Єдиний унікальний номер 229/4861/19

Номер провадження 22-ц/804/1340/20        

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

13 травня 2020 року

м. Бахмут

справа  № 229/4861/19

провадження  № 22-ц/804/1340/20

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого  Хейло Я.В.,

суддів   Корчистої О.І., Тимченко О.О.

учасники справи:

позивач   ОСОБА_1 ,

відповідач    Акціонерне товариство «Українська залізниця»

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут апеляційну скаргу  Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 23 січня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі (суддя Лебеженко В.О.), ухваленого в приміщенні суду в місті Дружківка Донецької області, -

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі  - АТ «Українська залізниця») про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

Позов мотивовано тим, що у 2016 році відбулась реорганізація підрозділу ДП «Донецька залізниця» шляхом його злиття, як наслідок її було переведено до ВП «Ясинуватське БМЕУ» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», про що маються відповідно записи у трудовій книжці.

15.03.2017 року в.о. начальника регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Носулько О.О. видано наказ №384-11 від 15.03.2017 року «Про встановлення простою».

28.04.2017 року першим заступником начальника регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Носулько О.О. видано наказ №645-113-1 від 28.04.2017 року «Про деякі питання РФ «Донецька залізниця», яким передбачено скорочення штату та вивільнення працівників відповідно до чинного законодавства.

15.05.2017 року позивачу видано повідомлення про ліквідацію та виведення зі штатного розпису посади з підписами  всіх членів комісії та про його особисте ознайомлення. 

10.07.2017 року структурним підрозділом АТ «Українська залізниця» видано наказ №5748/ДН-ос про його  звільнення з 17.07.2017 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

У день звільнення з ним відповідач повний розрахунок не провів, як наслідок він має перед ним не погашену заборгованість із заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

Сума заборгованості по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року складає  14190,21 грн.

Крім того, при порушенні термінів виплати зарплати роботодавець зобов`язаний виплатити працівнику компенсацію за втрату зарплати у зв`язку з інфляцією, загальна сума якої становить 3024,99 грн.

Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за трудовим договором за період з 1 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 14190,21 грн.; суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01 березня 2017 року по липень 2017 року на нараховану заробітну плату в розмірі   3024,99 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 23 січня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період  березень 2017 року – липень 2017 року в сумі 13164 грн. 50 коп. без утриманням податку й інших обов`язкових  платежів.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 1815  грн. 53 коп. допущено до негайного виконання, в частині стягнення заробітної плати за квітень-липень 2017 року в сумі 11348 грн.97 коп., після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь позивача ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період березень-липень 2017 року у розмірі  2138 грн.82   коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці»,  позивач знаходився з Регіональною філією «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, при звільненні не отримав усі належні йому платежі. Враховуючи викладене, суд вважав позовні вимоги обґрунтованими, а заборгованість по заробітній платі, що підлягає стягненню с врахуванням компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати встановлено судом у розмірі 13164, 50 грн та 2138,82 грн відповідно.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідач АТ «Українська залізниця» просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом неповно з`ясовано всі обставини справи та порушено норми процесуального та матеріального права.

Зазначає, що з 16 березня 2017 року у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеці України», введеного в дію Указом Президента від 15 березня 2017 року № 62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», а також передачі з непідконтрольної території первинних документів.

Зазначає, що підставою бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. У зв`язку з відсутністю первинних документів підтвердити інформацію щодо фактичного виконання робіт та здійснити нарахування заробітної плати не можливо.

Також зазначає, що у висновку торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2. зазначено щодо унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» обов`язків передбачених чинним законодавством України, через вплив форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Представником позивача адвокатом Лаврищевим В.В. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив, оскаржуване рішення залищити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування відзиву зазначив, що весь час в позивача був доступ до первинної документації щодо нарахування заробітної плати та звільнення відповідача. Крім того, саме на роботодавця, а не на робітника покладено обов`язок здійснювати збереження документації. Також зазначає, що на підприємстві було встановлено простій, що узгоджується з даними, зазначеними в розрахункових листах. Висновок Торгово-промислової палати, на якій посилається відповідач, не може застосовуватися до спірних правовідносин.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.

Згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 працював електромонтажником  силових мереж  та електроустаткування  4 розряду будівельно-монтажної дільниці станції Яснувата виробничого підрозділу Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

17 липня 2017 року був звільнений  у зв`язку зі скороченням штату відповідно до наказу № 9551/ДН-ос від 10 липня 2017 року за ст.40 п.1 КЗпП України, що також підтверджується записом у трудовій книжці.

21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію АТ "Українська залізниця". Державне підприємство "Донецька залізниця" реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та є регіональною філією даного товариства.

