Справа № 2-а-556/09 (2-а-897/08)

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17 лютого 2009 року 14:35 м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Зінов'євій А.С.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про стягнення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, -

ВСТАНОВИВ:

Окружним адміністративним судом м. Києва за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду передано адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Відділу по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання дій відповідачів щодо відмови у виплаті йому невиплаченої суми щорічної грошової допомоги як інваліду війни II групи неправомірними та стягнення "на його користь невиплачених сум щорічної грошової допомоги за період 2004 - 2007 pp. у розмірі 8 516 грн. 41 коп.

16.01.2009 позивач подав до суду клопотання про збільшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача на його користь щорічну разову допомогу до 5 травня за період 2004 - 2008 pp. у розмірі 11 876 грн. 41 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому було виплачено не в повному обсязі щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, чим порушено приписи ст. 8, 22 Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII та Рішення Конституційного суду України від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004.

На думку позивача, сума недоплати, яка утворилась за 2004 - 2008 pp. внаслідок неправомірних дій відповідачів повинна бути йому відшкодована у повному обсязі.

В ході судового розгляду справи судом за згодою представника позивача було здійснено заміну неналежних відповідачів - Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області та Відділу по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області на належного -Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області.

Головне управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації позов не визнало та надало суду письмові заперечення проти позову, в яких, зокрема, вказує на відсутність законних підстав для проведення перерахунку сум щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та на сплив річного терміну звернення до суду.

У судове засідання, призначене на 17 лютого 2009 року, з'явився представник позивача. Представники Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації та Головного управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового розгляду справи. Матеріали справи містять заяву Головного управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про розгляд даної справи за відсутності його представника.

Розглянувши матеріали справи, подані позивачем документи та письмові заперечення Головного управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_2 є ветераном війни - інвалідом II групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2, виданого 16.02.2005 (а.с. 47).

Згідно з частиною 1 статті 17 ' Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Тобто, як передбачено вищевказаним Законом, виплата щорічної разової допомоги до 5 травня здійснюється органами праці та соціального захисту населення.

Управлінням праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації позивачу здійснена виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в наступних сумах: за 2004 рік - 160, 00 грн., за 2005 рік - 330, 00 грн., за 2006 рік - 330, 00 грн., за 2007 рік - 360, 00 грн., за 2008 рік - 400, 00 грн.

Зазначене обумовлено тим, що Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювалися інші, значно нижчі, ніж встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», розміри щорічної разової грошової допомоги.

Згідно із положеннями статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня інвалідам війни II групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Однак Законами "Про Державний бюджет України на 2004 рік" від 27 листопада 2003 року № 1344-IV, «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23 грудня 2004

року № 2285-IV, «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-IV, «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V та від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік» інвалідам війни II групи, до якої відноситься і позивач, у 2004, 2005, 2006, 2007 та 2008 роках була передбачена виплата щорічної разової допомоги у розмірах, відповідно, 160, 00 грн., 330, 00 грн., 330, 00 грн., 360, 00 грн. та 400, 00 грн.

Закони України від 27 листопада 2003 року № 1344-IV. від 23 грудня 2004 року № 2285-IV та від 20 грудня 2005 року № 3235-IV в період з 5 травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу (ч.4 ст.17-1 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII), не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни.

Отже, для вирішення даного спору по суті, необхідно встановити, який з вказаних законів є пріоритетним та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Відсутній також і закон України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що законами України «Про Державний бюджет України на 2004, 2005 та 2006 роки» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення законів України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для проведення перерахунку сум щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2004-2006 роки.

В той же час, у 2007 - 2008 pp. виплата такої допомоги здійснювалась відповідачем із порушенням спеціального законодавства з огляду на наступне.

У 2007 році виплати до 5 травня ветеранам війни - інвалідам II групи здійснювались відповідачем відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V „Про державний бюджет України на 2007 рік", а у 2008 році -відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ( підпункт «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону), тобто у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», у тому числі і положення п. 13 ст. 71, якою зупинено на 2007 рік дію частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги та положення ст. 29, щодо виплати щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранам війни - інвалідам II групи у розмірі 360 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 №107-VI, також визнано такими, що не відповідають ОСОБА_3 України (є неконституційними).

Відповідно до частин п'ятої та шостої резолютивних частин зазначених Рішень Конституційного Суду України рішення у цих справах має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Частинами шостою та сьомою резолютивних частин цих Рішень передбачено, що ці рішення є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання щорічної разової грошової допомоги (в даному випадку це стосується можливості реалізації встановленої державою гарантії ветеранам війни, як складової їхнього правового статусу) будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання учасникам бойових дій певних гарантій, а саме забезпечення їх щорічною разовою грошовою допомогою, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

З'ясовуючи питання про належного відповідача, суд виходить з положень статті 17і Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою обов'язок здійснювати виплати щорічної разової грошової допомоги покладено на органи праці та соціального захисту населення.

Судом встановлено, що органом праці та соціального захисту населення, який повинен здійснювати виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги на користь позивача - є Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації.

Головне управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації є органом, якому підпорядковується Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації, і здійснює, зокрема, функції з організації роботи зі створення системи адресної соціальної допомоги та контролю за дотриманням законодавства з питань соціальних виплат.

Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації і Головне управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації є суб'єктами владних повноважень, які підпорядковуються Міністерству праці та соціальної політики України у питаннях реалізації державної функції з виплати соціальної допомоги, утворюючи у такий спосіб єдину ієрархічну побудовану систему органів державної влади з питань реалізації державної політики у сфері праці та соціального захисту населення. Кожен з наведених органів не має власного юридичного інтересу у відносинах з громадянами, а реалізує єдину державну політику і представляє державу у спірних правовідносинах. Фінансування витрат з виплати соціальної допомоги також здійснюється з єдиного джерела -Державного бюджету України. Фактично, звертаючись до місцевого органу праці та соціального захисту населення, громадянин вступає у відносини з усією системою органів праці та соціального захисту, які представляють у цих відносинах державу, тож найнижчий орган державної влади розглядається судом як належний відповідач.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що належним відповідачем у цій справі є Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації.

Відповідачем з урахуванням рішень Конституційного Суду України самостійно не здійснено перерахунок щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2007 - 2008 роки до 30 вересня відповідного року. А тому суд погоджується з позицією позивача щодо порушення його прав на отримання грошової допомоги відповідно до Закону України

«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно із статтями 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. При цьому обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень. Відповідачі не довели суду належними та допустимими доказами обгрунтованість своїх заперечень.

Стосовно строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Кодексом адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Цією ж статтею встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вимоги позивача, що випливають з права на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, мають захищатися судом з урахуванням правил, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України щодо строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права.

Відповідно до статті 17 ' Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Таким чином, у позивача виникає право на звернення до суду з позовом на наступний день після 30 вересня відповідного року, в якому здійснювалась допомога, у даному випадку за 2007, 2008 pp.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з відповідним позовом до адміністративного суду 31.01.2008. Відтак, позивачем не було пропущено річний строк звернення до суду щодо виплати на його користь щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 - 2008 pp.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо виплати, на його користь щорічної допомоги до 5 травня за 2007 - 2008 роки виходячи з 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позивачем не надано суду документальних доказів здійснення ним судових витрат, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 99, 100, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.   Позовні вимоги задовольнити частково.

1.   2.     Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації (місцезнаходження - 09600, смт. Рокитне, вул.  Першотравнева, 6) провести ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання - 09642, Київська область, АДРЕСА_2) перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 - 2008 роки виходячи з 8 мінімальних пенсій за віком та здійснити відповідну додаткову виплату.

2.   3.     В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її скліиення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подасться у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.