Справа № 2-а-1/09 (2-а-3/08)

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2009 року 11:41 м. Київ

Київський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Зінов'євій А.С.,

за участю представників:

від позивача: Катерещука Є.О.

від відповідача: Панченка A.M.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртюменьресурс»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської

області

про скасування податкових  повідомлень-рішень  №  0001442301/0 від

07.11.2006, № 0001452301/0 від 07.11.2006, № 0001442301/1 від 05.12.2006 та акту № 516/232/20041745 від 27.10.2006, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртюменьресурс» звернулось до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001442301/0 від 07.11.2006, № 0001452301/0 від 07.11.2006, № 0001442301/1 від 05.12.2006 та акту № 516/232/20041745 від 27.10.2006.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені відповідачем всупереч вимог чинного законодавства України, а саме: п.п. 7.4.5 п.п. 7.4 ст. 4, п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість'", підпункту „б", п.п. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування", п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні", у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що в ході виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртюменьресурс», Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області було складено акт № 516/232/20041745 від 27.10.2006, за результатами якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Вказаними податковими повідомленнями - рішеннями Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області, на думку позивача, було неправомірно визначено суму податкового зобов'язання, підставою для визначення якого, стала постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 10.07.2006 по справі № 2-1586-1/06, якою визнано недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма - Люкс" від 26.11.2003 та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 36088357 видане 08.12.2003.

На думку позивача, Броварська об'єднана державна податкова інспекція Київської області дійшла хибного висновку щодо неправомірності включення позивачем до складу

податкового кредиту суми податку на додану вартість, вказану в податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма - Люкс", оскільки на момент складання Товариством з обмеженою відповідальністю „Оптіма - Люкс" податкових накладних та віднесення вказаних у них сум ПДВ до податкового кредиту, Товариство з обмеженою відповідальністю „Укртюменьресурс" діяло правомірно та добросовісно.

В обґрунтування позовних вимог позивач також посилається на .те, що визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ жодним чином не може впливати на обсяг податкових зобов'язань його контрагентів, за виключенням наявності прямого умислу на вчинення такого правопорушення. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Крім того позивач звертає увагу на ту обставину, що на даний час постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 10.07.2006 по справі № 2-1586-1/06, яка є чи не єдиною обставиною, якою Броварська об'єднана державна податкова інспекція Київської області обґрунтовує свої висновки про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртюменьресурс» податкового законодавства, скасована та не має юридичної сили.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

•   -     або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

•   -     або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування  податку  та  складання  податкових  накладних  надається  виключно  особам

зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом. Податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Судом встановлено, що ТОВ «Укртюменьресурс» у листопаді, грудні 2005 року та в лютому 2006 р. задекларувало у відповідних деклараціях з податку на додану вартість та віднесло до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 165 098, 00 грн., сплачені позивачем при придбанні товарів (робіт, послуг) від продавця ТОВ „Оптіма-Люкс" на підставі виписаних останнім податкових накладних.

Актом Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області № 516/232/20041745 від 27.10.2006 про результати виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю „Укртюменьресурс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 30.06.2006 pp. (надалі - Акт), встановлено, що ТОВ „Укртюменьресурс" у листопаді, грудні 2005 року та лютому 2006 року мало взаємовідносини з ТОВ „Оптіма-Люкс". Так, в ході перевірки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю „Укртюменьресурс" включило до податкового кредиту податкові накладні від ТОВ „Оптіма-Люкс" у наступних податкових періодах: за листопад 2005 року - ПДВ у сумі 141 358, 00 грн., за грудень 2005 року - 21 078, 00 грн. та за лютий 2006 року - 2 662, 00 грн.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.07.2006 по справі № 2-1586-1/06 за позовом Державної податкової адміністрації в м. Києві до ТОВ „Оптіма-Люкс", ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними статутних документів підприємства, свідоцтва платника податку на додану вартість, визнано недійсним статут ТОВ „Оптіма-Люкс" від 26.11.2003 та свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість ТОВ „Оптіма-Люкс", видане 08.12.2003, від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість.

За висновком відповідача, відображеному у Акті, позивачем, в порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" безпідставно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних особою, яка не мала права на їх оформлення.

Отже, фактичною підставою для прийняття Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні санкції на загальну суму 577 944, 00 грн., слугували висновки Акта.

Визначаючи позивачу спірну суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, податкова інспекція виходила з того, що позивачем порушено вимоги п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", оскільки віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних в період за листопад 2005 року, грудень 2005 року та за лютий 2006 року ТОВ „Оптіма-Люкс", статут та свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість якого визнано недійсним від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.07.2006 по справі № 2-1586-1/06.

Однак з обґрунтованістю такого висновку погодитись не можна виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписи цієї статті кореспондують з приписами ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відповідно до ч. 2 якої, у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Доказів обізнаності позивача щодо обставин державної реєстрації його контрагента, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків відповідачем не надано.

Таким чином, видані позивачу належним чином оформлені податкові накладні продавцем, що знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Крім того, слід зазначити, що юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Доказів виключення ТОВ „Оптіма-Люкс" з державного реєстру відповідачем суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2007 року у справі за позовом Державної податкової адміністрації в м. Києві до ТОВ „Оптіма-Люкс", ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними статутних документів підприємства, свідоцтва платника податку на додану вартість задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ТОВ „Оптіма-Люкс", постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 10.07.2006 скасовано, ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо правомірності дій позивача при включенні до податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 165 098 грн. на підставі податкових накладних, виписаних його контрагентом - ТОВ „Оптіма-Люкс".

Стосовно вимог позивача в частині скасування акту Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області № 516/232/20041745 від 27.10.2006 про результати виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю „Укртюменьресурс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 30.06.2006 pp. слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних і юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - це рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо кола цих осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування.

Відтак, акт державного чи іншого уповноваженого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Водночас, акт перевірки - це службовий двосторонній документ, який стверджує факт перевірки та її результатів, і є лише носієм інформації про виявлені недоліки з питань дотримання вимог законодавства. Метою документування перевірки та її результатів є надання власникові та іншим користувачам матеріалів перевірки, визначених

законодавством, суттєвої, повної і обгрунтованої інформації про стан дотримання підприємством законів та інших нормативно-правових актів.

Враховуючи викладене, акти документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок, тощо, не мають обов'язкового характеру, а отже не є тими рішеннями суб'єкта владних повноважень, на спір з оскарження яких поширюється компетенція судів, передбачена ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в частині скасування акту Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області № 516/232/20041745 від 27.10.2006.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.   1.     Позов задовольнити частково.

1.   2.     Скасувати податкові повідомлення - рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області № 0001442301/0 від 07.11.2006, № 0001452301/0 від 07.11.2006 та№ 0001442301/1 від 05.12.2006.

2.   3.     У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирас законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подасться у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.