ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_____________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.02.2020 м. Харків Справа № 910/15873/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

розглянувши справу № 910/15873/19

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача громадянина ОСОБА_1

про стягнення 13 931,29 грн.,

без повідомлення (виклику) сторін,

Суть спору: ПрАТ «СК «УСГ» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить суд стягнути з ПрАТ «СТ «Іллічівське» страхове відшкодування у розмірі 13 931,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування, внаслідок чого до нього перейшло право вимоги до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Ухвалою суду від 04.12.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: гр. ОСОБА_1

У відзиві на позовну заяву за вх. № 24829/19 від 05.12.2019р. відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з посиланням на те, що останній не отримував жодних претензії чи іншої вимоги позивача про виплату страхового відшкодування в порядку положень ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а отже недоведеним є виконання позивачем обов`язку щодо звернення до відповідача в термін, встановлений цим законом - впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Водночас, відповідач просить суд зобов`язати позивача надати докази направлення на адресу відповідача претензії чи іншої вимоги щодо компенсації суми страхового відшкодування (касовий чек, опис вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля, номер поштового відправлення та витяг з бази Укрпошти по ньому).

У відповіді на відзив за вх. № 26413/19 від 23.12.2019р. позивач посилається на дотримання ним положень ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних», з огляду на надіслання 10.04.2017р. на адресу відповідача заяви за вих. № 665 УСТ/661 УСТ від 07.04.2017р. про регресні вимоги на суму 13 931,29 грн., та в подальшому 01.10.2019р. - претензії про виплату страхового відшкодування № 661 УСГ. При цьому, до відповіді на відзив позивачем надано заяву про регресні вимоги від 07.04.2017р. № 661 УСГ/АГ, фіскальний чек від 10.04.2017р., реєстр листів на відправку від 10.04.2017р.

Клопотання відповідача про зобов`язання позивача надати докази направлення на адресу відповідача претензії чи іншої вимоги щодо компенсації суми страхового відшкодування (касовий чек, опис вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля, номер поштового відправлення та витяг з бази Укрпошти по ньому) залишене судом без розгляду з урахуванням самостійного надання позивачем відповідних документів після отримання ним відзиву на позовну заяву.

Третя особа про розгляд даної справи повідомлена шляхом направлення копії ухвали суду від 04.12.2019р. на її адресу, яка повернута до суду з відміткою органу поштового зв`язку «за терміном зберігання».

Також ухвала суду від 04.12.2019р. розміщена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Письмові пояснення по справі третьою особою до суду не подано.

З огляду на те, що строк розгляду даної справи закінчується 03.02.2020р., приймаючи до уваги те, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення учасників справи належним чином про розгляд судової справи, та забезпечення реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, в т. ч. шляхом надання відповідних заяв по суті справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи.

03.02.2020р. господарським судом складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено:

03.08.2016р. між ПАТ «СК «УСГ» (на т.ч. ПрАТ «СК «УСГ») (страховик, позивач) та ТОВ «Естрелла - Україна» (страхувальник, вигодонабувач) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0101-16-00310.

Згідно з цим договором застраховано транспортний засіб Subaru Forester 2011 р.в., д.н. НОМЕР_5 , № кузова/шасі НОМЕР_3 . Строк дії договору з 04.08.2016р. по 03.08.2017р. Страхові випадки: в т.ч. ДТП. Страхова сума - 400 000 грн. Франшиза - 0 грн.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 власником транспортного засобу Subaru Forester 2011 р.в. д.н. НОМЕР_5 є ТОВ «Естрелла - Україна».

