Постанова

Іменем України

06 травня 2020 року

м. Київ

справа № 761/839/16-ц

провадження № 61-3566св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк»,

представник відповідача - Васильчиков Ілля Володимирович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Іванової І. В., Сліпченка О. І. від 15 січня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», яке змінило найменування на акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ»), про визнання поруки припиненою.

Позовна заява мотивована тим, що 15 вересня 2005 року між нею, ОСОБА_3 та закритим акціонерним товариством «Донгорбанк» (далі - ЗАТ «Донгорбанк»), правонаступником якого є АТ «ПУМБ», було укладено договір поруки № 20-2005-Ф/З, за умовами якого поручитель несе солідарну відповідальність разом з боржником за кредитним договором № 2005-20-Ф від 15 вересня 2005 року, укладеним між ЗАТ «Донгорбанк» та ОСОБА_3 .

Позивач вважала, що порука підлягає визнанню судом припиненою, оскільки у зв`язку із виниклою заборгованістю ОСОБА_3 за кредитним договором, відповідач 09 грудня 2015 року звернувся до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як солідарних боржників, до суду із позовом про стягнення заборгованості. Проте, у зв`язку із тим, що кредитним договором було передбачено погашення кредиту періодичними платежами, позивач вважала поруку припиненою в частині поруки за виконання ОСОБА_3 грошових зобов`язань зі сплати кредиту, процентів по строковій заборгованості, процентів за безпідставне користування кредитом (по простроченій заборгованості), комісії за невикористання суми кредитної лінії, комісії за надання траншу за кредитним договором, неустойки і відшкодування збитків згідно з умовами основного зобов`язання відповідно до кредитного договору та додаткових угод до нього, щодо яких строк погашення настав до 09 червня 2015 року.

Указану справу суди розглядали неодноразово.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після виникнення заборгованості позичальника у березні 2015 року, банк після спливу шестидесятиденного терміну, встановленого договором, 26 червня 2015 року звернувся із вимогою до боржника про дострокове погашення кредиту разом із нарахованими відсотками та в подальшому протягом шести місяців (09 грудня 2015 року) пред'явив позов до боржника та поручителя, скориставшись своїм правом на дострокове погашення кредиту. Тобто, судова вимога до боржника та поручителя була пред`явлена в строки та в порядку, передбаченому кредитним договором, а також в межах строку дії поруки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Визнано припиненою поруку ОСОБА_1 за договором поруки № 20-2005-Ф/3 від 15 вересня 2005 року, укладеним між ЗАТ «Донгорбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , щодо поруки за виконання ОСОБА_3 грошових зобов`язань зі сплати кредиту, процентів по строковій заборгованості, процентів за безпідставне користування кредитом (по простроченій заборгованості), комісії за невикористання суми кредитної лінії, комісії за надання траншу за кредитним договором, неустойки і відшкодування збитків згідно кредитного договору № 2005-20-Ф від 15 вересня 2005 року та додаткових угод до нього, щодо яких строк погашення настав до 09 червня 2015 року.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки не встановлено строку дії поруки, умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами, вимогу про дострокове повернення якого було надіслано банком 26 червня 2015 року та 09 грудня 2015 року банк звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості з позичальника та поручителя як солідарних боржників, то в силу вимог частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука є припиненою за щомісячними платежами, строк погашення, яких настав до 09 червня 2015 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2019 року АТ «ПУМБ» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що право вимоги у кредитора настало з березня 2015 року, що підтверджується розрахунком кредитної заборгованості, а з урахуванням переривання строку пред`явлення права вимоги, позов (позовна заява подана 09 грудня 2015 року) про стягнення заборгованості був поданий в межах строку. Тому, відсутні підстави визнавати поруку припиненою. Крім того, судом не враховано положення Закону України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», який набрав чинності 04 листопада 2018 року і відповідно до якого стаття 559 ЦК України викладена в новій редакції.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній і витребувано цивільну справу № 761/839/16-ц з Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 15 вересня 2005 року між ЗАТ «Донгорбанк», правонаступником якого є АТ «ПУМБ», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 2005-20-Ф, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на купівлю нерухомості в сумі 342 900,00 дол. США, із строком повернення кредиту у повному обсязі до 14 вересня 2020 року. В подальшому, між сторонами були укладені додаткові договори до кредитного договору, за якими було змінено умови договору, а також остаточно встановлено суму кредиту в розмірі 520 000,00 дол. США зі сплатою 12% річних.

Цього ж дня, із метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору між ЗАТ «Донгорбанк», правонаступником якого є АТ «ПУМБ» (кредитор), ОСОБА_3 (боржник) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки № 20-2005-Ф/3, за яким поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором. В подальшому до договору поруки було внесено зміни шляхом укладення договору № 1 до договору поруки.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що кредитор, пред`явивши 09 грудня 2015 року позов до неї та позичальника ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, в силу вимог частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пропустив строк пред`явлення вимог до поручителя за щомісячними платежами, строк поверненя яких настав до 09 червня 2015 року.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ «ПУМБ» на постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію такого виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак й в такому разі кредитор може звернутися з названою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

У постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі № 6- 3087цс16 зроблено правовий висновок, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

З таким висновком погодилася і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) і не вбачала підстав для відступлення від нього.

Пунктами 4.1., 4.2. договору поруки передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до моменту повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором. Порука припиняється у випадках, встановлених статтею 559 ЦК України.

Умовами кредитного договору передбачено повернення кредиту та процентів шляхом сплати щомісячного платежу до 20 числа (включно) (пункт 3.4 договору з відповідними змінами додаткових угод).

Згідно розрахунку кредитної заборгованості, складеного кредитором, останній платіж на погашення кредитної заборгованості позичальник здійснив 26 березня 2015 року.

Установлено, що у зв'язку із неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору 09 грудня 2015 року ПАТ «ПУМБ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості як солідарних боржників.

Таким чином, оскільки термін дії договору поруки не встановлено (частина четверта статті 559 ЦК України), умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами, у зв'язку із простроченням сплати яких 26 червня 2015 року банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (позичальника) та ОСОБА_1 (поручителя) про стягнення кредитної заборгованості як із солідарних боржників, то порука є припиненою за щомісячними зобов'язаннями за квітень та травень 2015 року.

Висновок апеляційного суду щодо припинення поруки за щомісячними платежами за кредитним договором,строк погашення яких настав до 09 червня 2015 року, зроблений при неправильному тлумаченні наведених вимог закону та без врахування встановлених обставин справи.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але апеляційним судом неправильно застосовано закон, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до положень статті 412 ЦПК України підлягає зміні щодо визначення періоду щомісячних зобов`язань, з погашення яких порука є припиненою.

Посилання заявника на те, що судом не було застосування положення статті 559 ЦК України у редакції Закону України № 2478-VIII від 03 липня 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» є неспроможними, оскільки незважаючи на те, що цей Закон застосовується також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, не можуть бути застосовані до врегулювання спірних правовідносин, зважаючи на те, що на дату набрання ним чинності (04 лютого 2019 року) строк виконання зобов'язань за кредитним договором від 15 вересня 2005 року № 2005-20-Ф вже настав.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року змінити.

Визнати припиненою поруку ОСОБА_1 за договором поруки № 20-2005-Ф/3 від 15 вересня 2005 року, укладеним між закритим акціонерним товариством «Донгорбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , за виконання ОСОБА_3 кредитного договору № 2005-20-Ф від 15 вересня 2005 року та додаткових угод до нього, за квітень та травень 2015 року.

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун