Справа № 2-966/10                                                                  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 березня 2010 р.                              Індустріальний районний суд

                                   м. Дніпропетровська

У складі:

Головуючого         – судді Галічого В.М.

При секретарі     – Баштаненко І.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка у лютому 2010 року звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнень просила визнати за нею право власності на споруди побутового обслуговування населення: будівлю майстерні з ремонту взуття літ. А-1 загальною площею 3,9 кв.м., мостіння І, розташовані за тимчасовою адресою: АДРЕСА_1 за кадастровим номером 1210100000:04:168:0127, відповідачу звільнити і передати позивачці споруду побутового обслуговування населення: будівлю майстерні з ремонту взуття літ. А-1 загальною площею 3,9 кв.м., мостіння І, розташовані за тимчасовою адресою: АДРЕСА_1 за кадастровим номером 1210100000:04:168:0127.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 17.01.1986 року виконавчий комітет Індустріальної районної ради народних депутатів у м. Дніпропетровську вирішив виділити їй земельну ділянку розміром 2,0 х 2,0 м. для встановлення взуттєвого лотка по АДРЕСА_2 відповідно до схеми, наданої Головним архітектурно – планувальним управлінням. На зазначеній вище території позивачкою у 1986 році була побудована цегляна будівля (майстерня з ремонту взуття), яка експлуатується та вчинено ряд дій щодо оформлення документів на земельну ділянку. По результатам вчинених дій було отримано містобудівний паспорт (вихідні дані для проектування) за замовленням від 27.01.2004 року вх. Головного АПУ № 10/124. 21.12.2006 року міське комунальне підприємство „Земград” запропонував використовувати тимчасову адресу: АДРЕСА_1. Позивачкою виготовлено на них проектну документацію, отримано належні дозволи на будівництво. За технічним висновком, наданим компетентним підприємством, конструкція добудованого об’єкта відповідає Державним будівельним нормам, вимогам пожежної безпеки, санітарно – гігієнічним вимогам, іншим вимогам. Таким чином, земельна ділянка по фактичному розміщенню спірного нерухомого майна розташована за межами зон охорони пам’яток та зон охорони культурного шару, визначених органами містобудування; надано погодження відведення земельної ділянки для розміщення споруди побутового обслуговування населення без водопостачання та каналізування; встановлена можливість щодо тимчасового розміщення споруди побутового обслуговування населення на цій ділянці; висновок санітарно – гігієнічної експертизи свідчить про можливість відведення земельної ділянки під будівництво; отримано дозвіл на застосування електрообігрівального устрою; розроблені технічні умови на інженерне підготовлення території. Комунальним підприємством „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” Дніпропетровської обласної ради було виготовлено технічний паспорт на громадський будинок літ. А-1 будівля майстерні з ремонту взуття, за станом на 22.02.2007р. У 1994 році за усною домовленістю позивачкою було надано відповідачу ключі від майстерні та дозволено надавати побутові послуги з ремонту взуття до першої вимоги повернути вказане майно. Але на вимогу позивачки від 22.10.2008 року відповідачем не було повернуто майно. Свою відмову відповідач мотивує тим, що позивачка не має правовстановлюючих документів на споруду побутового обслуговування населення. Кількаразові вимоги щодо повернення майна по теперішній час залишаються без задоволення. Відповідач ухиляються від зустрічей з позивачкою і дачі будь-яких пояснень, що свідчить про односторонню відмову  з його боку від виконання зобов’язань.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, на їх задоволені наполягав.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували.

Вислухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням виконавчий комітет Індустріальної районної ради народних депутатів у м. Дніпропетровську від 17.01.1986 року позивачці ОСОБА_1 виділено земельну ділянку розміром 2,0 х 2,0 м. для встановлення взуттєвого лотка по АДРЕСА_2 відповідно до схеми, наданої Головним архітектурно – планувальним управлінням (а.с.7).

На зазначеній вище території позивачкою у 1986 році була побудована цегляна будівля (майстерня з ремонту взуття).

Згідно висновку про технічний стан будівельних конструкцій будівлі майстерні по ремонту взуття (літ. А-1), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, виконаний Придніпровською державною академією будівництва та архітектури (ліцензія АБ № 20597 «Будівельна діяльність») конструкція добудованого об’єкта відповідає Державним будівельним нормам, вимогам пожежної безпеки, санітарно – гігієнічним вимогам, іншим вимогам. Таким чином, земельна ділянка по фактичному розміщенню спірного нерухомого майна розташована за межами зон охорони пам’яток та зон охорони культурного шару, визначених органами містобудування; надано погодження відведення земельної ділянки для розміщення споруди побутового обслуговування населення без водопостачання та каналізування; встановлена можливість щодо тимчасового розміщення споруди побутового обслуговування населення на цій ділянці; висновок санітарно – гігієнічної експертизи свідчить про можливість відведення земельної ділянки під будівництво; отримано дозвіл на застосування електрообігрівального устрою; розроблені технічні умови на інженерне підготовлення території (а.с.13-33).

Комунальним підприємством „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” Дніпропетровської обласної ради було виготовлено технічний паспорт на громадський будинок літ. А-1 будівля майстерні з ремонту взуття, за станом на 22.02.2007р (а.с.27-31).

Позивачкою було отримано містобудівний паспорт (а.с.37-38) (вихідні дані для проектування) за замовленням від 27.01.2004 року вх. Головного АПУ № 10/124. 21.12.2006 року міське комунальне підприємство „Земград” запропонував використовувати тимчасову адресу: АДРЕСА_1 (а.с.36).

У 1994 році за усною домовленістю позивачкою було надано відповідачу ключі від майстерні та дозволено надавати побутові послуги з ремонту взуття до першої вимоги повернути вказане майно. Але на вимогу позивачки від 22.10.2008 року відповідачем не було повернуто майно (а.с.6). Свою відмову відповідач мотивує тим, що позивачка не має правовстановлюючих документів на споруду побутового обслуговування населення. Кількаразові вимоги щодо повернення майна по теперішній час залишаються без задоволення. Відповідач ухиляються від зустрічей з позивачкою і дачі будь-яких пояснень, що свідчить про односторонню відмову  з його боку від виконання зобов’язань.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку про те, що спірні правовідносини врегульовані положеннями ст. 376, 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З урахуванням положень зазначеної норми, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заснованими на законі і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі підлягають присудженню на користь позивача з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 376 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, -                                                

В И Р І Ш И В :

Позов – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на споруду побутового обслуговування населення : будівлю майстерні з ремонту взуття літ. А-1 загальною площею 3,9 кв.м., мостіння І, розташовані за тимчасовою адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці за кадастровим номером 1210100000:04:168:0127 .

Зобов’язати ОСОБА_2  звільнити і передати ОСОБА_1 споруду  побутового обслуговування населення : будівлю майстерні з ремонту взуття літ. А-1 загальною площею 3,9 кв.м., мостіння І, розташовані за тимчасовою адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці за кадастровим номером 1210100000:04:168:0127.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 181, 00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної силі після закінчення такого строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                  В.М. Галічий