Справа № 22ц-2923/2008     Головуючий у 1 інстанції Руденко Л.М.

Категорія - 46     Доповідач Ігнатова Л.Є.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2008 року  Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Новікової Г.В., суддів Ігнатової Л.Є., Маширо О.П., при секретарі Голубцові А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Слов"янського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2007 року   по   справі   за  позовом  ОСОБА_2  до ОСОБА_1 про розподіл  спільного майна, за зустрічним позом     ОСОБА_1     до     ОСОБА_2 про розподіл майна, -

встановив:

07.08.2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя. Зазначав, що перебували у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 з 27.07.2002 року.

26.12.2003 року за договором купівлі-продажу придбали на ім"я відповідачки жилий АДРЕСА_1. А також знаходячись у шлюбі придбали: меблі, побутову техніку та інше майно.

Просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину зазначеного жилого будинку та на кухонний куток, холодильник, відеокамеру, килим та на інше майно на загальну суму 19300 грн. А решту майна залишити відповідачки на загальну суму 11700 грн., стягнувши з нього на користь відповідачки різницю у вартості часток в розмірі 3800 грн. (а.с.3-5).

03.09.2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом про розподіл майна, яке є спільною сумісною власністю, а саме автомобіля НОМЕР_1, який зареєстрований на ім"я ОСОБА_2 і просила його включити у розподіл майна та визнати за ОСОБА_2 право власності на цей автомобіль, стягнувши з нього на її користь 1/2 частину його вартості.

Заочним рішенням Слов"янського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2007 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_2  і

за ним визнано право власності на 1/2 частину АДРЕСА_1, яке становить 1/2 ідеальної долі і складається з приміщення 1-3 площею 6, 9 кв.м., 1-4 площею 10, 2 кв.м., 1-7 площею 9, 3 кв.м., 1-8 площею 3, 8. кв. м. і площею 3, 6 кв. м., сараю "Г", сараю "Е", гаражу "Д", 1/2 частини огорожі № 1-4, загальною вартістю 26335 грн.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину зазначеного домоволодіння, яке становить 1/2 ідеальної долі і складається із частини жилого будинку "А", до якої входять приміщення 1-5 площею 21, 6 кв.м., 1-6 площею 10, 0 кв.м., літньої кухні, 1/2 частини огорожі № 1-4, туалету "В-2", загальною вартістю 26415 грн.

Зобов'язано ОСОБА_2 закласти дверні пройоми між приміщеннями 1-3 та 1-5 у першій половині будинку.

А ОСОБА_1 зобов'язано у другій половині будинку прибудувати тамбур, із кімнати 1-5 прорубити дверний пройом з заповненням блоком, відкрити закладений віконний пройом з заповненням віконним блоком.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ОСОБА_1 звернулась до Апеляційного суду із апеляційною скаргоїд і просить його скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог вона посилалась на те, що суд при розгляді справи порушив та неправильно застосував норми процесуального права. Безпідставно вирішив провести заочний розгляд справи, вважаючи, що вона неодноразово повідомлялася належним чином про час та місце розгляду справи, але до суду без поважних причин не з"являлася. Вважає, що такий висновок суду був зроблений безпідставно, оскільки вона лише один раз була повідомлена судом про розгляд справи, а саме на 11.12.2007 року, однак з поважних причин не з'явилася в судове засідання, оскільки хворіла про що повідомила суд своєчасно телеграмою і просила розгляд справи перенести, на що суд не звернув уваги.

Крім того, суд безпідставно з цих же підстав залишив її позовні вимоги без розгляду.

В апеляційному судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.

Відповідно до п.3, п.5 ч.1 ст. 311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання та якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.09.2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом про розподіл майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, а саме про поділ автомобіля НОМЕР_1, який зареєстрований на ім"я позивача. Просила його включити у розподіл майна і визнати за ОСОБА_2 право власності на цей автомобіль, стягнувши з нього на її користь 1/2 частину його вартості.

Своїм заочним рішенням суд першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 залишив без розгляду. При цьому посилався на ч.3 ст.169 ЦПК України, мотивуючи тим, що остання в судове засідання не з'явилася, незважаючи на те, що про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 за її адресою. Ніяких відомостей про причини своєї неявки суду не надала.

Між тим з таким висновком суду не можна погодитися.

Частиною 3 статті 169 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, без поважної причини або неповідомлення ним про причину повторної неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції своєю ухвалою від 05.11.2007 року відновив провадження по справі після проведення відповідної експертизи і призначив розгляд справи на 15.11.2007 року (а.с.38).

В матеріалах справи є лист, адресований на ім"я сторін, що розгляд справи призначений на 15.11.2007 року (а.с.39).

Але відомостей про повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи у зазначений день в матеріалах справи немає.

15.11.207 року суд відклав розгляд справи на 26.11.2007 року (а.с.39).

З протоколу судового засідання від 26.11.2007 року вбачається, що ОСОБА_1 знов в судове засідання не з"явилася. (а.с.42) І відомості про її повідомлення про розгляд справи у зазначений день в матеріалах справи також відсутні.

Розгляд справи був відкладений на 11.12.2007 року.

З розписки отриманої від ОСОБА_1 вбачається, що вона була повідомлена 03.12.2007 року про розгляд справи 11.12.2007 року. (а.с.51). Однак 05.12.2007 року остання на ім"я суду надала телеграму з проханням перенести розгляд справи, оскільки вона хворіє (а.с.51).

З зазначеного вбачається, що ОСОБА_1 лише один раз була повідомлена належним чином про розгляд справи на 11.12.2007 року.

За таких обставин у суду не було підстав для вирішення питання про
постановления заочного рішення у зв"язку з неявкою відповідачки.    

До того ж суд не звернув уваги, що ОСОБА_1 за її зустрічним позовом є позивачкою і своєю ухвалою від 11.12.2007 року визнав причину неявки позивачки в судове засідання 11.12.2007 року неповажною, оскільки вона не надала ні яких доказів, які б свідчили про поважність причин її відсутності і

безпідставно вирішив питання про розгляд справи сторін з постановлениям заочного рішення, (а.с.54).

Розглядаючи справу і ухвалюючи заочне рішення, суд зустрічний позов ОСОБА_1 залишив без розгляду, посилаючись на те, що вона не з'явилася у судове засідання без поважних причин, незважаючи на те, що вона була повідомлена судом про розгляд справи лише один раз і надала телеграму, в якій просила справу відкласти, оскільки вона хворіє.

При таких обставинах у разі першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю суд відповідно до п.3 ч.1 ст. 169 ЦПК України повинен був відкласти розгляд справи, а не залишати заяву ОСОБА_1 без розгляду.

Крім того, як вбачається із позовної заяви ОСОБА_2, їм ставилося питання про розподіл спільного сумісного майна подружжя, а саме: жилого АДРЕСА_1, а також меблі, побутову техніку, килими та інше майно.(а.с.3-5)

В подальшому позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про залишення без розгляду позову про розподіл сумісно нажитих предметів домашнього обіходу та обстановки, (а.с.53)

Але це питання судом не розглядалося і не було прийнято відповідного рішення в порушення вимог, передбачених п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України, відповідно до якої суд постановлює ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду..

Як вбачається із мотивованої частини заочного рішення, дані вимоги не були предметом розгляду справи і тому ці недоліки не можуть бути усунуті шляхом постановления додаткового рішення.

З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 311, 313 - 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Слов"янського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її
проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо
до Верховного Суду України.