Справа  № 22ц-566/2009р.     Головуючий в     1     інстанції:

Котьо І.В. Категорія     49

Доповідач:        Кузнецова   О.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2009 року   березня місяця  2   дня

Колегія  суддів  судової палати - в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області  в  складі:

головуючого      Коровайко  О.І.

суддів                  Закарян К.Г.

                                                    Кузнєцової О.А.

при  секретарі    Ляшенко  О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа Виконавчий комітет Комсомольської районної ради м. Херсона про позбавлення батьківських прав,

встановила:

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 листопада 2008 року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального закону, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В письмових запереченнях Виконком Комсомольської районної ради м. Херсона спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом першої інстанції ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний згідно свідоцтву про розірвання шлюбу 19 березня 2005 року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до вимог ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, а відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку і батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, а ч. 2 ст. 15 цього ж Закону закріплює обов'язок батьків, які проживають окремо від дитини, брати участь у її вихованні і мають право спілкуватись з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджає нормальному вихованню дитини.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач, як в період їх спільного проживання з позивачкою та донькою, так і після припинення шлюбних відносин ухилявся від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, яке виражалося у недбалому та байдужому ставленні відповідача до виконання покладених на нього обов'язків по вихованню дитини, хоча мав реальну можливість виконати їх, але відповідних дій не вчиняв.

Так, відповідач за вказаний період не піклувався про духовний розвиток дитини, її навчання та підготовки до самостійного життя, зокрема, не виявляв інтересу до її внутрішнього світу, не приймав участі у створенні умов для отримання нею освіти. З 2003 року відповідач зовсім перестав спілкуватися з дитиною, виключивши також дати поздоровлення дитини з днем народження та події, пов'язані, як з вибором навчального закладу, так і події, пов'язані з підготовкою до початку навчального процесу, не надавав грошей на утримання дитини.

Вказаний висновок суду підтверджується відомостями, викладеними у довідці про медичне спостереження дитячої поліклініки № 3 лікарні ім. А. і С. Тропіних, де обліковується ОСОБА_5, довідкою № 13-01-25 від 05.02.2008 року школи гуманітарної праці, де навчається ОСОБА_5, висновком № 6-14-37 від 07.02.2008 року Органу опіки та піклування Комсомольського району м. Херсона Виконавчого комітету Комсомольської районної у м. Херсоні ради, також поясненнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, яким суд дав належну оцінку.

Пояснення свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 не спростовують обставин, встановлених судом, є їх особистим баченням і ґрунтуються лише на припущеннях щодо стосунків, які склалися між позивачкою та відповідачем.

Крім того, у судовому засіданні відповідач не заперечував той факт, що він ні усно, ні письмово не спілкується з дитиною, її вихованням не займається, матеріальної допомоги не надає.

Доводи відповідача про те, що йому чинились перешкоди у спілкуванні з дочкою колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки будь-яких заяв щодо вирішення спору з цього приводу від відповідача та його родичів до органів опіки та піклування не надходило.

З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи та зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки вищезазначені фактори свідчать про свідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками та може розцінюватися як ухилення від виховання дитини.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що дівчинка виховується позивачкою спільно з її чоловіком ОСОБА_8 в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості та вважає ОСОБА_8 своїм батьком, що також є не малозначним критерієм для оцінки тих правовідносин, які склалися між сторонами та не суперечить інтересам дитини.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду обставинам  справи  до  уваги не  приймаються,  як  такі,  що  не обґрунтовані  вимогами  закону,     належними  доказами,  і  такі,  що висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду Україйи протягом двох місяців.