ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" серпня 2006 р. Справа № 55/197-06
вх. № 7727/5-55
Суддя господарського суду Гребенюк Н.В.
при секретарі судового засідання Добреля Н.С.
за участю представників сторін:
позивача - Батриної О.В. довіреність № 624 від 10.05.2006 року
відповідача - Соломахіна А.П.
розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Харківський бронетанковий ремонтний завод" ,м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СД", м. Харків
про стягнення 3835,54 грн.
ВСТАНОВИВ:
У червні 2006 року Державне підприємство "Харківський бронетанковий ремонтний завод" , м. Харків (далі позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СД", м. Харків (далі відповідач) 3835,54 грн. боргу та судових витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання за договором № 9 від 21 січня 2004 року щодо оплати наданих послуг.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 червня 2006 року було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17 липня 2006 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 липня 2006 року було відкладено розгляд справи на 01 серпня 2006 року.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні.
Представник відповідача проти позову заперечував.
Сторони звернулись до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.
У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами з урахуванням уточнень поданих до позову.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін судом встановлено наступне.
21 січня 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 9 , у відповідності до умов якого позивач зобов"язався надавати відповідачу автотранспортні послуги на перевозку вантажів, а відповідач в свою чергу зобов"язався сплачувати вказані послуги. Пунктом 3.1 договору сторонами було передбачено , що розмір оплати за надання автотранспортних послуг здійснюється згідно акту виконанних позивачем робіт по цінам узгодженим з відповідачем. Акт виконаних робіт є невід'ємлімою частиною договору. Пунктом 3.2 сторони узгодили порядок розрахунків, а саме замовник ( відповідач) здійснює оплату на розрахунковий рахунок позивача за надання автотранспортних послуг в наступном порядку:
- на перше число поточного місяця- 50% предоплата;
- останню суму за результатами місяця згідно актів виконаних робіт.
В обгрунтування викладених у позові обставин позивач надав до суду акт виконанних робіт від 10 лютого 2004 року , та акт від 27.02.2004 року, шляхові листи ( арк в справі 16-35) . Акт виконаних робіт від 10.02.2004 року підписаний обома сторонами, скріплений печатками та відповідає умовам договору та діючому законодавству. Проте наданий акт виконаних робіт від 27.02.2004 року, підписаний лише позивачем, підпис відповідача на ньому відсутній, тобто вказаний акт не є належним доказом на підтвердження прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт.
Згідно акту виконанних робіт від 10.02.2004 року сума яка підлягає до сплати за надані послуги згідно протоколу ціни на послуги від 09.02.04 р. складає 2283,98 грн.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов укладеного між сторонами договору №9 від 21.01.2004 р. відповідач перерахував позивачу 700 грн., що підтверджується витягом банку.
Тобто не сплаченими залишились кошти у сумі 1583,98 грн.
Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення боргу у сумі 3835,54 грн. підлягає задоволенню частково у сумі – 1583,98 грн., як правомірна та обгрунтована.
Щодо стягнення з відповідача 2251,56 грн. боргу по акту виконаних робіт від 27.02.2004 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Оскільки у відповідності до укладеного між сторонами договору № 9 від 21.01.2004 року п.3.1. сторони передбачили, що виконання робіт між сторонами підтверджується актом виконанних робіт, що є невідємлімою частиною вищезазначеного договору, а оскільки акт виконаних робіт від 27.02.2004 року підписано лише Державним підприємством "Харківський бронетанковий ремонтний завод", та не підписано відповідачем, суд вважає твердження позивача, щодо факту виконанних робіт, які на його думку підтверджуються марштутними листами, необгрунтованим та безпідставними , тому відмовляє в цій частині в задоволені позову.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов"язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов"язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обгрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред"явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
У відповідності зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.124, 129 Конституції України, ст.526Цивільного Кодексу України ст.ст. 33, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СД"( 61121, м. Харків, вул. Блюхера,46-а,корп.2,оф.16-а, р/р 260070686 в ХФ АБ" Сінтез" м. Харків, МФО 350578, код. ЄДРПОУ 31939212, ІПП 319392120348) на користь Державного підприємства "Харківський бронетанковий ремонтний завод" ( 61139, м. Харків, вул. Котлова,222, р/р 22003136210011 в АКБ "Базіс" , МФО 351760, код.ЄДРПОУ 08099848) 1583,98 грн. боргу, 42,12 грн. державного мита, 48,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 01 серпня 2006 року.
Суддя Гребенюк Н.В.