Номер провадження: 22-ц/813/1647/20

Номер справи місцевого суду: 2-836/11

Головуючий у першій інстанції Курочка В.М.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 27

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Павлючук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,, -

ВСТАНОВИВ:

Процесуальний рух справи та позиції сторін в суді першої інстанції.

17 лютого 2011 року представник ПАТ «Укрсоцбанк» - Леонов О.С. звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовною заявою про стягнення заборгованості. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 05 жовтня 2006 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту № 2006/13-2.06/824, відповідно до якого Позивач надав ОСОБА_3 кредит в сумі 77 000,00 доларів США, з кінцевим строком повернення до 04.10.2013 року зі сплатою 12,25 процентів річних. В забезпечення зобов`язань за договором були укладені: договір поруки № 07-15/961 від 05.10.2006 року між АКБ «укрсоцбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; іпотечний договір від 05.10.2006 року між АКБ «Укрсоцбанком» та майновим поручителем ОСОБА_1 , відповідно до якого в іпотеку позивачеві були передані будинок та земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю 1 948 090 гривень. Позивач посилався на те, що починаючи з 11.12.2008 року ОСОБА_3 не виконуються умови договору, порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів, тому позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 стягнути на предмет іпотеки дачний будинок, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу посвідченого Панченко О.О. приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області від 15.09.2005 року за реєстровим номером № 2043 та земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Овідіопольським районним відділом земельних ресурсів 12.12.2005 року на підставі договору купівлі-продажу вказаного будинку; стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Одеської філії ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в сумі 86 541,20 доларів США звернути стягнення на майно ОСОБА_2 ; стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сплачені судові витрати: судовий збір у розмірі 1700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду цивільної справи в озмірі 120,00 грн (т.1, а.с.1-4). Ухвалою від 21.02.2011 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом представника ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості (т.1, а.с.22).

Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.02.2013 року було вирішено позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити (т.1, а.с.237-240).

07.12.2016 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 01.02.2016 року, зазначаючи, що 01.02.2016 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Химичем О.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №2-836/11 від 25.07.2013 року, проте ОСОБА_1 як боржник не була повідомлена про наявність відповідної постанови про відкриття виконавчого провадження і лише 30.11.2016 року ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження № 49995476 стало відомо про наявність даної постанови та просить суд визнати дії заступника начальника відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Химченка О.М. щодо складення постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.02.2016 року неправомірними та скасувати вказану постанову (т.1, а.с.251-253). Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.04.2017 року було вирішено заяву ОСОБА_1 про зупинення виконавчих дій та зупинення реалізації майна задовольнити (т.2, а.с.40).

29.05.2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.02.2013 року, зазначаючи, що вказане рішення було постановлено за відсутності ОСОБА_3 та не повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи (т.3, а.с.2).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.11.2017 року було вирішено відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_3 (т.3, а.с.27-28).

11.12.2017 року до суду звернулася ОСОБА_1 із заявою про перегляд заочного рішення, зазначаючи, що відповідач не була повідомлена про час та місце розгляду справи, а також судом не враховано обставини, що будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 є місцем постійного проживання відповідача та іншого житла ОСОБА_1 не має (т.4, а.с.3-5).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 16.02.2018 року було вирішено відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення (т.4, а.с.53-56).

Процесуальний рух справи та позиції сторін в суді апеляційної інстанції.

06 березня 2018 року до Апеляційного суду Одеської області надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.02.2013 року. В обґрунтування своєї скарги апелянт зазначив, що суд не надав оцінки співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна та не врахував загальні засади цивільного законодавства. Також апелянт зауважив, що у справі відсутні докази про отримання відповідачами письмової вимоги іпотекодержателя та на момент укладення іпотечного договору від 05.10.2006 року нотаріально засвідчена згода співвласника майна - ОСОБА_2 не надавалася. Тому апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог представника ПАТ «Укрсоцбанк» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки (т.4, а.с.60-65).

Ухвалою судді Апеляційного суду Одеської області Заїкіна А.П. від 08.06.2018 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 (т.4, а.с.83-84) та ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02.07.2018 року цивільну справу призначено до розгляду (т.4, а.с.85).

В зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Одеської області протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа була розподілена колегії суддів Одеського апеляційного суду в складі головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М. та ухвалою Одеського апеляційного від 04.02.2019 року справа була прийнята до провадження та призначена до розгляду (т. 4, а.с. 122).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Сторони в судове засідання не з`явилися, клопотань чи заяв щодо розгляду справи до суду не подавали. Про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що апелянт, як ініціатор провадження на даній стадії повинен цікавитися ходом розгляду справи, в тому числі отримувати інформацію у вільному доступі в мережі Інтернет.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позиція апеляційного суду по справі.

Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що боржник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував, в результаті чого утворилась заборгованість, а тому, оскільки виконання вказаного зобов`язання було забезпечено договором іпотеки, а боржник та іпотекодавець є різними особами, суд першої інстанції вирішив одночасно стягнути заборгованість за кредитним договором з позичальника та поручителя, а також звернути стягнення на предмети іпотеки, належні ОСОБА_1 . Способом реалізації предмета іпотеки суд першої інстанції визначив шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій/.

Апеляційний суд частково задовольняючи апеляційну скаргу вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 05.10.2006 року між ПАТ «Укрсоцбанком» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 2006/13-2.06/824, за умовами якого останній отримав кредитні кошти в розміні 77 000 доларів США (т. 1, а.с. 193-197).

В забезпечення виконання вказаного кредитного договору 05.10.2006 між ПАТ «Укрсоцбанком» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, предметом якого став житловий будинок загальною площею 151,3 кв.м. по АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку площею 0,0157 га для індивідуального дачного будівництва (т. 1, а.с. 199-203).

Апелянт посилається на те, що на момент укладення іпотечного договору нотаріально засвідчена згода співвласником майна - ОСОБА_2 не надавалася.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 1.6 Договору іпотеки від 05.10.2006 року Іпотекодавець гарантує, що на предмет іпотеки не існує прав та вимог інших осіб, в тому числі тих, що не зареєстровані у встановленому законом порядку.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що 08.09.2006 року між ПАТ «Укрсоцбанком» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 2006/13-2.06/770, за умовами якого останній отримав кредитні кошти в розміні 121 000 доларів США (т. 1, а.с. 9-11). Поручителем за вказаним договором став ОСОБА_2 (відповідно до договору поруки), який також передав своє майно - домоволодіння, загальною площею 558,5 кв.м., житловою площею 138,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується іпотечним договором від 08.09.2006 року (т. 1, а.с. 12-13).

Крім того, 13.03.2007 року в якості забезпечення виконання кредитного договору № 2006/13-2.06/770 від 08.09.2006 року між ПАТ «Укрсоцбанком» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, за умовами якого остання передала Банку житловий будинок загальною площею 151,3 кв.м. по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0157 га для індивідуального дачного будівництва (тобто, предмет вище вказаних іпотечних договорів фактично тотожний) (т. 1, а.с. 14-16). При цьому, в п. 1.6. вказаного договору зазначено, що договір укладено за згодою чоловіка - ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 14 оборот).

Враховуючи вище наведене, обставини, які мають значення для справи, існування між сторонами: банком, позичальником та іпотекодавцями договірних правовідносин, в тому числі за декількома кредитними та іпотечними договорами, оскільки сторонами в процесі підписання іпотечного договору була досягнута згода щодо істотних умов договору, у встановленому законом порядку іпотечний договір не визнавався недійсним, апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апелянта.

Щодо інших доводів апеляційної скарги. За обставинами даної справи суд першої інстанції вирішив звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок, загальною площею 151,3 кв.м. по АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку площею 0,0157 га для індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

Апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував, що на іпотечне майно, яке є предметом спору за обставинами даної справи розповсюджуються положення п. 2 ч. 1 ст.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Тому, апеляційний суд вважає за необхідне доповнити резолютивну частину оскаржуваного рішення та відстрочити виконання рішення суду до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року. Тому, у відповідній частині апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Щодо інших доводів апеляційної скарги. Апеляційний суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Інші доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин, а тому відхиляються апеляційним судом.

Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України задовольняє апеляційну скаргу частково та змінює резолютивну частину оскаржуваного рішення

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 лютого 2013 року - змінити.

Доповнити резолютивну частину рішення. Відстрочити виконання рішення суду до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький

29.04.2020 року м. Одеса