З розрахунку заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року вбачається, що нараховано в березні 2017 року всього 2841,24 грн., до виплати 2259,30 грн., в квітні 2017 року всього 568,84 грн., до виплати  452,33 грн., в травні 2017 року всього 0,00 грн. до виплати  0,00 грн., в червні 2017 року всього 568,84 грн., до виплати 452,33 грн., в липні 2017 року всього 10211,29 грн., до виплати 8160,93 грн.

Розрахунки узгоджуються із наказом в.о. начальника РФ «Донецька залізниця»» від 15.03.2017 року № 384-11 «про встановлення простою» та наказом начальника дирекції  від 17.03.2017 №236/ДН «про встановлення простою» з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року, а також з наказом першого заступника начальника регіональної філії від 28.04.2017 року №645-113-1.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» підлягає задоволенню.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ  ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті  367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України  апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не  підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що ціна позову  складає 17215,20 гривень, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно  з частиною  першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Стаття 47 КЗпП України передбачає обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частина перша цієї норми права наголошує,  що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У разі звільнення працівника йому також виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 83 КЗпП України).

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Отже, виходячи з положень Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.

Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість. Проте в матеріалах справи відсутні розрахунково-платіжні відомості та інші документи з обліку праці та зарплати за спірний період.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Та відповідно до частин 3, 4 статті 12 та статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК).

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Згідно положень статтей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Поняття доказів розкрито у частині 1 статті 76 ЦПК України. Так, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

За змістом статтей 77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За положеннями частини 4 статті 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє в реалізації ними прав, передбачених кодексом. У відповідності до вимог процесуального права, сторонам роз`яснено обов`язок надати докази на підтвердження зазначених ними обставин.

Між тим, позивачем по справі не надано документів, що підтверджують виконання ним службових обов`язків (зокрема табелю обліку робочого часу, оформленого відповідно до норм законодавства), а також даних щодо тарифної ставки, виходячи з якої повинна обраховуватись заробітна плата, розрахунково-платіжних відомостей та інших документів з обліку праці та зарплати за спірний період.

На підтвердження того, що у позивача виникло право на отримання винагороди за виконану ним роботу та того, що у березні-липні 2017 року йому нараховувалася заробітна плата і він має за цей період заборгованість, ним надано копії розрахунків заробітної плати за спірний період. Проте оцінюючи належність, допустимість та достовірність даного доказу у взаємозв`язку з іншими доказами, які наявні в матеріал справи, апеляційний суд зазначає, що вони не можуть вважатися належним та допустимими доказами на підтвердження наявності заборгованості перед позивачем, оскільки суперечать інформації, яка наявна в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка про доходи №1166/2 від 16.10.2019 року, згідно якої ОСОБА_1 , який працював на посаді електромонтажника силових мереж та електроустаткування 4 розряду, за березень 2017 року нарахована 1289,89 грн. заробітної плати, до видачі – 1025,71 грн. За період квітень-травень 2017 року нарахувань не було. Довідка підписана в.о. начальника Подлузьким В.О. та завірена печаткою підприємства. Згідно відомості на виплату грошей АДРЕСА_1 3 за березень 2017 року позивачем отримано 1025,71 грн. заробітної плати, що підтверджується особистим підписом позивача (а.с.73, зворот).

При цьому, сам по собі факт звільнення позивача з ПАТ «Укрзалізниця» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Аналогічний правовий висновок, підстав для відступлення від якого не вбачила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду під час касаційного перегляду 10 жовтня 2019 року справи № 243/2071/18, висловлений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 408/3267/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 408/2445/17-ц.

Таким чином, заявляючи вимогу про стягнення заборгованості по оплаті праці за період березень-липень 2017 року, позивач не надав суду належних доказів та правових підстав нарахування йому за цей період заробітної плати або оплати як за час простою.

Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості, що позивач починаючі з часу звільнення звертався до роботодавця із вимогою про надання необхідних документів щодо проведення з ним розрахунку при звільненні та виплати заборгованості. Тому зазначені обставини викликають сумніви щодо непроведення розрахунку з позивачем у повному обсязі при звільненні.

У зв`язку наведеним  вимоги про стягнення заробітної плати, та відповідно вимоги про нараховану на ці суми компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати не підлягають задоволенню.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення суду першої інстанції слід скасувати, постановивши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, рішення суду першої інстанції слід скасувати, постановивши нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом  справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Задовольняючи апеляційну скаргу відповідача, апеляційний суд, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України та того, що позивач звільнений від сплати судового збору як особа, що подала позов про стягнення заробітної плати,  з урахуванням ставок судового збору, передбачених статтею 4 ЗУ «Про судовий збір», вважає за необхідне компенсувати відповідачу витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1152,60 грн. за рахунок держави.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 23 січня 2020 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати відмовити.

Компенсувати Акціонерному товариству «Українська залізниця» за рахунок Держави судовий збір в розмірі 1152 грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий               Я.В. Хейло   

Судді:                 О.І. Корчиста

О.О. Тимченко