ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
9 липня 2009 року
13:21
Справа № 2-а-5593/09/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Зінов'євій А.С.,
за участю представника позивача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання незаконним рішення та зобов'язання видати дозвіл (довідку) на перереєстрацію автомобіля, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання рішення Головного управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 19.02.2009 № 03-438 про відмову у видачі їй дозволу (довідки) на перереєстрацію автомобіля марки FORD, 1999 року випуску, № кузова НОМЕР_2, об'єм двигуна 1796 куб. см., зареєстрованого на ім'я ОСОБА_3 незаконним та зобов'язання відповідача видати їй відповідний дозвіл (довідку).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що після смерті її чоловіка - ОСОБА_3, звернулась до Головного управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації з заявою про надання дозволу (довідки) на перереєстрацію автомобіля марки FORD, 1999 року випуску, на своє ім'я, як вдові померлого інваліда, який був наданий чоловіку, як інваліду І групи, в якості гуманітарної допомоги через Головне управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації. Однак, відповідач листом № 03-438 від 18.02.2009 відмовив позивачу у переоформленні автомобіля, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року № 999 "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями".
Позивач вважає таку відмову неправомірною, оскільки на момент отримання ОСОБА_3 автомобіля, тобто станом на 20.03.2006, такі правовідносини регулювались постановою КМУ від 8 вересня 1997 року № 999 "Про затвердження порядку забезпечення інвалідів", приписами якої не було передбачено, що у разі смерті інваліда, автомобіль, яким він забезпечений безоплатно, повертається Головному управлінню праці та соціального захисту населення. Натомість, згідно п.37 вказаної постанови КМУ, передбачалась передача автомобіля після смерті інваліда членам його сім'ї та зняття з обліку в органах соціального захисту населення. Перереєстрація автомобіля на ім'я одного з членів сім'ї інваліда, який на час смерті інваліда проживав разом з ним, проводиться Державтоінспекцією з дозволу органу соціального захисту
населення, в якому інвалід перебував на обліку як власник транспорту. При цьому, як зазначає позивач, статтею 58 Конституції України передбачено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантовані і не можуть бути скасовані.
Відповідач надіслав до суду письмові заперечення проти позову, в яких посилається на те, що основним документом щодо забезпечення інвалідів автомобілями є Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 № 999, п. 41 якого передбачено, що після смерті інваліда автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку. В той же час, відповідач зазначає, що при вирішенні даного спору не можна брати до увагу постанову Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 № 999 «Про затвердження порядку забезпечення інвалідів», оскільки на час смерті ОСОБА_2 діяла постанова Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 № 999.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, однак явку своїх представників у судове засідання не забезпечив, в судові засідання неодноразово не з'являвся, матеріали справи містять письмові заперечення проти позову, в яких відповідач просить суд провести розгляд справи за відсутності його представника.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме дарчого листа від 20.03.2006, чоловік позивача - ОСОБА_3, як інвалід І групи, отримав в якості гуманітарної допомоги через Головне управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації автомобіль марки FORD, 1999 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 1796 куб. см.
Наказом Головного управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 07.04.2006 № 106 наказано: прийняти в дар автомобіль FORD, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, 1999 року випуску, об'єм двигуна 1796 куб. см., подарований ОСОБА_5, яка мешкає в Німеччині, Головному управлінню праці та соціального захисту населення та видати зазначений автомобіль інваліду війни І групи ОСОБА_3, згідно дарчого листа від 20.03.2006.
Згодом, ОСОБА_3 видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 09.06.2006, в якому зазначено, що він є власником автомобіля марки FORD Focus, 1999 року випуску, номер кузова НОМЕР_1.
21.11.2006 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 22.11.2006 серії НОМЕР_5 (а.с. 17).
13.02.2009 позивач, як вдова померлого інваліда та спадкоємиця свого чоловіка, звернулась до Головного управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації з заявою про перереєстрацію автомобіля на своє ім'я.
Проте, відповідач листом від 19.02.2009 № 03-438 відмовив позивачу в переоформленні автомобіля, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року № 999 "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями", згідно якої необхідно повернути автомобіль Головному управлінню праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" держава забезпечує розробку, виробництво, закупівлю технічних та інших засобів реабілітації, спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування інвалідів, дітей-інвалідів, поширює інформацію про таку продукцію.
Згідно ч. 8 ст. 26 вказаного Закону перелік технічних та інших засобів реабілітації, порядок забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів та формування відповідного державного замовлення, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 37 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 № 999, передбачено, що після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безплатно або на пільгових умовах, залишається його сімї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення. Перереєстрація автомобіля на ім'я одного з членів сімї" інваліда, який на час смерті інваліда проживав разом з ним, проводиться Державтоінспекцією з дозволу органу соціального захисту населення, де інвалід перебував на обліку як власник транспорту.
Згідно довідки Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 204 від 09.02.2009, ОСОБА_3 та його дружина - ОСОБА_2 проживали та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 з 28.03.2003 до дня смерті ОСОБА_3
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача в наданні дозволу (довідки) на переоформлення позивачем на своє ім'я автомобіля марки FORD є протиправною.
Заперечення відповідача проти позову, з посиланням на Постанову КМУ від 19.07.2006 року №999 "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями", суд вважає необгрунтованим та до уваги не приймає з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999, затверджено Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, відповідно до абзацу 7 п. 41 якого після смерті інваліда автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку. Такий інвалід знімається з обліку на десятирічний строк, визначений починаючи з дати отримання автомобіля попереднім інвалідом, з урахуванням строку його експлуатації померлим. З прийняттям постанови КМУ від 19 липня 2006 року № 999, постанова КМУ від 8 вересня 1997 року № 999 "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями" втратила чинність.
Однак, зазначений порядок не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки на момент отримання автомобіля ОСОБА_3 (20.03.2006) діяла постанова КМУ від 8 вересня 1997 року № 999, яка передбачала, що після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безплатно або на пільгових умовах, залишається його сімї".
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
В силу ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Приписами ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З урахуванням вищевказаних норм Конституції України, суд вважає, що постанова КМУ від 19 липня 2006 року № 999, якою затверджено Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, не має зворотної дії в часі та не може застосовуватися до правовідносин, які є предметом дослідження у даній справі.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь особи, звільненої від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати відмову Головного управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації у видачі ОСОБА_2 довідки (дозволу) на перереєстрацію автомобіля марки FORD, 1999 року випуску, № кузова НОМЕР_2, об'єм двигуна 1796 куб. см., зареєстрованого на ім'я ОСОБА_3, протиправною.
Зобов'язати Головне управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації видати ОСОБА_2 довідку (дозвіл) на перереєстрацію автомобіля FORD, 1999 року випуску, № кузова НОМЕР_2, об'єм двигуна 1796 куб. см., зареєстрованого на ім'я ОСОБА_3.