ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2020 року

м. Черкаси

Справа № 712/15130/17

Провадження № 22-ц/821/738/20

Категорія: 306010000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Нерушак Л.В., Єльцова В.О.

за участю секретаря: Винник І.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2020 року (ухваленого в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси під головуванням судді Романенко В.А., повний текст судового рішення виготовлений 27 лютого 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

5 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час брифінгу, який відбувся в кабінеті № 206 будівлі Черкаської міської ради за адресою м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького 36 , в присутності журналістів депутат Черкаської міської ради ОСОБА_2 заявив наступне: «ІНФОРМАЦІЯ_1.» На уточнююче запитання: «ІНФОРМАЦІЯ_3 », ОСОБА_2 відповів наступне: «ІНФОРМАЦІЯ_4». Вказаний виступ був оприлюднений в багатьох засобах масової інформації.

Позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі вказаних заяв відповідача та заяв іншого депутата Черкаської міської ради ОСОБА_5 було відкрито кримінальне провадження № 42017251010000229 з приводу пропозицій неправомірної вигоди (грошових коштів) депутатам Черкаської міської ради за оголошення імпічменту та відставку голови м. Черкаси, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369 КК України.

За результатами проведеного досудового розслідування вказане кримінальне провадження закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, оскільки під час допиту один із заявників пояснив, що це все жарт, а інший скористався правом, наданим ст. 63 Конституції України.

ОСОБА_1 зазначає, що відповідач ОСОБА_2 поширив вищезазначену інформацію в присутності міського голови м. Черкаси, депутатів Черкаської міської ради, представників засобів масової інформації.

Поширена відповідачем інформація, яка стосується позивача ОСОБА_1 не відповідає дійсності, є негативною і порушує його права на повагу до честі, гідності та ділової репутації.

Тобто в даному випадку наявна сукупність всіх обставин, що свідчить про поширення ОСОБА_2 недостовірної інформації стосовно позивача, що тягне за собою його обов`язок спростувати таку інформацію.

З метою захисту свої порушених немайнових прав, вказує ОСОБА_1 , він змушений був звертатися із відповідним позовом до суду і просив Соснівський районний суд м. Черкаси постановити судове рішення, яким зобов`язати ОСОБА_2 протягом 10 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 , поширену ним ІНФОРМАЦІЯ_1 під час брифінгу, який відбувся в кабінеті № 206 будівлі Черкаської міської ради за адресою АДРЕСА_1 , а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_2» шляхом публічного виступу на брифінгу (прес-конференції) в кабінеті № 206 будівлі Черкаської міської ради за адресою АДРЕСА_1 , в присутностім. Черкаси, вул. Байди Вишневецького 36а та представників засобів масової інформації та оприлюдненням в той самий строк спростування на офіційному сайті Черкаської міської ради. Понесені по справі судові витрати ОСОБА_1 просив покласти на відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що позивачем не надано на адресу суду належних та допустимих доказів поширення відповідачем ОСОБА_2 інформації, що порушує право позивача на повагу до його честі, гідності та ділової репутації і тягне за собою обов`язок відповідача щодо її спростування.

За висновками суду, із сторони ОСОБА_2 мала місце критика та емоційна оцінка дій позивача, як публічної особи, а вислови відповідача є суто оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 10 березня 2020 року ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції винесеним із порушенням норм матеріального і процесуального права, при недостатньо повному дослідженні усіх обставин, що мають істотне значення для справи та наявних у ній доказам, просив скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а також стягнути із відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_1 , зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив, не проаналізував та не зробив відповідні висновки щодо поширювача інформації. Як зазначив апелянт, поширена інформація порушує його право на повагу до гідності, честі та ділової репутації. Крім цього, вказує, що позивач є депутатом Черкаської міської ради, головою Черкаської міської організації політичної партії «Громадська позиція», відомим громадським та політичним діячем в м. Черкаси, тому вважає, що поширена ОСОБА_2 негативна інформація очевидно принизила його честь, гідність та ділову репутацію. Приниження честі, гідності, ділової репутації відбувалось саме під час брифінгу. Вважає, що в даному випадку позивачем безсумнівно доведено факт поширення інформації, в той же час відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження правдивості поширеної ним інформації, або доказу того, що ця інформація є оціночними судженнями, критикою, емоційною оцінкою дій позивача.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив

Фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 під час брифінгу, який відбувся в кабінеті № 206 будівлі Черкаської міської ради за адресою АДРЕСА_1 , в присутностім. Черкаси, вул. Байди Вишневецького 36стів депутат Черкаської міської ради ОСОБА_2 заявив наступне: «ІНФОРМАЦІЯ_2» На уточнююче запитання: «ІНФОРМАЦІЯ_3 », ОСОБА_2 відповів наступне: «ІНФОРМАЦІЯ_4».

Вказаний виступ був оприлюднений в багатьох засобах масової інформації. Крім цього інформація, поширена у виступі, була оприлюднена на офіційному сайті Черкаської міської ради.

ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі вказаних заяв відповідача та заяв іншого депутата Черкаської міської ради ОСОБА_5 було відкрито кримінальне провадження № 42017251010000229 з приводу пропозицій неправомірної вигоди (грошових коштів) депутатам Черкаської міської ради за оголошення імпічменту та відставку голови м. Черкаси, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369 КК України.

Відповідно до копії постанови про закриття кримінального провадження від 27 жовтня 2017 року, слідчого СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області Шевченко В.В., кримінальне провадження № 42017251010000229, внесене до Єдиного реєстру судових розслідувань ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369 КК України, закрито.

Позиція Апеляційного суду Черкаської області

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

При цьому, за загальним правилом встановленим вказаною нормою права, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе та членів своєї сім`ї та права вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування моральної шкоди, нанесеної збором, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної інформації.

Конституцією України, а саме ст. 34 кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язку не поширювати про особу недостовірну інформацію та такі відомості, що ганьблять її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї або членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, відносно якої її поширили, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Таким чином, позов про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування і заборону розповсюдження недостовірної інформації вправі пред`явити фізична особа, відносно якої поширена недостовірна інформація, що порушує її особисті немайнові права, а також інші зацікавлені особи (члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Згідно ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності, честі та недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації.

Відповідно до положень Постанови Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно з частиною третьою ст. 277 ЦК України негативною інформацією, поширеною про особу слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті, тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Враховуючи сукупність отриманих по справі доказів, повно та всебічно дослідивши обставини даної справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, прийнявши до уваги, що вислови ОСОБА_2 за своїм характером є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність правових передумов для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно положень ст. 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності /на відміну від перевірки істинності фактів/ і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Також слід зазначити, що якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен урахувати положення Декларації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому, зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 на час виникнення спірних правовідносин був депутатом міської ради, тобто був публічною особою, яка в силу своєї публічності повинна бути готова до критики із значно ширшою допустимою межею.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує їх відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В порушення вимог статті 81 ЦПК України зі сторони ОСОБА_1 на адресу суду не було надано об`єктивних та переконливих доказів, підтверджуючих наявність поширення негативної інформації відповідачем ОСОБА_2 , як і доказів, що така інформація ганьбить честь та гідність позивача, завдає шкоди його діловій репутації.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги відсутність наявних та допустимих доказів в підтвердження позовних вимог позивача, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову за встановлених судом обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржене ОСОБА_1 судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження суду першої інстанції з наданням належної правової оцінки всім фактичним обставинам даної справи, яка грунтується на вимогах чинного законодавства, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 258, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції - залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.В. Нерушак

В.О. Єльцов