувши вказане клопотання, заслухавши думку прокурора, який заперечував щодо задоволення клопотання засудженого, посилаючись на те, що не доведено його виправлення та відсутні відомості щодо заохочень, залучень до праці, представника ДУ Старобільського СІ, який не заперечував проти задоволення, засудженого, який підтримав клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно довідки по особовій страві від 06.05.2019 року ОСОБА_1 був засуджений вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 09.01.2006 року за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді 15 років позбавлення волі. Вирок суду набрав законної сили 06.10.2006. Ухвалою Старобільського районного суду від 03.04.2019, згідно ст. 75 ч. 5 КК України, ОСОБА_1 зараховано у строк відбування покарання, строк тримання під вартою з 20.08.2005 по 06.10.2006.

Засуджений відбував покарання у Брянківській виправній колонії №11 Луганської області на тимчасово окупованій території.

20.03.2019 року засуджений прибув до ДУ «Старобільський слідчий ізолятор».

Відповідно до інформації ДУ «Старобільський слідчий ізолятор» від 03.05.2019 року, невідбутий засудженим. строк покарання станом на 06.05.2019 року складає 14 років 10 місяців 2 дні. Невідбута частина складає 1 місяць 28 днів.

Матеріали, які характеризують ОСОБА_1 під час відбування покарання в Брянківській виправній колонії №11 Луганської області судом досліджені в судовому засіданні, з яких видно, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, за період з 09.12.2006 року по 20.03.2019 року.

Відповідно до вимог ч.2 ст.81 КК України саме держава має надати суду документи, які підтверджують чи спростовують твердження, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Посилання прокурора, що відсутні відомості на підтвердження факту, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, тому що вказана державна установа виправна колонія знаходиться на території тимчасово не підконтрольній державній владі Україні, суд не приймає з огляду на наступне.

Оцінюючи накази начальника установи Брянківської ВК-11 Луганської області, яка на цей час знаходиться на тимчасово окупованій території України, суд враховує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини «Loizidou v.Turkey», «Cyprus v.Turkey» де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам особи, яка знаходиться на цій території. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами осіб цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту виправлення засудженого, є підтвердженням того, що дійсно засуджений ОСОБА_1 сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Крім того, згідно характеристики з ДУ «Старобільський слідчий ізолятор» від 06.05.2019 року засуджений з 20.03.2019 року перебуває в слідчому ізоляторі, стягнень та заохочень не має, характеризується посередньо, з іншими засудженими не конфліктує, дотримається правомірних правовідносин з персоналом установи, має охайний зовнішній вигляд. 

Посилання прокурора на те, що засуджений ОСОБА_1 знаходиться в ДУ «Старобільський слідчий ізолятор», а не в державній установі відбування покарання, а тому не має право на звернення до суду з вказаним клопотанням, суд не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до довідки від 13.05.2019 року Начальником Старобільського СІЗО був направлений для відбування покарання до Брянківської ВК №11.

Відповідно до довідки ДУ «Старобільський ізолятор» вирок набрав законної сили 06.10.2006 року. Початок строку 20.08.2005 року. Кінець строку ( з урахуванням ч. 5 ст. 72 КК України) 04.07.2019 року. Відбута частина покарання станом на 13.05.2019 становить 14 років 10 місяців 09 днів. Невідбута частина покарання станом на 13.05.2019 становить 01 місяць 21 день.

Отже, судом встановлено, що засудженому фактично було визначено фактичне місце відбування покарання, засуджений звернувся до суду під час виконання вироку, а тому є всі підстави для звернення до суду з вказаним клопотанням.

Згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

На підставі ст. 81 КК України особам, що відбувають покарання у виді позбавлення волі можливе звільнення умовно-достроково від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Умовно-дострокове звільнення можливе після фактичного відбуття засудженим, у тому числі, не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за тяжкий злочин.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення.

На підставі ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Згідно із п. 1 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м`яким» умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання і заміна не відбутої частини покарання більш м`яким мають надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 Кримінального кодексу України.

Таким чином, засуджений ОСОБА_1 відбув більше двох третин призначеного строку покарання, що свідчить про наявність у нього підстав для застосування щодо нього умовно-дострокового звільнення, а будь-які дані, які б свідчили про його несумлінну поведінку і ставлення до праці в місцях позбавлення волі, відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись ч. 2 ст. 50, ст. 81 КК України, п.2 ч. 1 ст. 537, ст. 539 КПК України, п. 1 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м`яким» суд,

ухвалив:

Клопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення – задовольнити.

Звільнити умовно - достроково засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 19.01.2006 року на невідбутий строк 01 (один) місяць 21 (двадцять один) день.

Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом семи діб з дня її проголошення, а засудженому в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

ОСОБА_2