17.12.2016р. по вул. Велика Васильківська у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Chevrolet Aveo д.н. НОМЕР_11 під керуванням ОСОБА_1 та Subaru Forester д.н. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою про ДТП № 3016356487950597 , складеною управлінням патрульної поліції у м. Києві. Згідно з цією довідкою ДТП сталась внаслідок порушення ОСОБА_1 п. 2.3.б, п. 13.1 ПДР, про що складено адміністративний протокол № АП 2046835 за ст. 124 КУпАП, та матеріали ДТП направлено до Голосіївського районного суду м. Києва.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.01.2017р. у справі №752/584/17 (провадження № 3/752/999/17) ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. У вказаній постанові встановлено, що ОСОБА_1 під час керування автомобілем Шевролет Авео д.н. НОМЕР_11 порушив вимоги п. 2.3.б, п. 13.1 ПДР, а саме, не дотримався безпечної дистанції руху, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем Субару Форестер д .н. НОМЕР_5 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.

19.12.2016р. ТОВ «Естрелла - Україна» (страхувальник) звернулось до ПрАТ «СК «УСГ») (страховик, позивач) із заявою № ДККА - 54395 про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, в якій просило перерахувати страхове відшкодування на рахунок СТО для здійснення ремонту.

04.01.2017р. ПрАТ «СК «УСГ» (страховик, позивач) складено страховий акт № ДККА - 54395 з розрахунком суми страхового відшкодування, згідно з якими розмір страхового відшкодування складає 13 931,29 грн. При цьому, розмір страхового відшкодування визначено на підставі рахунку СТО - ТОВ «Дункан-Моторс» № ЗА16000456/0628 від 22.12.2016р., згідно з яким вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Subaru Forester д.н. НОМЕР_5 складає 13 931,29 грн. з ПДВ.

05.01.2017р. на підставі розпорядження ПрАТ «СК «УСГ» (страховик, позивач) виплачено страхове відшкодування на рахунок СТО - ТОВ «Дункан-Моторс» у розмірі 13 931,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 206 від 05.01.2017р.

Згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ № АК/4866262 транспортний засіб Chevrolet Aveo д.н. НОМЕР_11 станом на 17.12.2016р. був застрахований в ПрАТ «СТ «Іллічівське», із встановленням ліміту відповідальності за шкоду майну - 100 000 грн., франшизи - 0 грн.

07.04.2017р. позивач звернувся до відповідача із заявою № 661 УСГ/АГ про регресні вимоги, згідно з якою просив відшкодувати в порядку регресу 13 931,29 грн. Вказана заява залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з наступних мотивів.

Згідно із ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до 1,2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частинами п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини. Тобто, відповідальність за заподіяну шкоду несе безпосередньо особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до ст. 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За приписами ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Такими законами, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за завданий збиток особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Тобто, до страховика за договором майнового страхування після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Як вище встановлено господарським судом, майнову шкоду транспортному засобу Subaru Forester д.н. НОМЕР_5 спричинено внаслідок ДТП, яка сталась 17.12.2016р. за участю транспортного засобу Chevrolet Aveo д.н. НОМЕР_11 , водія якого визнано винним у порушенні п. 2.3.б, п. 13.1 ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.01.2017р. у справі №752/584/17 (провадження № 3/752/999/17).

Вказану ДТП, яка сталась 17.12.2016р., позивачем визнано страховим випадком за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0101-16-00310 від 03.08.2016р. та здійснено виплату страхового відшкодування власнику Subaru Forester д.н. НОМЕР_5 (страхувальник, потерпіла особа) у розмірі 13 931,29 грн. При цьому, розмір страхового відшкодування визначено на підставі рахунку СТО - ТОВ «Дункан-Моторс» № ЗА16000456/0628 від 22.12.2016р.

Отже, в силу положень ст. 27 ЗУ «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до позивача перейшло у межах фактично виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто особи, винної у ДТП.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди (збитків), а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

У ЗУ «Про страхування» встановлено види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону). ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно зі ст. 5 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За приписами пп. 12.1 ст.12 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Тобто, наведеними положеннями встановлено обов`язок страховика за договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ОСЦПВВНТЗ) відшкодувати збитки, завдані його страхувальником третій особі, при цьому розмір відповідальності страховика обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

У п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затв. наказом МУЮ, ФДМУ від 24.11.2003р. № 142/5/2092 (у редакції наказу МЮУ, ФДМУ від 24.07.2009р. № 1335/5/1159), та зар. в МЮУ 24.11.2003р. за № 1074/8395, передбачено, що значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Роком випуску транспортного засобу Subaru Forester д.н. НОМЕР_5 є 2011 (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ), а отже строк його експлуатації на дату ДТП - 17.12.2016р. не перевищував строку, встановленого у п. 7.38 Методики, та коефіцієнт фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.

З огляду на наведене, а також те, що за полісом ОСЦПВВНТЗ № АК/4866262 ліміт відповідальності за шкоду майну складає 100 000 грн., а франшиза - 0 грн., приймаючи до уваги вартість відновлювального ремонту згідно рахунку СТО - ТОВ «Дункан-Моторс» № ЗА16000456/0628 від 22.12.2016р., розмір страхового відшкодування - 13 931,29 грн., є обгрунтованим.

Водночас, відповідно до п.35.1. ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

За змістом п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

У ст. 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

Обов`язок з виплати страхового відшкодування у страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виникає за наявності всіх елементів юридичного складу, зокрема: настання страхового випадку - ДТП; подання заяви на виплату страхового відшкодування та інших необхідних документів, передбачених п. 35.2 ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, заява про виплату страхового відшкодування не є досудовою претензією, а є обов`язковим елементом юридичного складу, за наявності якого у відповідача (страховика за полісом) настає обов`язок з виплати страхового відшкодування.

Тобто, право на отримання відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за полісом ОСЦПВВНТЗ взятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) (разом з документами, що обґрунтовують заяву), що, в свою чергу, законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

При цьому, згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18), закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб`єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

Відповідно до ст. ст. 74, 76, 77, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

До позову та відповіді на відзив надано заяву позивача в особі ТОВ «A.S.A Group» (який діє на підставі договору доручення) про регресні вимоги № 661 УСГ/АГ від 07.04.2017р. про відшкодування відповідачем в порядку регресу 13 931,29 грн.

Також до позову та відповіді на відзив надано фіскальний чек від 10.04.2017р., реєстр листів на відправку від 10.04.2017р., з графи «№ справи» якого вбачається, що надсилається документ № 665 УСТ/661 УСТ.

При цьому, позивачем не надано до суду ані докази надіслання відповідачу 01.10.2019р. заяви про регресні вимоги № 661 УСГ/АГ від 07.04.2017р., ані заяву про регресні вимоги № 665 УСТ/661 УСТ від 07.04.2017р.

Отже, з огляду на те, що позивачем не надано докази надіслання відповідачу заяви про регресні вимоги № 661 УСГ/АГ від 07.04.2017р., відповідні обставини щодо її надіслання є недоведеними. Водночас, відсутність у матеріалах справи документу № 665 УСТ/661 УСТ, який надісланий згідно фіскального чеку від 10.04.2017р., реєстру листів на відправку від 10.04.2017р., позбавляє суд можливості встановити його зміст, та, відповідно, зробити висновок про те, що такий документ є заявою про регресні вимоги на суму 13 931,29 грн. у зв`язку із ДТП, що сталась 17.12.2016р.

Тому, з урахуванням також і заперечень відповідача щодо надіслання позивачем та отримання відповідачем заяви (вимоги, претензії) про виплату страхового відшкодування, викладених у відзиві на позов, суд вважає недоведеним виконання позивачем обов`язку щодо звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку із ДТП, що сталась 17.12.2016р., протягом одного року з моменту скоєння відповідної ДТП (тобто, в строк до 17.12.2017р.), а отже і виникнення обов`язку відповідача щодо виплати страхового відшкодування.

Інших доказів, що підтверджують звернення позивача (чи потерпілої особи) до відповідача протягом встановленого строку, матеріали справи не містять.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група».

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 10.02.2020р.

Суддя Л.В. Ніколаєва